Розділ 1 загальні основи педагогіки вищої школи

Університет - установа, призначена для того, щоб діти піднялися на вищий ступінь в суспільстві, ніж їх батьки.

Г. Менкен

Університет розвиває усі здібності, у тому числі і дурість.

А. Чехов

Найголовніше – це прищеплювати смак і любов до науки;інакше ми виховаємо просто ослів, навантажених книжковою премудрістю.

Мишель Монтень

Тема 1. Теоретико-методологічні основи педагогіки вищої школи

Мета: розкрити теоретико-методологічні підходи щодо вивчення педагогіки вищої школи як науки та значення навчального курсу у професійній підготовці магістрів.

План

1. Педагогіка вищої школи як наука і навчальний предмет.

2. Категоріально-понятійний апарат.

3. Система освіти України.

4. Нормативно правові документи, що регулюють діяльність системи освіти, визначають основні напрями її реформування.

5. Система вищої освіти України.

Рекомендовані джерела (основні):

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: Модульне навчання. – К.: Вища школа, 1993. – 220 с.

2. Вища освіта: європейський вимір та українські перспективи. – К. : Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.

3. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : методичний посібник для студентів магістратури. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

4. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.

5. Освіта України. Нормативно-правові документи. – К. : Міленіум, 2001. – 472 с.

Рекомендовані джерела (додаткові):

1. Булгакова Н. Б. Педагогіка вищої школи: Конспект лекцій. – К.: НАУ, 2003. – 40 с.

2. Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури за модульно-рейтинговою системою навчання. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2005. – 396 с.

Ключові поняття: методологічні категорії, процесуальні категорії, суттєві категорії.

1. Педагогіка вищої школи як наука і навчальний предмет

Педагогіка вищої школи – одна з галузей педагогіки (науки про навчання, виховання та розвиток особистості), вивчає закономірності навчання та виховання студентів, а також їх наукову та професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Об’єкт педагогіки вищої школи– система вищої освіти (функціональна структура, діяльність якої підпорядкована певній меті).

Предмет педагогіки вищої школи– процес професійної підготовки фахівців.

Мета педагогіки вищої школи– досліджувати закономірності розвитку, виховання та навчання студентів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованих фахівців.

Завдання педагогіки вищої школи:

• аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти;

• аналіз змісту, форм і методів навчання, виховання та розвитку студентів у вищому навчальному закладі;

• аналіз методів контролю й оцінки успішності студентів на основі системного підходу;

• розробка нових технологій навчання та виховання у вищому навчальному закладі;

• виявлення й аналіз педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх фахівців;

• вивчення діалектичних взаємозв’язків об’єктивних, соціальних і природничих факторів виховання та розвитку студентства, його потенційних і реальних можливостей;

• співвідношення цілей і засобів виховання, навчання;

• розробка теорії та методики виховання та навчання, які педагог-викладач має враховувати у своїй практичній діяльності, а також критеріїв її ефективності на основі закономірностей цих процесів.

Функції педагогіки вищої школи:

• аналітична (теоретичне вивчення, опис, аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків; аналіз, узагальнення, інтерпретація й оцінка педагогічного досвіду);

• прогностична (забезпечення наукового обґрунтування цілей, планування педагогічного процесу, ефективного керівництва освітньою політикою);

• проективно-конструктивна (розробка нових технологій і втілення результатів дослідження).

Принципи педагогіки вищої школи:

• гуманізація виховання – пріоритет завдань самореалізації особистості студента, створення умов для вияву обдарованості та талантів, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої;

• науковий, світський характер навчання;

• єдність національного та загальнолюдського – формування національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу; володіння українською мовою, використання усіх її багатств і засобів у мовній практиці; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну; оволодіння надбанням світової культури;

• демократизація виховання – розвиток різноманітних форм співробітництва, встановлення довіри між викладачем і студентом, взаємоповага, розуміння запитів та інтересів студентів;

• пріоритет розумової та моральної спрямованості змісту навчання та виховання студентів.

• поєднання активності, самодіяльності та творчої ініціативи студентів з вимогливим керівництвом викладача;

• урахування індивідуальних, вікових особливостей студентів у навчально-виховному процесі.

Структура педагогіки вищої школи:

• загальні основи педагогіки вищої школи;

• історія педагогіки вищої школи – складова частина педагогіки вищої школи, що висвітлює вітчизняні та зарубіжні історико-педагогічні проблеми зародження, становлення та розвитку вищої освіти;

• теорія виховання у вищій школі – складова частина педагогіки вищої школи, що вивчає особливості організації виховного процесу у вищих навчальних закладах, цілеспрямованого систематичного виховного впливу на студентів;

• дидактика вищої школи – складова частина педагогіки вищої школи, що розробляє теорію освіти й навчання, виховання у процесі навчання у вищих навчальних закладах; науково обґрунтовує зміст освіти, вивчає закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання;

• теорія управління (менеджмент) – складова частина педагогіки вищої школи, що досліджує завдання, зміст і методи управління навчально-виховним процесом у вищому навчальному закладі, систему керівництва й організації його роботи.

Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Педагогіка вищої школи пов’язана з науками, об’єктом вивчення яких є людина, зокрема:

• психологією (наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот);

• філософією (наука, про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення);

• соціологією (наука про закономірності виникнення, функціонування й розвитку різних соціальних утворень і форм спільності людей);

• анатомією (наука про форму, будову організму та окремих його органів чи систем) та фізіологією (це наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх системи і в цілому всього організму);

• генетикою (наука про гени, спадковість та варіативність організмів).

Навчальний курс “Педагогіка вищої школи” має важливе значення у фундаментальній психолого-педагогічній підготовці магістрів, оскільки є складовою частиною навчального плану їх професійної підготовки; передбачає опанування магістрами досягнень світової цивілізації в галузі педагогічної науки з урахуванням надбань української та зарубіжної педагогічної думки та практики діяльності вищої школи, багатовікових педагогічних традицій українського та інших народів, сприяє розширенню педагогічного світогляду, допомагає зрозуміти генезис педагогічних категорій, виробити критичне ставлення до педагогічної спадщини, оволодіти основами теорії навчання та виховання, сучасними педагогічними технологіями, формуванню вмінь творчо використовувати набуті знання та досвід попередників, бачити перспективу розвитку вищої освіти, педагогічної думки.

У процесі викладання більше уваги приділяється аналізу сучасних тенденцій у вищій освіті України і світу, проблемам пошуку оптимального творчого підходу до науково-педагогічної діяльності викладача вищого закладу освіти на основі досягнень вітчизняної та зарубіжної вищої школи. Такий шлях дозволить реально оцінити кожному магістранту свої здібності та можливості, осмислити власні шляхи оволодіння педагогічною майстерністю, уникнути помилок, трафаретів у викладанні, стереотипів у спілкуванні зі студентами.

Лекційний курс охоплює лише основні проблеми педагогіки вищої освіти і спрямований на систематизацію певних знань з цього предмету, знайомство з сучасними дослідженнями в галузі вищої освіти, перспективним досвідом вищих навчальних закладів. Велику увагу приділено соціально-психологічним механізмам формування особистості студента, проблемам міжособистісних стосунків, методам психолого-педагогічного вивчення особистості студента та академічної групи.

Історичний досвід свідчить, що лише знання свого предмета далеко не завжди дозволяє кваліфіковано передавати його студентам, а тим більше захоплювати їх предметом викладання, залучати їх до науково-дослідницької роботи. Для цього необхідно оволодіти певною сумою психолого-педагогічних знань, які б дозволили пізнати тих, з ким необхідно спілкуватися, допомогти ефективно навчати і виховувати студентів тощо.

Самостійна робота студентів спрямована на самостійне вивчення педагогічного процесу, передового досвіду у провідних вищих навчальних закладах, опрацювання сучасної психолого-педагогічної наукової літератури, що дозволить магістрантам обґрунтовано висловлювати свою точку зору на ту чи іншу проблему.

Мета навчального курсу – розкрити закономірності розвитку педагогічного процесу, ознайомити магістрів з основними категоріями педагогіки вищої школи, проблемами формування освітніх систем у різних країнах світу, дидактичними методами та прийомами організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, закласти основи педагогічного мислення.

Завдання навчального курсу:

• пробудити інтерес до педагогіки як науки та мистецтва;

• збагатити студентів педагогічними знаннями;

• простежити основні етапи розвитку вищих навчальних закладів різних рівнів і форм власності;

• залучити студентів до творчого дослідництва;

• розвивати здатність до аналітичного осмислення педагогічної дійсності;

• допомогти усвідомити закономірності та принципи навчально-виховного процесу;

• навчити застосовувати творчі підходи до визначення педагогічних дій у нестандартних педагогічних ситуаціях; визначати пріоритетні напрями навчання, виховання та побудови системи вищої освіти в цілому на сучасному етапі розвитку суспільства;

• сформувати вміння приймати найбільш вдалі рішення у відповідності до педагогічних закономірностей, принципів виховання та навчання, прогнозувати розвиток освіти, педагогічної думки.

Навчальний курс поділяється на 5 розділів:

• Розділ 1 – Загальні основи педагогіки вищої школи.

• Розділ 2 – Історія розвитку вищої освіти.

• Розділ 3 – Дидактика вищої школи.

• Розділ 4 – Виховання студентства у вищих навчальних закладах.

• Розділ 5 – Управління вищими навчальними закладами.

У першому розділі розглядаються теоретико-методологічні основи педагогіки вищої школи, її понятійно-категоріальний апарат; викладається матеріал про історичні, філософські, психологічні, соціальні, культурні чинники і їх вплив на специфіку різних систем освіти; висвітлюються теми, що стосуються формування особистості викладача, студента; розкривається державна політика у справі освіти та виховання підростаючого покоління.

У другому розділі розкриваються історико-педагогічні проблеми зародження, становлення та розвитку системи вищої освіти в різних країнах світу; висвітлюються особливості багатовікової боротьби українського народу за національну вищу школу; подаються біографії та аналіз педагогічного доробку видатних просвітителів минулого та сучасності, що стосується організації навчання у вищих закладах освіти.

У третьому розділі висвітлюються наукові основи дидактики вищої школи. Розкриваються сутність процесу навчання, зміст освіти в вищих навчальних закладах, методи та засоби навчання, види та форми його організації, сучасні технології навчання, особливості контролю та обліку знань, умінь і навичок студентів у вищих навчальних закладах, особливості організації науково-дослідницької роботи.

У четвертому розділі розкривається сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах, його основні закономірності та принципи; вивчаються наукове підґрунтя основних напрямів виховання, робиться акцент на національне виховання; чільне місце відводиться не тільки теоретичним основам виховання, а й методиці окресленої роботи.

У п’ятому розділі розглядаються наукові засади управління вищими навчальними закладами, особливості управлінської функції в організації навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах; йдеться про систему управління вищою освітою в цілому у відповідності до законів держави, що стосуються організації освітньо-виховної роботи в них.

Інформаційні джерела. У процесі вивчення дисципліни студенти можуть користуватися:

• підручниками, навчальними та навчально-методичними посібниками;

• монографіями, збірниками матеріалів наукових конференцій;

• педагогічними та енциклопедичними виданнями;

• нормативно-правовими документами щодо розвитку національної системи вищої освіти;

• першоджерелами (педагогічні праці просвітителів-педагогів тощо).