§5. Правове регулювання договірних зобов'язань

Іншим найважливішим видом майнових відносин цивільного права, як було сказане раніше, є відносини економічного обороту, які, будучи врегульованими нормами цього права, приймають характер правовідносин, іменованих зобов'язаннями. Через зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші, надати послугу і т.п.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК).

Характерною особливістю зобов'язання є визначеність його учасників. Що витікають з нього права кредитора завжди адресовані точно певній особі— боржнику. І в цьому значенні зобов'язання є відносними правовідносинами.

Виключно велику роль в економічному обороті мають зобов'язання, що виникають на основі тих, що укладаються суб'єктами цивільного права договорів.

Договором є угода двух- або більш сторін, направлене на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 626 ЦК). Разом з тим, щоб договір міг створити бажані для сторін права і обов'язки у встановлюваному ними зобов'язанні, він повинен відповідати умовам, передбаченим чинним законодавством. Умови ці наступні: наявність в договорі дійсного наміру сторін на встановлення між ними має рацію і обов'язків; володіння особами, що укладають до говір, достатнім об'ємом дієздатності; вільний вираз сторонами волі в договорі; досягнення мети, що не суперечить інтересам суспільства і основам правопорядку. У ряді випадків вимагається, щоб договір вчинений і в певній письмовій формі — простій або нотаріально засвідченої. Недотримання цих умов робить договір недійсним.

Так, нікчемним, що не породжує ніяких прав і обов'язків вважається договір, укладений лише для вигляду (уявна операція) або для прикриття іншого договору (удавана операція). Недійсними вважаються договори, ув'язнені неповнолітніми, що не досягли 14-ти років; недієздатними;

неповнолітніми у віці від 14-ти до 18-ти років, коли для укладення договору був потрібен попередній дозвіл батьків або опікунів; обличчями, хоча і повнолітніми, але обмеженими в дієздатності унаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. Кожна із сторін за таким договором, якщо він вже був виконаний, зобов'язана повернути іншій стороні все отримане нею за договором, а при неможливості повернення отриманого в натурі відшкодувати його вартість в грошах. Такі наслідки визнання договору недійсним прийнято називати двосторонньою реституцією.

У випадках, коли договір укладений одній із сторін під віз дією обману, насильства, загрози іншої сторони, визнання його недійсним спричиняє за собою наслідки вже у вигляді односторонньої реституції. Потерпілої стороні в цьому договорі віз обертається іншою стороною все отримане нею за договором. Майно, отримане потерпілої стороною від іншої сторони (або належне їй), звертається в дохід держави. Договори, ув'язнені з метою осоружної інтересам суспільства і основам правопорядку (наприклад, всупереч чинному антимонопольному законодавству або в обхід податкового законодавства) спричиняють за собою наслідки (при намірі однієї із сторін) у вигляді односторонньої реституції. За наявності ж наміру у обох сторін — у разі виконання договору обома сторонами — в дохід держави стягається все отримане ними за договором, а у разі виконання договору однією стороною, з другого боку стягається в дохід держави все отримане нею і що все належить з неї першій стороні у відшкодування отриманого.

У випадках недійсності договору через недотримання що вимагається законом простої письмової форми, коли вона наказала законом під страхом недійсності договору (наприклад, для договорів про заставу, поручительства і ін.), або нотаріально засвідченої наступають наслідки у вигляді двосторонньої реституції. Недотримання що вимагається законом простої письмової форми для інших договорів, окрім вказаних вище, не спричиняє за собою визнання договору недійсним, але позбавляє сторони права, у разі суперечки, посилатися на підтвердження договору на свідчення свідків.

Особливо велике значення договорів в умовах ринкової економіки. На основі договорів купівлі-продажу, поставки, міни, контрактації, договорів про постачання енергетичними і іншими ресурсами виникають зобов'язання по відшкодувальній реалізації майна. Договори майнового найму, аренди, лізингу, найму житлових приміщень, побутового прокату служать підставою виникнення зобов'язань по передачі майна в тимчасове відшкодувальне користування. На основі договорів підряду, порядку на капітальне будівництво, побутового замовлення і ін. виникають зобов'язання по виробництву робіт, у тому числі і по виробництву проектних і дослідницьких робіт, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Договори перевезення вантажів і пасажирів всіма видами транспорту, договори, доручення, комісії, зберігання служать підставою виникнення зобов'язань по наданню різного роду послуг. В основі зобов'язань по страхуванню і розрахунково-кредитних зобов'язань також лежать відповідні види договорів. Відповідні договори лежать і в основі зобов'язань по спільній діяльності (сумісне володіння декількома фізичними або юридичними особами будов, споруд, сумісне придбання майна і т.д.). На основі відповідних договорів автори творів науки, літератури, мистецтва, винаходів і інших результатів своєї творчої праці передають їх для використовування іншим особам. Але і це не вичерпний перелік договорів, що породжують зобов'язання. Що охороняються державою зобов'язання виникають і з таких договорів громадян і організацій, які хоча і не передбачені законодавством, але через загальні почав і значення цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Враховуючи таке важливе значення договірних зобов'язань в економічному житті суспільства, чинне цивільне законодавство визначає не тільки то, яким повинні бути права і обов'язки сторін по кожному з даних видів зобов'язань, породжуваних відповідним договором, але і сам процес їх висновку, який складається з двох стадій: пропозиції про укладення договору, іменованої офертою і згоди про його ухвалення, іменованого акцептом. При цьому оферту повинна відповідати ряду вимог: бути адресована конкретній особі; зроблена способом, доступним для її сприйняття; містити всі необхідні дані для укладення договору (істотні умови). Особа, що запропонувала укласти договір, зв'язана цією пропозицією до закінчення терміну відповіді на нього. Акцептант має право висувати і свої умови (вести торг). В цьому випадку акцептант стає особою, що пропонує укласти договір на нових умовах, тобто оферентом, а оферент відповідно — акцептантом.

Договір вважається ув'язненим, якщо між сторонами в необхідній формі досягнута угода за всіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими згідно із законом (наприклад, умови про якість, комплектності і асортименту продукції за договором поставки) або необхідні для договорів даного вигляду (наприклад, умова про ціну майна, що продається за договором купівлі-продажу), а також всі ті умови, щодо яких за заявою одній із сторін повинна бути досягнутий угода.

У випадках не досягнення сторонами згоди за яких-небудь істотних умов укладеного договору вони мають право, якщо є на те їх взаємна воля, виниклий між ними суперечку передати на розгляд суду. Рішення останнього буде обов'язковим для них.

В цивільному законодавстві особливу увагу надається виконанню зобов'язань, які також підлеглі ряду вимог. І перша така вимога зводиться до вимоги належного, перш за все, реального виконання зобов'язань. Зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо виконання точно відповідає вказівкам закону і умовам, передбаченим сторонами в договорі. При цьому реальне виконання зобов'язання означає неприпустимість заміни того, що зобов'язаний зробити боржник грошовою компенсацією. Інакше кажучи, закон вимагає, щоб зобов'язання виконувалося в натурі —передавалось майно, виконувалися роботи, виявлялися послуги і т.д., ради чого сторони і уклали договір.

Закон далі вимагає, щоб сторони не тільки сумлінно виконували свої зобов'язання, але і надавали допомогу і створювали один одному умови для належного виконання зобов'язань. Не менше важливою є і вимога економічності виконання зобов'язань, тобто виконання їх з якнайменшими витратами матеріалів, праці і грошових коштів. І це певним чином стимулюється. Так, наприклад, за договором комісії на комісіонера покладається обов'язок виконати доручення на умовах, найвигідніших для комітента.