Співвідношення працівників
|
№ пор. |
Назва служби (групи) |
Відсоток загальної чисельності ремонтних робітників |
|
1 |
Електросилове господарство |
5,9 |
|
2 |
Служба сантехніки |
5,9 |
|
3 |
Служба вентиляції і автоматики |
11,8 |
|
4 |
Служба слабких струмів |
21,6 |
|
5 |
Служба ліфтів |
19,6 |
|
6 |
Група ключового господарства |
2 |
|
7 |
РСБУ |
3,9 |
|
8 |
Центральний пульт управління |
19,6 |
|
9 |
Підрозділ АСУ |
9,8 |
Додаток 4.1. Х
Нормативна чисельність працівників діловодства
Діловод, секретар-друкарка, друкарка, архіваріус.
|
Категорії готелів |
Нормативна чисельність працівників, осіб |
|
***, **** (3, 4 зірки) |
2-3 |
|
*,**(1,2 зірки) |
1-2 |
Додаток 4.1..Ш
Структура професійного забезпечення роботи готелів України в середньому на одне підприємство*
|
Працівники |
в середньому на один готель, % | ||||
|
мале підприємство |
1-зірковий |
2-зірковий |
3-зірковий |
4–5-зірковий | |
|
Керівники |
8,2 |
3,8 |
3,1 |
2,3 |
1,7 |
|
Менеджери |
2,7 |
3,1 |
3,8 |
3,2 |
2,6 |
|
Портьє/адміністра-тори |
20,0 |
9,1 |
7,6 |
6,4 |
5,1 |
|
Економісти |
1,8 |
2,0 |
1,9 |
1,5 |
1,1 |
|
Маркетологи |
0,9 |
1,1 |
1,8 |
1,7 |
1,2 |
|
Бухгалтери |
7,3 |
6,5 |
5,1 |
3,8 |
2,9 |
|
Працівники відділу кадрів |
1,8 |
1,8 |
1,2 |
1,0 |
0,6 |
|
Інженерно-технічні працівники |
3,6 |
12,4 |
10,2 |
8,7 |
14,8 |
|
Покоївки |
31,8 |
28,5 |
24,8 |
19,8 |
13,0 |
|
Господарники |
7,3 |
11,1 |
10,6 |
9,6 |
8,9 |
|
Працівники ресторанів/барів |
14,5 |
16,9 |
26,4 |
37,4 |
39,9 |
|
Медичний персонал |
0,0 |
0,0 |
0,1 |
0,7 |
0,7 |
|
Інші категорії працівників |
0,0 |
3,6 |
3,5 |
4,0 |
7,6 |
Бунтова Н.В. Кадрове забезпечення готельного господарства України: проблеми та шляхи їх вирішення : дис... канд. екон. наук: 08.00.07 / Бунтова Наталія Василівна; НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2008. - 232 с.
Додаток 4.1.Щ
Розрахунок чисельності офіціантів
|
Метод обслуговування офіціантами |
Модель розрахунку |
Умовні позначення |
|
Повсякденне обслуговування | ||
|
Індивідуальний |
|
Nоф – кількість офіціантів,які берутьучастьв обслуговуванні,осіб; N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (8–12осіб); Р– місткість зали, місць |
|
Бригадний |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (16осіб); Р– місткість зали, місць |
|
Бенкет за столом | ||
|
З повним обслуговуванням офіціантами | ||
|
Бенкет-прийом |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (2–4особи), спеціалізація при подаванні страв і напоїв; N– кількість гостей прийому,осіб |
|
Офіційний |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (3–4особи); N– кількість гостей бенкету,осіб |
|
Неофіційний |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (4–5осіб); N– кількість гостей бенкету,осіб |
|
З частковим обслуговуванням офіціантами | ||
|
Неофіційний |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (8–12осіб); N– кількість гостей бенкету,осіб |
|
Бенкет-фуршет | ||
|
При подаванні деяких страв в обнос |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (15–20осіб); N– кількість гостей бенкету-фуршету,осіб |
|
З частковим обслуговуванням офіціантами |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (30осіб); N– кількість гостей бенкету-фуршету,осіб |
|
Спеціалізовані бенкети | ||
|
Бенкет-чай (кава) |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (5осіб); N– кількість гостей бенкету-чаю(бенкету-кава),осіб |
|
Бенкет-коктейль |
|
N1– кількість споживачів, яких може обслугувати один офіціант, (35–40осіб); N– кількість гостей бенкету-коктейлю,осіб |
Додаток 4.2.1
Види підприємництва в Україні
Процес створення підприємств готельно-ресторанного бізнесу відбувається відповідно до встановлених процедур на підставі Господарського Кодексу України [ 1 ].
Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колектив людей (підприємство), а також держава.
Основними видами підприємництва є:
1) індивідуальне підприємництво. Індивідуальний підприємець працює від власного імені й на власний розсуд з метою одержання особистого прибутку або доходу. Він несе повну і необмежену відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном — у критичних ситуаціях воно може бути конфісковане. Індивідуальний підприємець має право створювати підприємства; самостійно визначати профіль своєї діяльності й виробничої програми; купувати майно, набувати майнових прав, використовувати майно інших осіб за договором оренди; наймати або звільняти працівників; одержувати кредит і відкривати рахунок у банку; самостійно розподіляти прибуток від підприємницької діяльності, що залишився після сплати прибуткового податку; здійснювати операції з валютою. Отже, індивідуальний підприємець одноосібно приймає всі рішення щодо виробничо-господарської діяльності. Перевагами індивідуального підприємництва є мінімальний контроль держави (це дає змогу самостійно розподіляти прибуток), мобільність дій підприємця (це дає змогу змінювати види діяльності), прийнятні податкові умови (індивідуальний підприємець сплачує тільки прибутковий податок).
2) колективне підприємництво - здійснюється колективним суб'єктом, для чого утворюється підприємство (товариство).
Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом України та іншими законами.
Підприємству притаманні такі риси:
належність до основної ланки економіки;
безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідної і торговельної (комерційної) діяльності;
можливість функціонування у будь-якій формі власності: державній (державні та казенні підприємства), комунальній (комунальні підприємства), приватній (підприємства у формі виробничих кооперативів, господарських товариств, приватні підприємства);
обов’язковий установчий документ — статут;
функціонування на базі відокремленого майна, що виражається: у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це майно може бути закріплено за підприємством на праві власності (підприємства у формі господарських товариств і виробничих кооперативів, приватне підприємство, якщо засновник (власник майна) сам (без найманого керівника) управляє цим підприємством; праві господарського володіння (державні підприємства, комунальні підприємства, приватні підприємства з найманим керівником, а також підприємства громадських, релігійних, кооперативних організацій, якщо засновник застосував цей правовий титул при закріпленні за підприємством виділеного йому майна); праві оперативного управління (казенні підприємства, а також інші унітарні підприємства, якщо власник для закріплення за останніми майна обирає цей правовий титул); праві користування (може застосовуватися як додатковий правовий титул до одного з вищеназваних, як це має місце, наприклад, в орендному підприємстві);
наявність правосуб’єктності, в тому числі статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму складі інших юридичних осіб;
порядок управління підприємством залежить від типу підприємства — унітарного (управління здійснюється одноосібно керівником, що призначається власником майна підприємства) чи корпоративного типу (управління здійснюється за допомогою створених учасниками органів: збори учасників, виконавчий та контролюючий органи);
ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та обов’язків) залежить від правового режиму майна підприємства:
- підприємства—власники майна мають максимальний обсяг прав (затверджують свій статут, вирішують усі питання стратегічного плану — щодо реорганізації і ліквідації підприємства, зміни напрямів діяльності, використання майна, в т. ч. розподіл прибутку тощо) та мінімум обов’язків (сплата податків та інших обов’язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності, внесення змін до відомостей державної реєстрації у разі наявності підстав для цього; дотримання вимог екологічного, трудового, містобудівного та іншого законодавства; виконання умов укладених договорів та дотримання прав і законних інтересів інших осіб);
- щодо підприємств — не власників майна (правовий титул майна такого підприємства — або право господарського відання, або право оперативного управління) стратегічні питання створення та діяльності таких підприємств вирішуються власниками їх майна (їх представниками), які затверджують статут підприємства, призначають його керівника, визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності підприємства, в т. ч. порядок використання його прибутку, вирішують питання реорганізації та ліквідації підприємства тощо. Частина питань погоджується з власником майна (створення філій, представництв підприємства, випуск облігацій підприємства тощо). Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (формування виробничої програми, прийняття (неприйняття) державного замовлення, встановлення господарських зв’язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу і т. ін.). Таке підприємство має додаткові обов’язки, крім вже названих: виконувати вказівки власника та погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом випадках (якщо це не суперечить вимогам законодавства), відраховувати власнику визначену ним частину чистого прибутку підприємства; використовувати закріплене за підприємством майно лише в межах, визначених законом та статутом.
Відповідно до статті 63 ГКУ залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти такі підприємства:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Господарським кодексом (ст. 70) підприємствам надано право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності). Види об’єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються розділ 12 ГКУ. Особливості правового статусу об’єднань підприємств, створюваних за рішенням Кабінету Міністрів України, міністерств, інших компетентних державних органів, органів місцевого самоврядування, визначаються нормативними актами відповідних органів.
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом (див. додаток 4.2.2).