1.3. Види спілкування

Основні види спілкування — співробітництво, суперництво, конфлікт. Співробітництво можливе з елементами суперництва, а суперництво у певному значенні е співробітництвом, загальна мета якого полягає у порівнянні деяких «особистісних характеристик» (єдиноборство — «мірятися силою»; шахмати — єдиноборство інтелектів).

Конфлікт містить елементи суперництва, але репрезентує особ­ливий вид спілкування, «хворобливий» (протиборство). Єдино­борство може перетворитися на протиборство (фінальний поєдинок Гамлета з Лаертом).

Конфлікт — таке спілкування, у якому виявляється неузго­дженість дій людей, що дбають про свої інтереси.

Співробітництво і суперництво є «здоровим» спілкуванням, а конфлікт — «нездоровим». (Тому говорять про «здорову» конку­ренцію як про безконфліктну, конкуренцію за (справедливими) правилами).

1.4. Фази спілкування

Спілкування розпочинається з налагодження взаєморозуміння (наприклад, із з'ясування, якою мовою вестиметься спілкування). Потім відбувається уточнення інтересів (у чому сенс спілкування, навіщо воно необхідне?). На наступній фазі виробляється загальний план дій (як спільних, так і індивідуальних), приймаються рішення. Особлива фаза — реалізація плану. Корекція спілкування може здійснюватися у будь-якій фазі (можна коригувати дії, пла­ни, цілі і навіть інтереси); сама фаза являє собою взаємне коригу­вання сподівань учасників спілкування.

Фази спілкування збігаються з фазами окремих дій і взаємодій. Це фази, а не періоди, по-перше, тому що учасники спілкування можуть перебувати у різних фазах (один уже з'ясував інтереси і переходить до розробки планів, а іншому ще не зрозумілі загальні комунікативні передумови спілкування); по-друге, тому що мож­ливі «повернення» у попередні фази (у зв'язку з переглядом або

18

уточненням дій, планів, інтересів). Перехід нормального спілкування у конфлікт характеризується особливими фазами, особливою динамікою, котрій буде присвячено окрему главу (гла­ву 5).

Отже, фази нормального спілкування:

1. комунікативна;

2. прагматична;

3. легітимна;

4. активна.

1.5. Порушення спілкування

У будь-якій фазі спілкування можливі специфічні порушення:

• втрата взаєморозуміння, розбіжність поглядів щодо «реалій» (комунікативна фаза, викривлення реальності);

• сумніви стосовно підтримки, допомоги або переконаність у негативному, агресивному ставленні до інтересів (прагматична фа­ за, викривлення у суб'єктивному аспекті);

• сумнів відносно справедливості норм спілкування або впев­ неність, що «гра йде не за правилами» (легітимна фаза, викривлен­ ня нормативності).

Порушення спілкування у сукупності і являють собою виявлен­ня неузгодженості (думок, інтересів і норм), тобто створюють конфлікт. Конфліктні порушення як викривлення (нормального) спілкування природно розглядати за трьома основними аспектами нормального спілкування. Такий підхід дає змогу не лише уточни­ти сутність конфлікту, а й контрастно протиставити конфліктність і «псевдоконфліктність», тобто розрізняти конфлікт і суперництво (бійка на вулиці і «бійка» на рингу); війну і конкуренцію («дикий» і цивілізований ринок); «чесну гру» і шахрайство (у спорті, конкур­сах абітурієнтів, конкурсах краси тощо).

У загальних рисах конфліктні порушення можна визначити та­ким чином. Комунікативна ізоляція є різновидом комунікативних порушень. Наприклад, коли хтось заходить до кімнати, всі мовчать, дивно поглядають, починають говорити на інші, явно навмання об­рані теми — це симптоми комунікативної ізоляції. З ко­мунікативним аспектом пов'язані такі «порушення» спілкування, як омана, наклеп.

Прагматичні порушення пов'язані з усвідомленням несумісності інтересів; вони є передумовою конфліктів. Комукативні порушення пов'язані з ускладненням взаєморозуміння. Наприклад, двоє, вітаючись, завжди посміхалися, і раптом одного разу інший на посмішку відповів похмурим поглядом. Сподівання порушилися, виникло нерозуміння. Прагматичні порушення можуть виражатися побоюваннями, що інший став байдужим до ваших інтересів або

19

навіть намагається заважати їм, дбаючи про свої інтереси на шко­ду вашим. Побоювання, що він не допоможе вам і т. д.

Легітимні порушення пов'язані із загостренням почуття справед­ливості, ви починаєте вважати, що у ваших стосунках з'явилися елементи несправедливості. Індикатор легітимного порушення — почуття несправедливості. Ви оцінюєте тоді іншого, навіть свого колишнього найкращого друга, як людину безчесну, підступну то­що.

Порушення спілкування конкретніше можна схарактеризувати як перетворення переконань на сумніви або сумнівів у переконан­ня (назвемо їх когніціями). Когніції можуть:

• належати до майбутнього (сподівання) або до минулого (спомини);

• бути емоційно забарвленими (надія, засмучення, жаль);

• викликати емоції (страх, пов'язаний із сумнівом, гнів, пов'язаний із переконанням), настрої (тривога, відчай);

• актуалізувати прояви глибинних почуттів (вини, гордості, самоприниження).

Г п а в a 2

Я. СУБ'ЄКТИВНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ

Основні терміни, глави: ІНТЕРЕС; ЦІЛЬ; ЗАСІБ; РЕЗУЛЬТАТ; ПО­ТРЕБА; ЦІННІСТЬ; ПОБОЮВАННЯ; КОГНЩІЯ; КОГНІТИВНА ПО­ДІЯ; АКТУАЛІЗАЦІЯ; УСВІДОМЛЕННЯ; СВІДОМІСТЬ; ПІДСВІДО­МІСТЬ; НЕСВІДОМЕ; ПОЧУТТЯ; НАСТРІЙ; ЕМОЦІЯ; Я-КОНЦЕП-ЦІЯ; ОЦІНКА; САМООЦІНКА; ДІЯ; СИТУАЦІЯ; АЛЬТЕРНАТИВА; ЗМІНА; МОТИВАЦІЯ; СХЕМА ДІЯЛЬНОСТІ; КОМУНІКАЦІЯ; ДИ­СКУСІЯ; ДИСКУРС; КОНСЕНСУНС.