Рекомендації щодо підготовки та проведення лекції

Повернувшись до піраміди, ще раз звертаємо увагу, що найменших результатів засвоєння матеріалу можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%). Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен викладач. Безперечно, така ситуація не може влаштовувати ні викладача, ні студентів і повинна підштовхувати лектора до проведення лекцій, в яких одночасно брали б участь і лектор, і студенти.

Чітке уявлення про логічно-педагогічні рівні роботи над лекцією допоможе викладачеві у виборі оптимальних методів викладання. Для того, щоб лекція була методично обґрунтованою та досконало продуманою, дійсно цікавою та інформаційно насиченою необхідно ретельно готуватися, проектувати її, адже обсяг матеріалу з навчального курсу для засвоєння величезний. Не можна готуватися до кожної лекції ізольовано, оскільки тоді не будемо мати цілісної системи вивчення навчальної дисципліни.

Перед викладачем стоять серйозні завдання:

• стисло, але ґрунтовно висвітлювати основні проблеми історії розвитку освіти та педагогічної думки;

• допомагати студентам розібратися у складних теоретичних положеннях;

• пробуджувати у студентів інтерес до історичної інформації педагогічного характеру, прагнення до здобуття знань з навчальної дисципліни;

• зорієнтувати в інформаційних джерелах;

• зробити кожну лекцію переконливою, точною, цікавою, доступною до сприйняття.

Етапи підготовки лекції:

• ознайомлення з програмою і джерелами (підручниками, монографіями, статтями тощо);

• визначення обсягу матеріалу для лекції;

• відбір змісту та його стилістична правка;

• визначення з типом лекції та способом презентації навчального матеріалу;

• вибір типа композиції;

• написання плану або конспекту з виділенням основного матеріалу;

• підбір наочності (створення презентації питань, що будуть розглядатися);

• проведення лекції перед дзеркалом;

• перевірити аудиторію, в якій буде проводитися лекція (наявність світла, чистої дошки, необхідної кількості робочих місць для студентів, наявність технічного оснащення).

Проведення лекції:

• повідомте тему, план лекції, рекомендовані джерела;

• мотивуйте значення лекції;

• чітко виокремить мету та завдання лекції;

• викладайте матеріал за планом із узагальненнями і висновками після кожного із них, з виділенням інтонаційно кожного питання;

• послідовно викладайте всі пункти плану;

• забезпечте логічний зв’язок при переході від розгляду одного питання до наступного;

• насамперед ознайомте студентів з тими історико-педагогічними поняттями, явищами, реаліями, які студент не в змозі опанувати самостійно і потребує пояснення викладача;

• схарактеризуйте будь-які формулювання чітко;

• ключові поняття проговорюйте та роз’яснюйте;

• у кожному питанні виокремлюйте основне (для запам’ятовування) і другорядне (для ілюстрування), цікаве і нецікаве (викласти з захопленням), складне та просте (викласти його значимо);

• не дублюйте підручник, навчальний посібник та інші легко доступні для студентського користування навчальні матеріали;

• розглядайте найновітніші погляди на конкретні проблеми, які не знайшли висвітлення у навчальній літературі (для цього звертайтеся до монографій, дисертацій, наукових статей, в яких порушується ця проблема);

• всі факти, приклади, цифри, докази, коментарі добирайте так, щоб вони відповідали меті лекції та сприяли досягненню цілей;

• допомагайте студентам зорієнтуватися у потоці інформації;

• не перенасичуйте лекцію фактичними матеріалами (їх має бути в міру, стільки, скільки необхідно для розуміння проблеми);

• характеризуйте різні підходи щодо вирішення певної проблеми;

• визначайтеся з прийнятими у сучасній науці поглядами (викладач обов’язково має донести до студентів свою точку зору на конкретну проблему);

• ставте перед студентами коло основних проблем, які постали перед сучасною наукою і потребують творчого вирішення;

• під час читання лекції застосовуйте різні прийоми управління пізнавальною діяльністю студентів;

• відмовтеся від автоматичного конспектування студентами матеріалів лекцій (лише 10% студентів осмислюють навчальний матеріал, який конспектують);

• короткий виклад матеріалів лекції давайте в роздрукованому або в електронному вигляді;

• навчальний матеріал урізноманітнюйте цікавими фактами, подіями, які захоплювали б студентів (дасть можливість викликати інтерес у студентів);

• використовуйте різноманітні засоби наочності;

• матеріал подавайте емоційно, а не диктуйте з папірця (зачитуватися може лише інформація, яка потребує точного відтворення, зокрема цитати);

• надавайте консультацію студентам щодо організації самостійної роботи;

• виділяйте основне, робіть резюме, проводьте підсумкові узагальнення;

• кожну істину доводити до свідомості студентів, не допускаючи нудного тону, байдужості;

• продумуйте початок і кінець лекції;

• чергуйте роботу і відпочинок, моменти підвищеної уваги і послаблення;

• доброзичливо ставтеся до студентів;

• на всіх етапах проведення лекції відчувайте аудиторію студентів, їх реакцію;

• використовуйте зворотній зв’язок.

Принципи відбору і викладу лекційного матеріалу з навчального курсу Історія педагогіки:

• принцип науковості (матеріал відповідає досягненням сучасної науки, містить основні вузлові питання, поняття, ідеї, наукові концепції, перспективи подальшого розвитку науково-теоретичної сфери, є найбільш яскравим фактичним);

• принцип доступності (обсяг нового матеріалу прямо пропорційний обсягу сприйняття, пам'яті, уваги, студентів, повинен регулювати те, щоб навчальний матеріал був у достатній мірі роз'яснений студентам (розтлумачені всі нові терміни, поняття, слова, дотримання принципу доступності не повинен знижувати роль принципу науковості);

• принцип наступності (кожна лекція передбачає органічний зв'язок з попереднім і наступним матеріалом);

• принцип історизму (матеріал повинен співвідноситися з тією епохою, коли зародилася ідея, розглядалося явище чи певний факт, має допомагати студентам краще осмислити цінність відкриття);

• принцип зв’язку теорії з практикою (лекційний виклад повинен мати практичну орієнтацію, кожне теоретичне положення повинно пов’язуватися з конкретною практикою, необхідно звертати увагу студентів на практичне застосування того чи іншого загального положення).

• хронологічний принцип (дозволяє розглядати факти, явища, події у хронологічній послідовності);

• принцип історизму (дозволяє розглядати факти, явища, події в широкому контексті конкретного історичного періоду);

• принцип ретроспективізму (дозволяє розглядати прогностичну значущість історико-педагогічної спадщини для вирішення сучасних проблем педагогічної теорії та практики);

• принцип цілісності (дозволяє орієнтуватися на наскрізний розгляд історико-педагогічних проблем у єдності із загальними тенденціями розвитку світової культури і людської цивілізації);

• принцип об’єктивності (дозволяє розглядати педагогічні явища з відображенням їх істинності);

• принцип варіативності (дозволяє вносити певні авторські корекції у презентації курсу у відповідності з власною концептуальною моделлю);

• принцип рівневої диференціації (дозволяє засвоювати зміст курсу на кількох рівнях, що визначаються активністю і самостійністю студентів при виконанні індивідуальних завдань, контрольних робіт).

У викладанні навчального матеріалу, що містить ту чи іншу історико-педагогічну теорію, перед викладачем ставиться завдання зробити останню доступною розумінню аудиторії, адаптувати її до рівня наукової компетентності конкретних студентів. Це завдання викладач вирішує вже у процесі відбору матеріалу для лекції.

Структурування навчального матеріалу

У дидактичному та методологічному плані структурування навчального матеріалу – це процедура, за допомогою якої складові елементи змісту навчального матеріалу (поняття, закони, ідеї, принципи, способи їх передачі студентам і відповідні дії студентів щодо їх засвоєння) вибудовуються у відносинах, що відображають:

• логіку суспільно-історичного процесу пізнання та його результатів;

• технологію процесів розпізнання явищ, їх упорядкування та систематизацію;

• виявлення і пояснення сутності явищ;

• перетворення явищ з одного стану в інший.