- •§1. Теорії виникнення держави
- •§2. Поняття держави
- •§3. Основні ознаки держави
- •§4. Єство держави
- •§5. Форма держави
- •§6. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§7. Утворення держави Україна
- •§8. Функції держави
- •§9. Поняття і ознаки правової держави
- •§1. Виникнення права
- •§2. Поняття права
- •§3. Ознаки позитивного (об'єктивного) права
- •§4. Єство права
- •§5. Право як цінність
- •§6. Функції права
- •§7. Роль права в розвитку суспільних відносин в Україні
- •§8. Утворення держави Україна
- •§9. Норми права: поняття, структура
- •§10. Види правових норм
- •§11. Тлумачення правових норм
- •§12. Джерела (форми) права України
- •§13. Правовідношення: поняття, ознаки, структура (елементи)
- •§14. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •§15. Правомірна поведінка. Правопорушення
- •§16. Юридична відповідальність: поняття, підстави, мета, види
- •§17. Законність і правопорядок
- •§1. Конституційне право—провідна галузь права України
- •§2. Основи конституційного ладу України
- •§3. Декларація про державний суверенітет — основа затвердження суверенітету України
- •§4. Конституція України як джерело і основа чинного законодавства
- •§5. Конституційний процес в Україні
- •§6. Референдум як найважливіша форма народовладдя
- •§7. Територіальний пристрій України
- •§8. Правовий статус мов в Україні
- •§1. Поняття основ правового статусу громадянина України
- •§2. Принципи правового статусу особи
- •§3. Громадянство України
- •§4. Зміст основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •§5. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні
- •§6. Правовий статус іноземців в Україні
- •§7. Правовий статус біженців в Україні
- •§8. Правовий статус суспільних формувань і право громадян на об'єднання
- •§9. Правовий статус засобів масової інформації в Україні і право громадян на інформацію
- •§10. Правовий режим надзвичайного положення
- •§1. Виборча система
- •§2. Верховна Рада України
- •§3. Правовий статус народних депутатів України, місцевих Рад народних депутатів
- •§4. Президент України
- •§5. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавської влади
- •§6. Правовий статус прокуратури України
- •§7. Органи судової влади
- •§8. Органи міліції
- •§9. Правовий статус адвокатури
- •§10. Служба безпеки, органи юстиції
- •§11. Місцеве самоврядування
- •§1. Адміністративне право і регульовані їм відносини
- •§2. Поняття державного управління
- •§3. Організація державного управління освітою
- •§4. Єство адміністративного примушення і його види
- •§5. Поняття і підстави адміністративної відповідальності
- •§6. Види адміністративних стягнень
- •§7. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •§8. Порядок залучення до адміністративної відповідальності
- •§1. Поняття, предмет, метод, функції і принципи цивільного права України.
- •§2. Виникнення і захист цивільних прав
- •§3. Суб'єкти цивільного права
- •§4. Правове регулювання відносин власності
- •§5. Правове регулювання договірних зобов'язань
- •§6. Цивільно-правова відповідальність
- •§7. Спадкові правовідносини
- •§8. Житлові правовідносини
- •§9. Шлюбно-сімейні відносини
- •§1. Поняття трудового договору, його види
- •§2. Контракт як особлива форма трудового договору
- •§3. Загальний порядок прийому на роботу
- •§4. Особливості прийому на роботу неповнолітніх
- •§5. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника
- •§6. Розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого їм органу
- •§7. Робочий час і його види
- •§8. Поняття і види часу відпочинку
- •§9. Дисциплінарна відповідальність робітників і службовців
- •§10. Матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§11. Розгляд трудових суперечок
- •§1. Правові основи охорони навколишнього природного середовища
- •§2. Законодавство України про використовування і охорону природних ресурсів
- •§3. Екологічні права і обов'язки громадян
- •§4. Форми власності на землю в Україні
- •§1. Кримінальне право як галузь права
- •§2. Поняття злочину
- •§3. Кримінальна відповідальність
- •§4. Склад злочину
- •§5. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •§6. Кримінальне покарання і його види
- •§7. Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх
- •§1. Теорії виникнення держави.......................................... 4
§6. Референдум як найважливіша форма народовладдя
Народовладдя в Україні реалізується у формі прямої і представницької демократії. Референдум — найважливіша форма прямого народовладдя, спосіб ухвалення громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з найважливіших питань загальнодержавного і місцевого значення.
Існують наступні види референдумів:
1. Всеукраїнський;
2. Референдуми Автономної Республіки Крим;
3. Місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць).
По юридичній силі розрізняються звичайні референдуми і консультативні (дорадчі).
Закони і інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, урядів Автономної Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України, рішенням місцевих Порад. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться. Результати консультативного референдуму (дорадчого опиту) громадян розглядаються і враховуються при ухваленні рішень відповідними державними органами.
Новий всеукраїнський референдум з раніше що виносяться на референдум питань може бути проведений не раніше, ніж через 5 років а місцевий референдум — не раніше, ніж через рік з дня проведення попереднього референдуму з цих же питань.
Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути питання затвердження Конституції України, її окремих положень, внесення в Конституцію змін і доповнень; ухвалення, відміна або зміна законів України або їх окремих положень; ухвалення рішень, що визначають основний зміст Конституції України і інших правових актів. Виключно всеукраїнським референдумом розв'язується питання про реалізацію права народу України на самовизначення і входження України в державні федеральні і конфедеративні утворення або вихід з них. На всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до ведення органів суду і прокуратури, питання амністії і помилування і т.д.
На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені законодавством України до ведення місцевого самоврядування, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної місцевої Поради і його голови. Виключно місцевим референдумом розв'язуються питання про найменування або перейменування сільради, селищ, міст, районів, областей, питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, що іменують загальний адміністративний центр.
§7. Територіальний пристрій України
Територіальний пристрій держави — це його територіальна або національно-територіальна організація, принципи взаємостосунків між державами і його частинами, їх правовий статус, а також адміністративно-територіальний розподіл.
В дев'ятому розділі Конституції України «Територіальний пристрій України» указується, що цей пристрій базується на принципах єдності і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації в здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних тенденцій. Комплекс державно-правових норм, що містяться в даному розділі Конституції, а також в поточному законодавстві складає окремий конституційно-правовий інститут, значущість якого в умовах становлення Околиці як суверенної держави істотно підвищується. 0 ^Держание складає сукупність норм, що закріплюють политико-територіальну організацію української держави, правове положення держави в цілому і Автономної Республіки рым зокрема, основи їх взаємостосунків і розмежування повноважень між ними.
17 березня 1995 року Верховна Рада України прийняла закони «Про відміну Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим» і «Про Автономну Республіку Крим», в яких визначені наступні принципові положення взаємостосунків між Україною і Автономною Республікою Крим:
Автономна Республіка Крим самостійно вирішує питання, віднесені до її ведення Конституцією України, Законом «Про Автономну Республіку Крим», іншими законами України і Конституцією Автономної Республіки Крим; зміни і доповнення до Конституції Автономної Республіки Крим приймаються Верховною Радою Криму і стають діючими після затвердження їх Верховною Радою України; Конституція Автономної Республіки Крим — органічна частина законодавства України і не може суперечити Конституції України;
Автономна Республіка Крим діє в межах території колишньої Кримської області і у складі України; місто Севастополь є адміністративно-територіальною одиницею загальний державного підкорення і не входить до складу Автономної Республіки Крим, а статус цього міста визначається законом України; Україна виступає гарантом правового статусу Автономної Республіки Крим.
Конституція України встановлює, що Автономна Республіка Крим має власну Конституцію, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим і затверджує Верховна Рада України не менше ніж половиною від конституційного складу парламенту України. Указується, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рішення Ради Міністрів цієї республіки не можуть суперечити Конституції і законам України і приймаються відповідно до Конституції Ук раины, законів України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України і в їх виконання. Верховна Рада автономної Республіки Крим в межах своїх повноважень ухвалює рішення і ухвали. Правосуддя в цій республіці здійснюється судна мі, які входять в єдину систему судів України. В автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначений законом.
Україна — унітарна держава, що складається з Автономної Республіки Крим, 24 областей, міст Києва і Севастополя. Ці міста мають спеціальний статус, який визначається законів України. В систему адміністративно-територіального устрою входять райони, міста, райони в містах, селища і села.
Адміністративно-територіальний пристрій України — науково обгрунтоване розділення території України на певні частини, відповідно до яких створюється система місцевого самоврядування. Воно є основою, об'єднуючою весь народ в єдиний комплекс, в рамках якого здійснюється територіальне верховенство держави.
