1. Сутність, основні функції та мета виховання

В сучасних умовах реформування українського суспільства і вищої школи зростає значимість виховання гармонійно розвинутого, суспільно активного фахівця, який орієнтований на загальнолюдські цінності. Зазначене потребує налагодження планомірної активної виховної роботи зі студентами.

Як відомо (зокрема з курсу “Педагогіка”), виховання розглядається в широкому соціальному розумінні як весь процес формування особистості, що проходить під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу; у широкому педагогічному розумінні як формування особистості під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, кращому педагогічному досвіді; у вузькому педагогічному значенні як цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі; у гранично вузькому розумінні як спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком (проходить через взаємодію вихователя та вихованця).

З’ясовуючи сутність поняття “виховання” можна зустріти різні визначення. Виховання трактується як процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовленого законами суспільного розвитку, дією об’єктивних і суб’єктивних чинників; як один із чинників розвитку особистості, що реалізується упродовж життя людини з метою розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків, набуття нових рис та якостей, формування духовного світу як гаранта стійкості суспільства, світоглядної позиції та ціннісних орієнтацій і при цьому використовує надбання попередніх поколінь (досвід роду, етносу, народу, людства) з метою передачі соціального досвіду, входження та адаптації до життя в певних соціально-економіних умовах (працьовитість, ініціативність, господарська кмітливість, підприємництво).

Теорія виховання є розділом педагогічної науки, що має мету, свій об’єкт і предмет.

Мета виховання–те, до чого прагне виховання. Метою виховання в педагогіці традиційно вважають остаточний результат формування особистості (на кожному життєвому етапі (дошкільний вік, шкільний вік, студентській вік). Виокремлюється як загальна мета, так і індивідуальна мета виховання. Загальна мета передбачає формування якостей, які потрібно сформувати в усіх людей, а індивідуальна – ті якості, що необхідно сформувати в окремої людини. Загальна мета та індивідуальна мета мають поєднуватися та доповнювати одна одну.

Об’єктом вихованняєпроцес формування особистості разом з її ставленням до суспільства, себе й інших людей, до праці. Деякі стосунки відповідають структурі психічних якостей особистості й охоплюють сферу її потреб, знань, почуттів, вольових дій і вчинків.

Предметом вихованняє специфічні для виховання проблеми та явища: закономірності та принципи, зміст, технології, методи, прийоми та форми, спрямовані на реалізацію метитазавдань виховання.

Виховувати –означає створювати системи таких стосунків між людьми, що стимулюють певне ставлення особистості до себе й інших, до суспільства, до праці. Виховання єнеперервнимпроцесом.

Особливостями виховання є:

• двоаспектний характер;

• безперервність ідовготривалість;

• взаємозв’язок, взаємодоповнюваність процесів виховання, самовиховання і перевиховання;

• багатофакторність різноманітних виховних впливів (батьки, друзі, навколишнє середовище, засоби масової інформації тощо);

• латентний (прихований) характер результатів виховання;

• концентризм формування якостей особистості з урахуванням індивідуальних, психічних і вікових можливостей;

• різноманітність форм, методів і прийомів виховання;

• специфіка й труднощі оцінювання поведінки та якостей особистості у зв’язку з неточністю методів діагностики виховання.

• багатогранність завдань і різноманітність змісту;

• залежить від специфіки професійних завдань і необхідність формування громадянина;

• самокерованість.

Основні функції системи виховання (за М. П. Лукашевич)

• культурологічна,

• адаптаційна,

• нормативна;

• соціалізаційна;

• ціннісноутворювальна;

• соціального контролю;

• інтегративна.

Основні функції виховання (за Ортинським В. Л.)

• організаційно-мотиваційна (формування мотивації розвитку особистості, її вдосконалення і самовдосконалення, організація діяльності, спілкування та творче залучення всіх вихованців до виховного процесу);

• діагностична (виявлення реального рівня розвитку людини, факторів впливу на особистість);

• прогностично-проективна (планування бажаного результату та умов його досягнення, розроблення плану та програми досягнення виховної мети);

• формувально-розвивальна (формування та постійне вдосконаленнявлюдини соціально-ціннісних якостей, забезпечення гармонійного розвитку особистості та максимальної реалізації її творчого потенціалу);

• інформаційно-комунікативна (цілеспрямований психолого-педагогічний та інформаційний вплив на свідомість, інтелектуальну, духовно-перцептивну, вольову і мотиваційну сфери особистості, формування високої культури спілкування, правил загального етикету і поведінки, розвиток соціально-значущих цінностей);

• контрольно-оцінювальна (виявлення й оцінка результатів виховання, ефективності системи виховної роботи та внесення відповідних коректив і змін).

Виховання у вищому навчальному закладі – це організований, систематичний, цілеспрямований процес, органічно поєднаний з процесом навчання і спрямований на формування високоморальної, високоосвіченої особистості, здатної ефективно та якісно, раціонально та швидко, творчо виконувати соціальні функції, вирішувати будь-які проблеми, які постають перед нею в реальному житті.Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формується світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення студента як особистості до навколишнього світу.

Мета виховання студентської молоді – сукупність властивостей особистості студентів, які необхідно формувати та розвивати у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини (студента) в узагальненій формі. Вона об’єктивно відображає вимоги конкретного суспільства (системи вищої освіти), що визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Цілі виховання класифікуються за:

• часом їх досягнення (загальні (формування певної якості впродовж усього навчання),етапні (досягнення певного результату в коротшому періоді (у процесі вивчення циклу дисциплін, виховних заходів), оперативні (постановка цілі конкретного виховного заходу, навчальної дисципліни);

• за змістом (постановка цілей щодо формування окремих якостей особистості (патріотизму, гуманізму, громадянської активності; реалізуються поетапно).