§10. Служба безпеки, органи юстиції

В системі правоохоронних органів важлива роль належить Службі безпеки України, правовий статус якої регламентується Законом «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. Це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки безпосередньо підкоряється Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України. На неї покладаються обов'язки по захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувальної діяльності іноземних спецслужб, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України і т.д. Відповідно до своїх задач Служба безпеки Ук раины здійснює розвідувальну і інформаційно-аналітичну роботу, бере участь в розробці і реалізації заходів по захисту державних таємниць України, надає допомогу Прикордонним військам України в охороні державної межі і т.д.

В систему правоохоронних органів входять органи юстиції, які очолює Міністерство юстиції України. Положення про Міністерство юстиції затверджено розпорядженням Президента України від 3 жовтня 1992 р. Міністерство юстиції бере участь в реалізації державної політики у сфері захисту прав і законних інтересів громадян, в розробці проектів законодавчих актів і їх систематизації. Воно забезпечує організаційну діяльність судів, надання юридичної по потужності населенню, вдосконалення правової роботи в народному господарстві. На Міністерство юстиції покладена державна реєстрація нормативних актів міністерств, відомств, інших центральних органів виконавської державної влади. Міністерство здійснює легалізацію політичних партій, всеукраїнських і міжнародних об'єднань громадян, які діють на території України, контролює виконання ними положень своїх статутів. Міністерство і його органи организовывают і координують роботу за правовою інформацією, сприяє розповсюдженню знань про державу і право, роз'ясненню чинного законодавства. Органи юстиції здійснюють організаційне забезпечення виконання присуджень, ведення судової статистики, організовують роботу державного нотаріату, сприяють роботі об'єднань адвокатів і т.д.

На сучасному етапі вельми гостро стоїть питання про підвищення ефективності роботи правоохоронних органів. Від його рішення значною мірою залежить зміцнення законності і право порядку, забезпечення прав і свобод громадян, темпи побудови в Україні демократичної правової держави, формування структур цивільного суспільства.

§11. Місцеве самоврядування

Конституція України надає істотну увагу правовому регулюванню місцевого самоврядування, яке є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські поради і їх виконавські органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні і обласні поради, питання організації управління районами в містах відносяться до компетенції міських порад. Конституцією встановлюється, що сільські, селищні і міські поради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні і інші органи самоорганізації населення і наділювати їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Це має принципове значення для розвитку демократичних процесів на місцях.

На демократичній базі йде процес формування органів місцевого самоврядування. До складу сільської, селищної, міської порад входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого, виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки. Територіальні громади обирають міського голову, очолюючого виконавський орган поради і головуючого на його засіданнях. Голова районного і голова обласної поради обирається відповідною порадою і очолює виконавчий апарат поради.

Вперше в практиці конституційного регулювання в нашій країні в новій Конституції достатньо широко закріплюються питання матеріально-фінансової бази функціонування місцевого самоврядування. Його матеріальною і фінансовою основою є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші грошові кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться у власності територіальних громад, селищ, міст, районів в містах, а також об'єкти їх загальної власності, що знаходяться в управлінні районних і обласних порад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних початках об'єкти комунальної власності, а також засоби бюджетів для виконання сумісних проектів або для сумісного фінансування (зміст) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли унаслідок рішень органів державної влади, компенсується державою. Територіальні громади в матеріально-фінансовій, майновій сфері володіють великими повноваженнями. Так, територіальні громади села селища, міста безпосередньо або через створювані ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що знаходиться в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку і контролює їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори у відповідність із законом, забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів, створюють, реорганізують і ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.

Важливою ланкою в системі місцевого самоврядування є обласні і районні поради, які згідно Конституції України затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку відповідних областей і районів і контролює їх виконання, затверджують районні і обласні бюджети, формовані із засобів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання сумісних проектів.

Важливе значення має конституційне положення (ст. 143), що органу місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавської влади. Причому держава фінансує здійснення цих повноважень в повному об'ємі за рахунок засобів державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Тому органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавської влади підконтрольні відповідним органам виконавської влади.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, ухвалюють рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Все це свідчить про те, що Конституція України створила належну основу для подальшого вдосконалення правового статусу органів місцевого самоврядування, ефективної Реалізації ними своїх функцій. На цій базі йде реформування поточного законодавства про місцеве самоврядування, що матиме істотне значення для формування в Україні правової держави і дієздатного цивільного суспільства.

Нормативні акти і література, що рекомендується

1. Конституція України. - До. 1996.

2. Декларація про державний суверенітет України. - До., 1991.

3. Концепція нової Конституції України // Відомості. -1991. - № 35.- Ст. 466.

4. Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Відомості.- 2001. - № 43.

5. Закон України «Про статус народного депутата України» // Відомості. - 2001. - № 35.

6. Закон України «Про судовий устрій» // Відомості. - 2002. - № 9.

7. Закон України «Про прокуратуру» // Відомості. - 1991. - №53.- Ст.793.

8. Закон України «Про міліцію» // Відомості. - 1991. - № 4. - Ст. 20;1992. - № 36. - Ст. 526; 1993. - № 11. - Ст. 83; 1993. - № 22. - Ст. 234.

9. Закон України «Про Службу безпеки» // Відомості. - 1992.-№ 27. - Ст. 382.

10. Закон України «Про адвокатуру» // Голос України. - 1993. 29 січня.

11. Закон України «Про внесення змін і доповнень в Закон Ук раины "Про прокуратуре"» // Голос України. - 1993. 13 грудня.

12. Конституційне право України. - До., 1999.

13. Основи правознавства / Під ред. Н.И. Панова і В.В. Комарова. - X.,2002.

14. Тодыка Ю.Н., Бурлака А.С. Конституції України, інших країн СНГ в умовах перехідного періоду. - X., 1993.

15. Юзьков Л.П. Конституційно-правові основи виконавчої влади в України // Вюн. Академія правових наук України. - 1993. - № 1.

16. Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній українській правовій державі. - львів, 1991.

17. Тодика Ю.М., Бандурка О.М. Віборі народних депутатів України.-X., 1994.

18. Мелащенко В.Ф. Основі конституційного права України. - До., 1995.

19. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Вибори народних депутатів України: конституційно-правовий аспект. - X., 1998.

20. Горьова С. Нормативна діяльність в умовах побудови в Україні правової держави // Право України. - 2000. - № 4.

21. Законодавство України про місцеве самоврядування та компетенцію його органів. - X.: «Факт», 2000.

22. Бшенчук П., Кравченко В., Підмогильний М. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальній посібник. - К.: «Алка», 2000.

23. Ковріга О. Відповідальність органів місцевого самоврядування за неправомірні дії // Право України. - 2001. - № 2.

РОЗДІЛ III АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ