1.1. Управління як процес

Управління– особливе відношення між людьми на правовій або організаційній основі; відносини між різними статусами, рівнями адміністративних структур, окремими робочими функціями, що проявляються у вигляді однобічної залежності однієї посади від іншої; безперервний і цілеспрямований процес впливу на керований об’єкт.

Принципи управління (за В. Крижко):

• принцип правової захищеннності управлінського рішення (володіння керівником нормами чинного законодавства, прийняття управлінських рішень з дотриманням нормативно-правових актів);

• принцип оптимізації управління (підвищення ефективності керованої системи);

• принцип найменшого впливу (розумне поєднання централізації та децентралізації упвління);

• норма керованості (кількість посадових зв’язків у системі “керівник-підлеглий”);

• принцип делегування повноважень (передача завдань та повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання; розподіл серед працівників завдань, виконання яких необхідне для досягнення цілей закладу);

• принцип відповідностей (відповідність роботи, що виконується, інтелектуальним і фізичним можливостям виконавця);

• принцип автоматичного заміщення відсутнього (чітке налагодження взаємозаміщення в закладі);

• принцип першого керівника (контроль за ходом виконання найважливіших завдань залишається за першою особою закладу);

• принцип одноразового введення інформації (не допускати дублювання то повторів);

• принцип нових завдань (бачення перспектив);

• принцип підвищення кваліфікації (дотримання вимоги системно підвищувати кваліфікаційний рівень).

Типи структур управління:

• лінійна структура (прямий вплив на об’экт управління, зосередження в одних руках усіх функцій управління);

• функціональна структура (створення управлінських підрозділів у межах визначених функцій, витання вирішуються більш компетентно, від керівників підрозділів вимагаються ґрунтовні знання з усіх питань організації діяльності закладу);

• цільова структура (забезпечення повноти лінійних повноважень у рамках проекту);

• матрична структура (створення поряд з функціональними відділами тимчасових проектних груп для вирішення конкретних завдань);

• адаптивна структура (відділення програм і розробок);

• дивізіональна структура (множинність принципів диференціації при створенні відділень).

Основні підходи в управлінні:

• процесний підхід (процес управління є загальною сумою управлінських функцій);

• системний підхід (цілісність у прийнятті рішень);

• ситуативний підхід (використання специфічних прийомі, за допомогою досягається кращий результат у конкретній ситуації).

2. Сутність і зміст управлінської діяльності

Управлінська діяльність– сукупність напрацьованих історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навичок, умінь, способів, засобів, доцільних вчинків і дій людини в сфері управління. Управлінська діяльність відзначається інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття та практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати в бажаному напрямі стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність людей. Управлінська діяльність є інформаційною, завжди виступає колективістською.

Стадії управлінської діяльності(послідовні етапи її здійснення зі своїм особливим набором форм і методів) мають логічний зв’язок і утворюють у сукупності певний цикл управлінських дій. Виділяють сім стадій управлінського процесу:

• аналіз і оцінювання управлінської ситуації;

• прогнозування і моделювання ситуації;

• розробка правових актів та оргзаходів;

• прийняття правових актів та здійснення оргзаходів;

• організація виконання прийнятих рішень;

• контроль виконання й оперативне інформування;

• узагальнення діяльності та оцінювання нової ситуації.

Форми управлінської діяльності:

• правові (фіксують управлінські рішення й дії, які мають юридичний зміст (встановлення й застосування правових норм)),

• організаційні (пов'язані зі здійсненням певних колективних або індивідуальних дій (оперативно-організаційних і матеріально-технічних операцій)),

• організаційно-правові.

Методи управлінської діяльності(способи й прийоми аналізу й оцінювання управлінських ситуацій, використання правових і організаційних форм, впливу на свідомість і поведінку людей у керованих суспільних процесах, відносинах і зв’язках) поділяють на:

• методи функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування;

• методи забезпечення реалізації цілей і функцій державного управління.