3. Виховна робота у вищому навчальному закладі: сутність, особливості

Виховна робота відповідно до нормативно-правових документів, що регулюють діяльність вищих навчальних закладів, поряд з навчально-методичною та науково-дослідною належить до основних напрямів ді­яльності вищих навчальних закладів та обов'язків професорсько-викладацького складу. Система виховної роботи спрямовується на формування належної культури у викладачів і студентів вищого навчального закладу, налагодженням між ними стосунків у межах етичних норм. Системність виховної роботи базується на загальнолюдських цінностях і загальнодержавних інтересах. Об'єктом і суб’єктом виховної роботи у вищому навчальному закладі є студенти. Виховна робота здійснюється як під час навчального процесу, так і в позаурочний час. Виховний вплив може здійснюватись як в результаті цілеспрямованої діяльності суб'єктів виховної роботи, так і внаслідок їх ставлення до своїх функціональних обов'язків.

Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу складають індивідуальний план виховної роботи зі студентами на навчальний рік. Види роботи, заходи в зазначеному розділі індивідуального плану визначаються як за власною ініціативою викладача, так і за дорученням завідувача кафедри, деканату, ректорату, виходячи з планів виховної роботи в групах, в гуртожитку, на факультеті, у вищому навчальному закладі.

4. Технологія виховання студентів вищих навчальних закладів

Поняття “технологія” (від гр. techne – мистецтво, майстерність; logos – наука) у виробничому процесі означає систему запропонованих наукою засобів, способів і алгоритмів, застосування яких забезпечує наперед визначені результати діяльності, гарантує отримання продукції заданої кількості і якості. Технологія виховання – це система створення відповідних умов виховання, комплексного застосування методів і прийомів впливу на особистість з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, рівня вихованості, що гарантує отримання завчасно передбаченого результату. Науковий термін “технологія виховання” вперше в педагогічну науку ввів А. С. Макаренко.

За своїм змістом виховна технологія розглядається як:

• обґрунтування етапів, методів і засобів педагогічно-виховної діяльності з конкретною категорією людей (теоретичний аспект);

• оптимально-доцільна послідовність підходів у роботі з особистістю (практичний аспект).

Виховна технологія передбачає певну програму діяльності. Для її вибору або розробки педагогу необхідно знати:

• індивідуальні особливості студента;

• педагогічну мету, до якої прагне викладач у процесі виховання;

• умови реалізації технології;

• можливі форми та засоби реалізації виховної технології;

• власні можливості досягнення мети;

• термін, за який повинні відбутися ті чи інші особистісні зміни вихованця.

Враховуючи соціально-виховні проблеми формування сучасної молоді, для реалізації кожної соціально-педагогічної проблеми доцільно використовувати декілька технологій. На перспективу в спеціалізованих центрах може створюватися банк технологій з різних соціально-виховних проблем.

Вибрана технологія реалізується викладачем через індивідуальну методику. Технологія може бути одна, однак методик її практичного застосування може бути кілька або навіть декілька.

Сучасна практика виховання знаходиться у перехідній стадії, але педагогічна теорія сьогодні визнає доцільність технологічного та раціонального підходу в організації процесу виховання студентської молоді, починається поступовий відхід від тільки інтуїтивного рішення виховних завдань.

Розробка технологій виховання пов'язана з низкою складнощів:

• виховання має цілісний характер, тому його важко розбити на операції, крок за кроком формувати особистісні якості;

• виховна дія здійснюється не послідовно або паралельно, а комплексно;

• у вихованні провідну роль відіграє особистість викладача, рівень його педагогічної майстерності;

• технологія виховання не може існувати без творчого підходу, який повинен органічно поєднуватися з чітко запланованою програмою дій.