- •А. М. Москаленко
- •Розділ 1 загальні основи педагогіки вищої школи
- •Тема 1. Теоретико-методологічні основи педагогіки вищої школи
- •1. Педагогіка вищої школи як наука і навчальний предмет
- •2. Категорійно-понятійний апарат
- •3. Система освіти України
- •4. Нормативно правові документи, що регулюють діяльність системи освіти, визначають основні напрями її реформування
- •5. Система вищої освіти України
- •Завдання на закріплення лекційного матеріалу
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •Тема 2. Методологія і методика наукового дослідження в педагогіці
- •1. Методологія наукової творчості
- •Наукове вивчення як основна форма наукової роботи
- •2. Організація та порядок виконання дослідницької роботи Підготовка дослідницької роботи
- •Інформаційне забезпечення науково-дослідної роботи (пошук і відбір літератури за темою дослідження)
- •Визначення понятійно-категоріального апарату (предмет, об’єкт, мета, завдання, основні поняття, дефініції)
- •Складання попереднього плану роботи, узгодження його з керівником
- •Визначення структури дослідницької роботи
- •Вивчення та конспектування джерел з обраної теми
- •Виклад теоретичної частини роботи згідно з її структурою
- •Виконання практичної частини роботи
- •Формулювання висновків, рекомендацій щодо реалізації
- •Усунення зауважень і врахування рекомендацій наукового керівника
- •Подача остаточного варіанту дослідницької роботи науковому керівнику
- •Підготовка відзиву науковим керівником
- •Рецензування дослідницької роботи
- •Подача дослідницької роботи до захисту
- •Організаційна підготовка до захисту
- •Підготовка студентів до захисту
- •Попередній розгляд роботи за місцем її виконання
- •Захист дослідницької роботи
- •Оцінювання дослідницької роботи
- •Вимоги до змісту
- •Вимоги до оформлення
- •Якісна характеристика педагогічних працівників загальноосвітнього навчального закладу № 1032
- •Розподіл випускників загальноосвітнього навчального закладу № 1032 за бажанням мати освіту (%)
- •Розподіл учнів-відмінників загальноосвітнього навчального закладу № 1032 за класами
- •Рівні розвитку художніх умінь в учнів 5-х класів
- •Розподіл управлінців з високим рівнем сформованості діагностичних умінь за стажем роботи
- •Відвідування вчителями навчальних семінарів
- •Процес формування та розвитку особистості
- •Функції наукового керівника
- •Завдання на закріплення лекційного матеріалу
- •1. Острозька слов¢яно-греко-латинська академія
- •2. Діяльність братських шкіл
- •3. Заснування школи при Києво-Печерській лаврі
- •4. Утворення та діяльність Київської колегії, надання їй статусу академії
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •Тема 2. Становлення й розвиток університетської освіти в Україні
- •Львівський університет
- •Харківський університет
- •Київський університет
- •Новоросійський університет
- •Чернівецький університет
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •1. Сутність навчального процесу у внз
- •2. Нормативно-правове регулювання організації навчального процесу у вищому навчальному закладі
- •3. Порядок організації навчального процесу
- •4. Організація навчально-методичного забезпечення навчального процесу
- •5. Навчальний час студента, робочий час викладача
- •6. Інтеграція навчальної і наукової діяльності
- •7. Обліково-звітні документи з навчальної і навчально-методичної роботи
- •Завдання на закріплення лекційного матеріалу
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •Тема 2. Форми організації навчання у вищих навчальних закладах
- •Навчальні заняття у вищих навчальних закладах
- •Лекція та методика її проведення у внз
- •Рекомендації щодо підготовки та проведення лекції
- •Рекомендації на замітку студентам щодо роботи на лекціях:
- •Семінарське заняття
- •Індивідуальні завдання з навчальної дисципліни
- •3. Самостійна робота студентів
- •4. Контрольні заходи
- •Таблиця відповідності шкали оцінювання ectSз національною системою оцінювання в Україні
- •Завдання на закріплення лекційного матеріалу
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •Розділ 4 виховання студентства у вищих навчальних закладах
- •Тема 1. Виховання студентів у вищих навчальних закладах як педагогічне явище
- •Сутність, основні функції та мета виховання
- •2. Принципи, методи, засоби, прийоми, форми виховання у вищих навчальних закладах
- •3. Виховна робота у вищому навчальному закладі: сутність, особливості
- •4. Технологія виховання студентів вищих навчальних закладів
- •5. Основні напрями виховання студентської молоді
- •6. Складові виховного процесу та критерії його ефективності
- •7. Критерії вихованості особистості
- •Тема 2. Студент і студентство як об’єкт і суб’єкт виховання
- •1. Формування студента, студентського колективу
- •3. Права й обов’язки студентів
- •4. Діяльність академічної групи
- •Староста як організатор і координатор діяльності академічної групи
- •5. Система виховної роботи куратора академічної групи
- •Завдання на закріплення лекційного матеріалу
- •Сутність студентського самоврядування
- •2. Всеукраїнська студентська рада як представницький орган студентів на державному рівні
- •3. Досвід зарубіжний країн у сфері студентського самоврядування
- •Завдання на закріплення лекційного матеріалу
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •1.1. Управління як процес
- •Сутність і зміст управлінської діяльності
- •1.3. Особливості управління вищим навчальним закладом
- •1.4. Керівництво вищим навчальним закладом
- •Список використаних джерел
- •Навчальне видання
- •72311, Запорізька обл., Мелітополь, вул. Леніна, 20.
5. Система вищої освіти України
Вища освіта– рівень освіти, що її одержують на базі повної загальної середньої освіти у вищих навчальних закладах і який підтверджується офіційно визнаними документами; результат засвоєння такої сукупності систематизованих знань і навичок діяльності, що дає можливість фахівцю самостійно й відповідально вирішувати дослідницькі та практичні завдання, творчо використовуючи й розвиваючи досягнення культури, науки, техніки.
Мета вищої освіти– розвиток особистості, її інтелектуальних здібностей, моральних якостей.
Специфіка вищої освіти– безпосередня взаємодія освіти й наукової діяльності, вивчення навчальних дисциплін на рівні, максимально наближеному до актуальних досягнень науки і практики, підвищені вимоги до соціально-громадської і ділової підготовки випускників навчальних закладів (Педагогічний словник).
Систему вищої освітискладають: вищі навчальні заклади всіх форм власності; інші юридичні особи, що надають освітні послуги в галузі вищої освіти; органи, що здійснюють управління в галузі вищої освіти.
Згідно Закону “Про вищу освіту” зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадських якостей, що має бути сформована у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва, а якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства.
У законі “Про вищу освіту” визначено освітні (неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує спрямованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатнім для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста; базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатнім для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра; повна вища освіта якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатнім для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра) рівні вищої освіти та освітньо-кваліфікаційні рівні:
молодший спеціаліст(освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності);
бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності);
спеціаліст (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності),
магістр(освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності).
Вищу освіту здобувають у вищих навчальних закладах. Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, що заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до даної ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми й освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність із Закону “Про вищу освіту”). За організаційно-правовими формами можуть створюватися державні (вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади), муніципальні (вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету, і підпорядкований місцевим органам влади), недержавні (вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам). В Україні діють такі типи вищих навчальних закладів:
університет(багатопрофільний вищих навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектру природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність; можуть створюватися класичні та профільні);
академія (вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації в певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення);
інститут ( вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації в певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну й науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення);
консерваторія (музична академія) (вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації в галузі культури і мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення);
коледж (вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації в споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення);
технікум (училище) (вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Мета вищого навчального закладу – забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
Головні завдання вищого навчального закладу: здійснювати освітню діяльність певного напряму, що забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; здійснювати наукову, науково-технічну (для вищих навчальних закладів ІІІ і ІV рівнів акредитації), творчу, мистецьку, культурно-виховну, спортивну та оздоровчу діяльності; забезпечувати виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; здійснювати підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах ІІІ та ІV рівнів акредитації; вивчати попит на окремі спеціальності на ринку праці і сприяти працевлаштуванню випускників; забезпечувати культурний і духовний розвиток особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; підвищувати освітньо-культурний рівень громадян.
Управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює ректор (президент), начальник, директор тощо. Керівництво факультетом здійснює декан (відповідає за якість навчально-виховної й наукової роботи на факультеті, є головою ради факультету).