7.7. Фінал конфлікту

Конфлікт не обов'язково має проходити через усі чотири фази. Як тільки припиняється спілкування, ми вже маємо наслідок конфлікту. Звичайно ж, під припиненням спілкування слід ро­зуміти припинення інтеракції, тобто опоненти перестають «думати» один про одного. Спілкування може зовні виглядати як таке, що припинилося, але опоненти продовжують «думати» один про одно­го, що може означати перехід конфлікту в агресивну фазу.

Якщо посередником поставлена мета відновити відносини, то залежно від того, на якому етапі ці відносини були перервані, роз­робляються рекомендації і стратегія посередника.

Розглянемо наступні можливі наслідки конфлікту. Вважатиме­мо за негативний варіант наслідку — припинення спілкування. Якщо конфлікт — хвороба спілкування, то такий кінець є — «ле­тальним», смерть спілкування. Позитивний наслідок — відновлення спілкування, основних його характеристик: або повне, або часткове «одужання». Завершитися конфлікт може на будь-якій стадії, у будь-якій фазі. Наша мета — відшукати такі харак­теристики стратегії поведінки у конфлікті, які сприяли б одужанню, тобто відновленню спілкування.

Розглянемо процес припинення спілкування.

Що може означати припинення спілкування у латентній фазі?

Виявляється, розрив відносин залежить від того, на якій фазі перебуває конфлікт. Цю особливість дуже важливо враховувати арбітрові. Йому важливо встановити фазу, у якій відбувся розрив спілкування.

Наприклад, двоє студентів можуть мешкати в одній кімнаті і не розмовляти один з одним. У якій це фазі? — У латентній чи агресивній? Від уточнення фази залежить стратегія нейтралізації

110

конфлікту. Про припинення спілкування можна говорити, якщо після мовчання один з них переїхав в іншу кімнату. Але, знову ж, потрібно уточнити — у якій фазі; можливо, він усамітнився, щоб зручніше було виношувати і реалізовувати агресивні плани.

Негативний момент — конфлікт нібито припиняється, але це всього лише латентна фаза другого конфлікту.

Варто зазначити, що ми провадимо формальний аналіз конфлікту, тобто розглядаємо найзагальніші особливості, котрі по­винні допомогти змістовному аналізові конкретного конфлікту. Фор­мальне знання повинно допомогти цьому аналізу, але щоб радити комусь, як поводити себе у конфліктній ситуації, посередникові треба достеменно знати всі деталі ситуації, тобто, хто е учасники, їхні Я-ОБРАЗИ, Я-КОНЦЕПЦІЇ, в якій фазі перебуває конфлікт сто­совно кожного, у кінцевому підсумку «бачити» конфлікт як гру в цілому, за якими правилами вони грають і які правила порушують.

Формальні знання про конфлікти потрібні як система прин­ципів дослідження конфлікту, поведінки в ньому і формування стратегій його розв'язання. Та крім цих загальних принципів потрібні конкретні знання з відповідних галузей (наприклад, еко­номічні знання під час аналізу виробничого конфлікту).

Один із способів вирішення конфлікту — це апеляція до універсальної норми, з якою (повинен бути) згодний кожен із учас­ників конфлікту, а ця норма є обов'язково змістовною, описується у термінах конкретної галузі людської життєдіяльності.

Розглянемо особливості негативного наслідку на кожній фазі.

Латентна фаза. Цій фазі характерні в основному комунікативні порушення, непорозуміння, охолодження один до одного, «стали чужими». Якщо опоненти — колеги по роботі, то можливі сумніви стосовно надійності в роботі, взаємодопомоги. Розрив відносин у латентній фазі характерний тим, що відносини можуть бути відновлені на раціональних підвалинах. Це означає, що вони уточ­нили свої інтереси і узгодили спільну діяльність щодо їх реалізації, з'ясували свої Я-ОБРАЗИ і обрали норму (з'ясували, в яку гру во­ни грають). Таким чином, вони скоригували, виправили порушення спілкування за всіма трьома компонентами, аспектами — прагма­тичним, комунікативним і легітимним. Реально це можна уявити наступним чином. Після замовчувань, уникнень розмов і взагалі їх припинення один із конфліктуючих викликає іншого на відверту розмову. Це означає, що він репрезентує другому свої інтереси, своє ставлення до іншого і бажання з'ясувати його інтереси, дізнатися про ставлення іншого до нього і запропонувати переглянути норми спілкування, з'ясувавши взаємно, що кому не подобається, що вони вважають несправедливим.

Отже, у латентній фазі при крайньому негативному варіанті (повному розриві відносин) люди розходяться не ворогами, просто

111

вони один одному не потрібні і в цій фазі є можливість відновити відносини, причому зробивши їх міцнішими. Руйнування відносин у латентній фазі найчастіше — це непорозуміння і рідше — наслідок підсвідомого відчуття «несумісності», «передчуття грози». Спілкування може бути відновлене при бажанні його відновити. У латентній фазі «йде боротьба за людину», без сумніву у її позитив­них якостях і можливості відновити спілкування шляхом ліквідації непорозумінь.

Демонстративна фаза. Якщо у латентній фазі Я сумнівається щодо ТИ, то у демонстративній фазі Я впевнений у тому, що ТИ поводить себе неправильно щодо нього. Я відкрито заявляє йому про це і намагається змінити його поведінку. Розрив відносин (не­гативний наслідок) означає, що Я облишив спроби переконати ТИ, оцінює негативно деякі характеристики ТИ. Припинення спілкування у цій фазі передбачає неможливість спілкування (двох співробітників, які сваряться, переводять до різних відділів), у про­тивному разі це припинення означає перехід конфлікту в агресив­ну фазу. (Я припинив всілякі відносини, затамувавши образу.) При вимушеному спілкуванні необхідно відновлення («одужання»), або хвороба погіршиться.

Можна говорити про корисність конфлікту у цій фазі (стосовно з'ясування взаємних позицій), люди краще пізнають один одного, проходячи через «горнила» суперечок і сварок, якщо вони, звичай­но, відверті. Спроби переконати примушують бути відвертими і ви­магати відвертості від іншого; кожний вважає, що кінець конфлікту залежить від його зусиль змінити свідомість іншого. Але в міру поглиблення конфлікту і руху до агресивної фази відвертість суперечок знижується одночасно із зростанням підозр у злих намірах опонента.

Розрив відносин у демонстративній фазі характеризується як байдужість (час виліковує), на відміну від негативного варіанту першої фази як співчуття з приводу розриву. Люди після гострих суперечок можуть зустрічатися на вулиці і робити вигляд, що не знають один одного.

Агресивна фаза. Розрив відносин (кінець конфлікту) на агре­сивній фазі умовний, оскільки не ясно, чи продовжують виношува­тися (навіть на відстані) агресивні плани. Такий розрив повинен бути заявлений одним з опонентів і з ним повинен погодитися інший. Залежно від образів ворогів, що сформувалися, цей розрив є кінцем (фіналом) конфлікту, або «тимчасовим перемир'ям» (при­клад, договір про «дружбу» між Сталіном і Гітлером).

Батальна фаза. У батальній фазі фіналом є укладення пере­мир'я, але майже завжди це всього лише відступ в агресивну фазу з почуттям помсти.

Чим далі ми заглиблюємося в конфлікт, тим важче і складніше повернутися до попередніх стосунків.

112

Вендета — це обов'язкова помста. Припинення відносин у ба­тальній фазі є умовним. Батько, вмираючи, зобов'язує сина помсти-тися за нього. Здавалося б, припинення відносин батька з противником «абсолютне», проте конфлікт продовжується. Можна згадати літературну класику: Монтеккі і Капулетті з «Ромео і Джульєтта» того самого Шекспіра. Перемога є вид негативного наслідку, коли припинення відносин переможця і переможеного ще не означає вирішення конфлікту. Прикладом може бути Друга світова війна, де Німеччина хотіла взяти реванш за поразку у Першій світовій війні. Реванш, помста, вендета примушують вироб­ляти інші способи розв'язання конфліктів. У наступній главі буде розглянутий «принциповий підхід», розроблений американськими вченими Р. Фішером і У. Юрі, при використанні якого немає пере­можців і переможених.

Ще один приклад. Шахи — гра, де обов'язково є переможець і переможений, але шаховий турнір влаштовують таким чином, щоб і переможений був задоволений. Призовий фонд чемпіонату світу з шахів такий, що сума, яка належить переможеному, незначно відрізняється від призу чемпіона.

Позитивний фінал. Позитивний варіант закінчення конф­лікту — це відновлення нормального спілкування. Можливий, зви­чайно, варіант фіналу, коли припинення спілкування — кращий варіант вирішення конфлікту, але це можна розглядати як хірургічну операцію, коли не вдалося вилікувати ногу і довелося її відрізати. Навіть після жорстоких воєн фінал може бути пози­тивним при подальшому співробітництві сторін, які воювали (при­клад — Німеччина і європейські країни). Вважаємо, що конфлікт розв'язаний вдало, коли повністю відновлено нормальне спіл­кування. При відносно позитивному результаті вдалим слід вважа­ти повернення до порівняно ранньої фази. Наприклад, укладення перемир'я на війні означає повернення, у крайньому разі, до агре­сивної фази.

Кожна фаза має свою характеристику відносної позитивності фіналу конфлікту.