Завдання на закріплення лекційного матеріалу

Після аналізу матеріалів лекції дайте відповіді на запитання:

• Що є ширшим “об’єкт” чи “предмет” дослідження?

• Які теоретичні методи і з якою метою доцільно використовувати при виконанні науково-дослідницької роботи?

• Назвіть основні етапи виконання науково-дослідницької роботи.

• Проведіть аналогію між вимогами до курсових і магістерських робіт.

• Перерахуйте складові науково-дослідницької роботи.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Попрацюйте з довідниковою літературою і дайте визначення основним поняттям навчального курсу: науковий метод, методика, засіб, алгоритм дій, теорія, педагогічне пізнання.

РОЗДІЛ 2

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Передається думка, виведена з досвіду, але не самий досвід.

К. Д. Ушинський

Єдиний урок, який можна витягнути з історії, полягає в тому, що люди не витягають з історії ніяких уроків.

Бернард Шоу

Історія –скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього.

М. Сервантес

Історія - це союз між померлими, живими і такими, що ще не народилися.

Е. Берк

Тема 1. Заснування та діяльність перших вищих навчальних закладів в Україні

Мета: розкрити основні етапи розвитку перших вищих навчальних закладів в Україні.

План

1. Острозька слов'яно-греко-латинська академія.

2. Діяльність братських шкіл.

3. Заснування школи при Києво-Печерській лаврі.

4. Утворення та діяльність Київської колегії, надання їй статусу академії.

Рекомендовані джерела (основні):

1. Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. Історія української педагогіки / За заг. ред. дійсного члена АПН України М. Г.Стельмаховича. – К.: Інститут змісту і методів навчання МО України, 1998. – 337 с.

2. Медвідь Л. А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2003. – 335 с.

3. Москаленко А. М. Вивчення курсу “Історія педагогіки” у вищих педагогічних навчальних закладах. Модуль 1. “Історія педагогіки України”: Навчально-методичний посібник – К.: КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2005. – 228 с.

4. Ступарик Б. М. Національна школа: витоки, становлення: Навчально-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 336 с.

Рекоменовані джерела (додаткові):

1. Гомоннай В. В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ–ХХ ст.). – Ужгород: Закарпаття, 1992. – 298 с.

2. Історія української школи і педагогіки Хрестоматія /Упоряд. О. О. Любар; За ред. В. Г. Кременя. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 766 с.

3. Плачинда С., Колісниченко Ю. Лисавета Гулевичівна. – К: Бібліотека українця, 1997. – 40 с.

4. Хижняк З. И. Києво-Могилянська академія. – К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те. 1988. – 268 с.

Ключові поняття: академія, колегія.

1. Острозька слов¢яно-греко-латинська академія

Острозька слов’яно-греко-латинська академія (школа вищого типу, трьомовний ліцей, трьомовна гімназія) була заснована князем Василем Острозьким (1526–1608; державний і культурний діяч, один із найбагатших можновладців, некоронований король України) у місті Острог на Волині (нині Рівненська область) в 1576 році. Він відомий під іменем Костянтина, яким він користувався в честь свого батька, князя Костянтина Івановича Острозького. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця – княжна Гальшка Острозька (Гальшка Іллівна (Єлизавета, Євдокія) Острозька (1539–1582) – дочка Іллі Острозького та Беати Костелецької. Народилась в Замку Острозькому в 1539 році. Її батько Ілля помер за три місяці до її народження. Представники багатьох магнатських сімей намагались поріднитися з могутньою сім’єю Острозьких. Попри дану у 1552 р. попередню згоду Беати (мати Гальшки) на шлюб Дмитра і Гальшки, невдовзі вона відмовилася від свого слова, тим більше, що проти цього шлюбу, який поєднав би два провідні княжі роди України, висловлювався польський король. Збройні загони князів Острозького та Сангушка штурмом оволоділи замком в Острозі і всупереч волі матері, у вересні 1553 р. Гальшка була одружена з князем Дмитром. Королівський суд оголошує Сангушка поза законом. У лютому 1554 року князя було вбито (похований він в костелі чеського міста Яромір). Вже проти волі матері, король Сигізмунд Август видав юну вдову за у кілька разів старшого за неї воєводу Лукаша Гурку. Гальшка разом з матір’ю, не визнаючи цього шлюбу, переховуються у Львівському домініканському монастирі, де Беата уклала третій шлюб дочки – із князем Семеном Слуцьким. Однак сила і королівська підтримка була на стороні Гурки, який після збройної облоги заволодів Гальшкою і вивіз у свої володіння в Шамотулах (Велика Польща). Не підкорившись нав’язаному їй чоловікові, Гальшка Острозька 14 років провела у “вежі чорної княгині” – одній із башт Шамотульського замку, названій так у зв’язку із траурним вбранням, у якому вона зрідка з’являлася на люди. Овдовівши в 1573 р., Гальшка повертається на батьківщину. Свої права на маєтності покійних на той час батьків, включаючи і Острог (узурпований другим чоловіком Беати Костелецької Альбертом Ласським, а згодом і королем) княжна передала дядькові Василю-Костянтину Острозькому (1526–1608), який, завдяки сприятливій для Острозьких політичній ситуації у державі, зумів повернути їх у володіння свого роду).

За ініціативою Василя-Костянтина Острозького і на його кошти було також засновано школи в Турові, Володимиро-Волинському. Він вкладав значні кошти в будівництво, відновлення та опорядження церков і монастирів Острога, Києва, Львова та інших міст і сіл України.

Документальних даних про структуру Острозької академії немає, але можна припустити, що була організована вона за зразками інших подібних такого типу й того часу шкіл (в основу діяльності покладено традиційне для середньовічної Європи навчання). Курс навчання складався зі знаменитих “семи вільних наук”. Провідне місце у програмі займало навчання трьох мов: слов’яно-руської, грецької та латинської. Ймовірно, навчання тривало 8 років. Тут уперше поєдналося два типи культур: візантійська і західноєвропейська. Саме з Острозькою академією пов’язується Ренесанс (епоха Відродження, період в ідеологічному та культурному розвитку) українського народу.

Першим ректором академії був Герасим Смотрицький (письменник-полеміст, культурно-освітній діяч). Серед професорів, крім православних, були й іновірці, яких за протестантські погляди виганяли з католицьких шків.

В академії була зібрана бібліотека, що містила велику кількість різноманітних джерел не тільки православної, але й католицької та протестантської літератури.

Час розквіту Острозької академії обмежується першим 30-літтям. Потім став відчуватися приватно-магнатський характер центру, його відносно вузька соціальна база, посилення католицької реакції. Після смерті Костянтина Острозького (1608, похований в Острозі) академія почала занепадати й поступово перетворилась у початковий навчальний заклад. У 1624 році онука князя Острозького, котра прийняла єзуїтську віру, заснувала в Острозі єзуїтський колегіум. Навесні 1636 року православний колегіум припинив свою діяльність. Острозька академія залишила значний слід в історії, культурно-національному відродженні України. Вона стала стимулом до виникнення численних братських шкіл.

Водночас з академією князем Острозьким в Острозі було організовано літературно-науковий гурток. До нього входили фахівці в галузі мов, астрономії, математики, філософії, антиуніатські письменники-публіцисти (Дем’ян Наливайко, Василь Суразький, Клірик Острозький, Тимофій Михайлович, Ян Лятош (вихованець Краківського університету), білорус Андрій Римша, греки Діонісій Раллі та Феофан Грек та інші. Вони перекладали праці візантійських богословів, готували до видання навчальні посібники та інші книги. Видавалися вони у друкарні, в якій, за запрошенням Костянтина Острозького, працював Іван Федоров. Це була одна з перших друкарень України. Заснована близько 1576 року князем К. Острозьким. З 1578 до 1612 року тут було видано понад 20 найменувань книг українською літературною, слов’янською богослужбовою та польською мовами з використанням грецького, латинського та гебрайського шрифтів, серед яких Буквар (греко-слов'янський буквар – перший український підручник (1578)), Новий Завіт (1580), “Хронологія” (Андрія Римші – перший в Україні друкований поетичний твір (1581)); визначні полемічні праці: “Ключ царства небесного”, “Календар римський новий” (1587) Герасима Смотрицького, “Апокрисис” Христофора Філарета тощо.

Найвищим досягненням Острозької друкарні було видання шедевру давньоукраїнської поліграфії – першої в Україні повної Біблії (близько 1581 р.). Надрукована була тогочасною богослужбовою (слов’янською) мовою. При підготовці до друку тексти були звірені за різними іншомовними виданнями, до них внесено зміни і виправлення та перекладено ті частини Біблії, що доти не перекладалися. Над підготовкою видання працювали визначні українські вчені з острозького гуртка (72 перекладача). Це був результат тривалої і кропіткої праці. У Біблії вміщено передмову князя К. Острозького, віршовану передмову Г. Смотрицького та післямову друкаря І. Федорова. Всього книга нараховувала 1256 сторінок. Наклад її був у межах 1000–1500 примірників. Вона була широко відома в Україні, Росії, Білорусії та інших країнах світу. Зокрема, вона зареєстрована в бібліотеці Оксфорда, примірники мав шведський король Густав Падольф, кардинал Барберини, багато відомих вчених і громадських діячів того часу. Нині відомо 70 примірників. Проіснувала острозька друкарня до 1612 року.

Серед випускників були вчителі, літератори, друкарі, проповідники. Зокрема, в академії навчалися Дем’ян Наливайко (старший брат Северина Наливайка), перший ректор київської братської школи (митрополит) Іов Борецький письменники Єлисей Плетенецький, письменник Мелетій Смотрицький, гетьман війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, автор знаменитої “Палінодії” Захарія Копистенський, відомий церковний і культурний діяч Ісакія Борискович та інші відомі люди того часу. Протягом 60 років існування цей заклад закінчило близько 500 осіб.

Хроніка відродження Острозької академії в незалежній Україні починається у 1994 році з Указу Президента України. Завдяки наступним указам Президента України розбудова Острозької академії набрала нових обертів. У жовтні 2000 року Острозька академія отримала статус національного університету, а 23 серпня 2003 року був оприлюднений Указ Президента України, згідно з яким Національний університет “Острозька академія” переходив під патронат Президента України та Кабінету Міністрів України. Наступною віхою розвитку університету став Указ Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року, який ухвалив рішення надати НаУОА статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу.