§1. Кримінальне право як галузь права

Назва цієї галузі права в різних країнах має різне походження і залежить від того, яка ідея лежить в основі кримінального права. Якщо це ідея злочину, то його називають criminal law (англ.), droit criminel (франц.), criminal-recht (німий.) — від лат. «crimen» (злочин), тобто право про злочин. Якщо ж на перше місце висувається ідея покарання за злочин, то його називають інакше — реnal law (code), droit реnal, strafrecht — від лат. «роеna» (покарання), тобто право про покарання. В Болгарії кримінальне право називається наказательным правом.

Так чи інакше, поняття кримінального права завжди зв'язувалося з правом (законом), що визначає покарання за злочинну поведінку.

Кримінальне право — це галузь права, що є системою юридичних норм, встановлених самим найвищим органом державної влади. Ці норми визначають принципи кримінальної відповідальності, а також передбачають, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами і якому покаранню підлягають особи, винні в їх здійсненні. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. новий Кримінальний кодекс (У До) в ст. 1 визначає, що він має задачею правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і суспільної безпеки, навколишнього середовища, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також попередження злочинів.

Юридична своєрідність кримінального права виражається головним чином в особливому методі і предметі правового регулювання. В найзагальнішому вигляді предмет кримінального права можна визначити як злочин і покарання. Це центральні поняття кримінального права.

При більш детальному розгляді цього питання стає ясно, що предмет регулювання в основному утворюють негативні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з фактом здійснення злочину (кримінально-правові відносини). Вони мають відносний і двосторонній характер (держава і злочинець). Праву держави (в особі його правоохоронних органів) притягати злочинця до кримінальної відповідальності і на значити йому передбачену кримінальним законом міру покарання відповідає обов'язок суб'єкта злочину її зазнати. У свою чергу, злочинець наділює правом вимагати точної оцінки свого суспільно небезпечної поведінки в повній відповідності із законом і призначення йому судом відповідного, справедливого і строго індивідуалізувалося покарання, чому відповідає обов'язок держави. Проте предмет кримінального права цим не вичерпується. В його структуру включені і деякі позитивні правовідносини, наприклад, виникаючі при необхідній оборо не, затриманні злочинця і т.д.

Неоднорідність предмету породжує і складність методу право вого регулювання. Оскільки більшість правовідносин в області кримінального права є негативною, метод правового регу лирования в кримінальному праві особый— каральний, полягаючий в застосуванні кримінальної репресії до особи, винне в здійсненні злочину. Оскільки кримінальна репресія є найгострішою зброєю держави в боротьбі із злочинністю, неухильне дотримання кримінальних законів є найважливішим фак тором зміцнення законності в країні. Позитивні правовідносини регулюються шляхом заохочення соціально-корисної поведінки.

Функції кримінального права: регулятивна, охоронна, попереджувальна і виховна.

Охоронна функція є головною і полягає у визначенні відповідальності за порушення встановлених в державі правил поведінки людей, за спричинення шкоди.

Кримінальне право охороняє тільки найзначущіші для особи, суспільства і держави цінності і відношення. Здійснення охоронної функції кримінального права відбувається шляхом встановлення кримінально-правових заборон: забороняється скоювати дії, що визнаються небезпечними і шкідливими для особи суспільства і держави. В певних випадках, коли на обличчя покладений правовий обов'язок скоювати активні дії, кримінальну відповідальність може спричинити невиконання цього обов'язку, тобто без дія. Найбільш часто кримінальна відповідальність за бездіяльність встановлюється при здійсненні службових повноважень. В цих випадках кримінально-правова норма містить заборону не діяти і розпорядження діяти певним чином.

Попереджувальна функція іманентно властива кримінальному закону. Вона реалізується вже в самій загрозі застосування передбачених законом санкцій через механізм дії кримінально-правової заборони і загрози покарання. Вирішальне значення в запобіганні злочинів, зниженні їх рівня мають політичні, економічні і соціальні реформи і заходи, що підвищують життєвий рівень населення, рівень освіти і медичного обслуговування, сприяючий розвитку культури в країні, .а також що підвищують рівень суспільної моральності.

Кримінальне право грає необхідну, але підлеглу роль в боротьбі із злочинністю.

Виховна функція кримінального права полягає у вихованні у громадян відповідної пошани, переконаності в необхідності виконання і дотримання законів.

Система кримінального права складається з двох частин — Загальної і Особливої.

Загальна частина містить законодавче визначення принципів і задач кримінального права, меж дії кримінального закону, таких основних понять кримінального права, як злочин, вина, співучасть і т.д. В Загальній частині також сформульовані положення, визначальні підстави, умови і межі кримінальної відповідальності, вказана мета покарання, міститься опис видів покарання, визначені умови і порядок їх застосування, а також умови і порядок звільнення від покарання.

Особлива частина кримінального законодавства складається з норм, з тримаючих опис окремих видів злочинів, і вказівок на конкретний вигляд і розмір покарань, передбачених за їх здійснення.

Загальна і Особлива частини кримінального права тісно зв'язані між собою. Загальні положення, сформульовані в Загальній частині, конкретизуються в нормах Особливої частини. Практичне застосування норм Особливої частини неможливе без урахування положень Загальної частини.

Термін «злочин» походить від поняття «переступити якісь межі, межі», тобто порушити найважливіші правила поведінки в суспільстві. Кримінальне право якраз і визначає межі допустимої поведінки, порушення яких вважатиметься злочином.

Порушення інших, менш важливих правил поведінки, нанесення шкоди суспільним відносинам і цінностям може спричинити адміністративну, цивільно-правову, дисциплінарну, суспільну, моральну відповідальність. Здійснення ж злочину спричиняє за собою кримінальну відповідальність, найстрогішу зі всіх видів юридичної відповідальності.