§2. Законодавство України про використовування і охорону природних ресурсів

Джерелами екологічного права є:

- Конституція України;

- галузеві закони і окремі норми інших галузей права;

- підзаконні нормативні акти (центральних і місцевих органів виконавської влади і місцевого самоврядування);

- звичаї і традиції;

- міжнародні конвенції, багатобічні міждержавні угоди і двосторонні договоры.

Юридичні норми Конституції - фундаментальне джерело екологічного права. Їх можна розділити на три групи:

1) власне екологічні норми; (ст. 50, 16, 66. ч. 7 ст. 41)

2) норми, правові, що містять, вимоги в області використовування природних об'єктів і встановлюючі правовий статус суб'єктів природокористування; (ст. 13, 14)

3) норми, що закріплюють компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері екології.

Земельний, Водний, Лісовий, Гірський кодекси України, Кодекс України про надра. В них містяться спеціальні розділи про охорону відповідних природних ресурсів, а Водний і Лісовий Кодекси містять спеціальні розділи, присвячені відтворюванню водних і лісових ресурсів. Регламентація в них відповідних видів природокористування забезпечує дбайливе відношення до природних ресурсів і є формою охорони навколишнього середовища.

Загальний закон комплексного характеру - закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. В цілому в ньому охоплюються загальні і найзначущіші відносини в області охорони навколишнього природного середовища.

Основні екологічні закони:

«Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення» (1994);

«Про використовування ядерної енергії і радіаційної безпеки» (1995);

«Про екологічну експертизу» (1995);

«Про пестициди і агрохимикатах» (1995);

«Про поводження з радіоактивними відходами» (1995);

«Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998);

«Про зону надзвичайної екологічної ситуації» (2000);

«Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів і інших джерел іонізуючого випромінювання» (2000)і ін.

Закони з эколого-ресурсовым змістом:

«Про природно-заповідну фундацію» (1992), «Про охорону атмосферного повітря» (2001).

Закони з ресурсово-екологічним змістом:

«Про тваринний світ» (2001);

«Про рослинний світ» (1999).

Особливе місце серед Законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України, займає ухвалу від 5 березня 1998 року «Основні напрями державної політики України в області охорони навколишнього середовища, використовування природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки» (ВВР. - 1998. - № 38-39. - Ст. 248). Його можна охарактеризувати як екологічну доктрину - систему загальносоціальних керівних ідей в області охорони природного навколишнього середовища, забезпечення ач логічної безпеки, реалізації екологічних прав і свобод громадян, які закріплені в правових актах вищої юридичної сили і характеризують основні принципи і напрями екологічного розвитку держави і права, а також інших суспільних формувань і суспільства в цілому.

Велике значення мають укази і розпорядження Президента України і Ухвали Кабінету Міністрів України, які містять основний об'єм конкретних еколого-правових норм («Про такси для числення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням в межах міст і інших населених пунктів» (1999), Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації і використовування трансгенних сортів рослин в Україні» і ін. Ухвалами КМ України також затверджуються окремі положення, правила, інструкції, порядки і т.д.

З окремих питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального використовування природних ресурсів нормативні акти приймаються спеціально уповноваженим державним органом управління з питань екології і природних ресурсів, його органами на місцях і іншими державними органами в пре справах їх компетенції.