5.3. Нормативність конфлікту

Прагматичні порушення пов'язані з усвідомленням несумісності інтересів; вони є передумовою конфліктів. Комунікативні порушен­ня пов'язані із ускладненням взаєморозуміння. Наприклад, двоє, вітаючись, завжди посміхалися; і раптом одного разу на посмішку інший відповів похмурим поглядом. Очікування порушилося, ви­никло нерозуміння.

Легітимні порушення пов'язані із загостренням почуття спра­ведливості, ви починаєте вважати, що у ваших відносинах з'явили­ся елементи несправедливості. Прагматичні порушення можуть виражатися побоюваннями, що інший став байдужий до ваших інтересів чи навіть намагається заважати їм, дбаючи про свої інтереси на шкоду вашим. Побоювання, що він не допоможе мені і т.д. Індикатор легітимного порушення — почуття несправедли­вості. Ви переоцінюєте іншого, навіть самого найкращого друга, як людину безчесну, підступну тощо.

Нормативність виражає легітимний аспект. Він пов'язаний із виправданням поведінки Я з погляду соціуму. Схеми виправдання можуть бути різноманітними: етична, юридична норма. Суспільство задає норму, а ті, що взаємодіють, приймають чи не приймають її.

Напад на Я-СТАТУС. Насамперед варто нагадати, що Я-СТА-ТУС умовно виокремлюється в Я-КОНЦЕПЦІЇ і розглядається осібно у зв'язку з необхідністю розрізнення власне соціальної дії-інтеракції (спілкування з ТИ) і координації діяльності Я з суспільством в цілому, символічним ВОНИ.

Упевненість Я у своїй значущості, підкріплена впевненістю, що ВОНИ цінують Я як соціальне значущу особистість, — обов'язкова умова будь-якої діяльності Я, пов'язаної із спілкуванням з конк­ретними ТИ. Конфліктні зміни Я-СТАТУСУ починаються з сумнівів відносно оцінок Я-СТАТУСУ опонентом («чому я відвів погляд, ко­ли вітався, мабуть, у нього промайнуло, що я його в чомусь обма­нюю?», «я промовчав, і він подумав, що я боягуз»). Під час розвитку конфлікту Я-СТАТУС, який координує діяльність у спілкуванні шляхом переконання у справедливості скоєного, піддається як «зовнішнім», так і внутрішнім впливам, котрі зво­дяться саме до спроб зберегти (Я) це переконання і прагнення ТИ, що конфліктує, зруйнувати це переконання виходячи із власного переконання про несправедливість противника (важливий штрих ОБРАЗУ ВОРОГА), в усякому разі, вже на ранніх етапах розвитку

77

конфлікту ТИ не тільки сумнівається щодо справедливості Я, а й формує переконання, прямо протилежні («він брехливий і підступний, для нього нічого немає святого»). У конфліктуючих деформуються взаємні оцінки стосовно почуття вини, совісті іншого («впертий, не хоче визнати, що він неправий»), перетворю­ються на протилежні («безсовісний!»). У кульмінації конфлікту за­гострюється намагання соціальне знищити противника, відкидаючи його Я-СГАТУС; думку Я про себе як про справедливу людину ТИ вважає помилковою («підла, асоціальна особистість, йому місце у в'язниці!»). Кожний закликає до справедливості, звертаючись уже не до ТИ, а до ВОНИ.

Легітимні порушення пов'язані із загостренням почуття спра­ведливості, ви починаєте вважати, що у ваших відносинах з'явили­ся елементи несправедливості. Прагматичні порушення можуть виражатися побоюваннями, що інший став байдужим до ваших інтересів чи навіть намагається заважати їм, дбаючи про свої інтереси на шкоду вашим. Побоювання, що він не допоможе мені тощо.

Індикатор легітимного порушення — почуття несправедливості («зі мною чинять несправедливо», «я такого поводження не заслу­жив!»). Ви переоцінюєте іншого (його Я-СГАТУС в його Я-КОН-ЦЕПЦІІ), («яким був другом, а зараз... навіть не хочеться говорити»). На зрілих стадіях розвитку конфлікту почуття неспра­ведливості домінує над іншими емоціями, викликаними іншими порушеннями, у самих конфліктуючих викликає почуття немож­ливості знайти справедливу норму, щоб на її основі вирішувати свої спільні проблеми.