8.2. Крок назустріч. Психологічний компроміс

Компроміс — це перегляд учасниками конфлікту своїх позицій з метою досягнення згоди.

Найпростіше проілюструвати явище компромісу на прикладі ринку. Ви хочете придбати річ. Запитуєте: «Скільки?» Продавець відповідає: «20» — «Багато. Даю 15». — «Ні. 20».

«20» і «15» — елементи позицій продавця і покупця відповідно. Якщо кожний буде наполягати на своїй позиції, торг не відбудеться. У цьому — проблема. Це ще не конфлікт, але переду­мова конфлікту (початок конфлікту — сварка і мордобій).

Щоб вирішити проблему, ви повинні вступити у переговори. Компроміс — це спосіб вирішити проблему, переглянувши по­зиції.

Продавець: «Гаразд, віддаю за 18». — «17». — «Згодний».

119

У результаті переговорів-торгів продавець і покупець дійшли

згоди.

Компроміс не тільки стиль поведінки у конфлікті (див. Дода­ток), а й спосіб уникнути конфлікту. Переговори — це спілкування на межі конфлікту. Зіткнення інтересів — це необхідна умова ви­никнення конфлікту, але недостатня.

Компроміс — відступ, зміна позиції, але з певною умовою. Учасник переглядає свою позицію у світлі глобальніших інтересів, йому хотілося б зберегти стосунки з опонентом. З одного боку, я втішаю себе компенсацією, з другого — задовольняю також і чужі інтереси людини, небайдужої до мене.

Компроміс не у повному розумінні відступ, це взаємні поступ­ки, зближення позицій. Приклад — Карибська криза. Повинна ось-ось розпочатися третя світова війна. Вимога США — вивезти ракети з Куби. Компенсація компромісу — вимога СРСР вивезти американські ракети з Туреччини.

У міру розвитку конфлікту до компромісу дійти дедалі складніше і складніше, але й дедалі важливіше і важливіше. Два принципових противники у конфлікті подібні до двох автомобілів, які мчаться назустріч один одному. Ніхто не хоче поступитися — кінець зрозумілий: вони обидва розіб'ються. Тому кожний розуміє, що треба йти на компроміс, але кожному хочеться, щоб на комп­роміс пішов інший, а не він. Якщо розумні і той, і інший, то вони одночасно повинні прийняти рішення про компроміс. Розумніший повинен це зробити першим.

Розглянемо характеристики (психологічного) компромісу у

різних фазах.

Латентна фаза. Головна її особливість — те, у чому ви не ма­ли сумніву, почало піддаватися сумніву. Треба заговорити про свої сумніви першим, якщо ви бачите, що і він на вас дметься, і ви на нього, і незрозуміле, чому. Ви можете чекати від нього пояснень, але компроміс буде у наступному — ви перші запитуєте. Робити перший крок — стратегічно дуже важливо. Компроміс означає відступ від своєї гордині. Це не акт приниження, хоч опонент мо­же і так його витлумачити (особливо на наступних фазах). Але тривале мовчання за нез'ясованих взаємин загрожує переходом до іншої фази. Ті, хто мовчать, — це автомобілі, які швидко мчать на­зустріч один одному.

Демонстративна фаза. Викликати на дискусію і сказати: «Мож­ливо, я помиляюсь. Можливо, я щось не так сприймаю». Це, зви­чайно, психологічний компроміс, стратегічний компромісний хід (ви можете бути цілком впевненим у собі, що не помиляєтесь); він пов'язаний з почуттями. Нелегко підійти до людини, котра нагово­рила тобі багато гидоти і сказати їй, що, можливо, я помиляюсь. Розумна людина оцінить цей крок, вона зрозуміє, що це компроміс. Нерозумна людина може це сприйняти як крок до відступу. Але

120

компроміс — це моя поступка і пропозиція зробити поступку з іншої сторони.

Агресивна фаза. Вже створені образи ворога. Варіант комп­ромісу — пошуки арбітра, саме ви починаєте шукати арбітра. Це важливий крок до примирення, стратегічний елемент. Якщо ви відверто підійдете і скажете: «Я помиляюсь», то він може відповісти: «Я й так знав, що ти цілковитий дурень», — цим все і завершиться. Ви знову у гніві, відповідаєте грубощами і ...

Починаючи з деякого моменту, «Я помиляюсь» спрацює вам на шкоду. Посередникові слід також це мати на увазі. В агресивній фазі посередник повинен вести себе дуже обережно.

Батальна фаза. В цій фазі проблема психологічного комп­ромісу, пов'язана із пошуком посередника і його включенням до процесу вирішення конфлікту, ускладнюється тим, що дії посеред­ника можуть бути не легітимізовані, тобто він для вашого против­ника не авторитет. «Друг мого ворога — мій ворог» — посередник може сприйматися як друг опонента. На батальній фазі — це підісланий лазутчик. Підступний помічник ворога. Цій фазі прита­манна ситуація, коли вважається ворогом будь-хто," хто спілкується з вашим ворогом.

Компромісом у цій фазі буде вже допущення кого-небудь як посередника, визнання посередника, легітимізація його поведінки як посередника.

Посередника краще обирати «зі сторони», нейтрального; краще, якщо він обраний також «нейтральними» (див. Додаток).

Компроміси за видами порушень бувають такі.

Прагматичні. Поважати інтереси іншого і шукати вирішення, враховуючи його інтереси. В міру просування за фазами це робити дедалі складніше й складніше, але компроміс вимагає поважати інтереси ворога. Це означає, бачити в ньому людину, адже конфлікт виник не тому, що ви неоднакові, а тому, що ви не мо­жете узгодити свої інтереси.

Комунікативні. Передбачити, що ви не адекватно сприймаєте ситуацію, викривлюєте реальність; треба виробити установку: «про­бую зрозуміти». Ви не робите вигляду, що все знаєте, а навпаки, сумніваєтесь у своїх переконаннях і намагаєтесь зрозуміти. Не го­ворите: «я помиляюсь», а у м'якшій формі — «я намагаюсь зро­зуміти, що з нами відбувається».

Легітимні Ви вважаєте противника негідником; вашим внутрішнім компромісом (компромісом душі) буде поважне став­лення до його уявлень про справедливість. Ви пригадуєте, що коли ви були друзями, вами мовчазно сприймалася певна норма спра­ведливості. Ви спілкувалися, керуючись нею, і ви бачили в ньому справедливу людину. І тепер, коли ви втягнулись у конфлікт і по­чали сприймати його нелегітимно, ви говорите собі: «Припустимо, що він справедливий, адже він вважає себе справедливим. Що ж

121

він має на увазі, коли вважає, що він справедливий?» Ви прагнете уявити норму справедливості ворога. При цьому треба враховувати, що противник — людина з тими самими якостями психіки, що й у вас, і він також думає про вас, що ви несправедливі. І якщо він розумний, то він також намагається вас зрозуміти, які ваші прин­ципи справедливості, як віднайти універсальну норму справедли­вості.

Психологічний компроміс — це природна спроба змінити свою свідомість, зробивши крок назустріч іншому у бік виходу з конфлікту.

Джордано Бруно безкомпромісно пішов на вогнище, тому що у нього була відповідна позиція, а Галілей зробив компромісний крок і перетворив свою позицію на іншу.