5.4. Конфлікт і суперництво

Розглянуті порушення соціальної дії дають змогу відповісти на багато запитань, що уточнюють істотне у конфлікті. Чим, наприк­лад, відрізняється бійка на вулиці від боксерського поєдинку, а ос­танній — від дуелі? Спробуємо в цьому розібратися.

У житті виникає багато ситуацій, дуже подібних до конф­ліктної, але чомусь до конфлікту вони не призводять (спортивне змагання, конкурс краси, конкурс абітурієнтів, різноманітні ігри, що спеціально моделюють конфлікт). В чому річ? Річ у тому, що дії у цих квазіконфліктних ситуаціях легітимізовані, тобто ретель­но розроблені справедливі норми, правила гри, які приймаються (як справедливі) усіма, хто бере участь у ситуації. І тільки неприй­няття деяких норм призводить до конфлікту «дисидента» з іншими «правослухняними». Я, котрий порушує легітимні правила, вступає у конфлікт з ТИ і (або) ВОНИ. Наприклад, можна порушити спор­тивні правила (прийняти допінг) і тим самим вступити в конфлікт

78

як з іншими учасниками змагання, так і зі спортивною феде­рацією, а можливо, і з усім «людством» болільників. «Нечесна гра», «гра не за правилами» — так характеризується нелегітимізоване (усіма) спілкування. Аналогічно за ступенем справедливості і непо-рушення норм можна розглядати «дикий ринок» і «цивілізований ринок», вуличну бійку, боксерський поєдинок і дуель. Вулична бійка — це не досить легітимізоване конфліктне спілкування (але можлива, наприклад, домовленість битися без ножів). Боксерський поєдинок — це ретельно легітимізоване спортивне змагання (ни­жче пояса не бити, відкритою рукавичкою не бити і т. п.). У дуелі ніби синтезуються ці дві полярності, тобто дуель — це легітимізована бійка, спосіб розв'язання конфлікту на вищій його стадії (ми ще повернемося до розгляду особливостей дуелі у кон­тексті відповідної фази конфлікту).

Отже, бійка на вулиці — конфлікт, бокс — нормальний вид спілкування, а дуель є епізодом у розвитку конфлікту, який нор­мований на зразок боксерського поєдинку.

Термін «легітимізація» використовується у політичній діяль­ності для оцінки лідера партії чи держави, правового закону або державної системи загалом. Скажімо, таке питання: яким чином людина, первісне вільна, приймає того, який начальствує над нею? Що примушує її надягати на себе ланцюги? Проблема спів­відношення свободи і влади пов'язана з осмисленням процесів легітимізації. Якщо говорити про конфлікти, то на соціальному рівні він пов'язаний із порушенням легітимних оцінок. Це означає, що досить змінитися легітимним оцінкам, як багато що стає конфліктним.

Кілька пояснюючих прикладів.

Відносини господаря і раба у Древній Греції були не тільки легалізовані (узако­нені), а й легітимізовані самими рабами. Раб був у прямому значенні задоволений своїм життям завдяки цій легітимізації.

Драматург Радзинський зазначає, що селяни-раби (актори кріпосного театру), стаючи вільними, через деякий час починали сумувати за своєю неволею, і такі на­строї були пов'язані з легітимізацією того порядку, що фіксував нехай вузькі, але певні межі свободи (права і обов'язки).

Спартак був дисидентом, тобто людиною, котра не легітимізує соціальний поря­док, людиною, яка конфліктує із суспільством.

Зміну легітимних оцінок можна проілюструвати на такому прикладі. Припусти­мо, що одна з подруг, які мешкають в одній кімнаті гуртожитку, прочитала роман: ЇТ в романі щось приголомшило, і в світлі цього роману вона починає переоцінювати все, що відбувається поряд; вона раптом помічає у подрузі «щось не те»; починається процес руйнації легітимізуючих спілкування оцінок і норм. Багато що вона починає оцінювати як неприродне, нерозумне, несправедливе («як я раніше цього не помічала»). Існує загальний термін для визначення цієї події: «революція». У подруги відбулася революція (в душі). Революція — це зміна системи легітимних оцінок. Конфлікт у легітимному аспекті — це своєрідна революція в усвідомленні певних норм і переоцінці цих норм: те, що ви вважали справедливим, починаєте вважати несправедливим. Йдеться про наступне порівняння конфлікту з революцією: він роз-

79

починається тоді, коли ви усвідомлюєте, що норми, які поціновувалися вами як спра­ведливі, е несправедливими, і ви переоцінюєте ці норми.

Ще один приклад.

У кімнаті студентського гуртожитку, де мешкали дві студентки, був природно встановлений порядок прибирання кімнати. Порядок був несвідомо легітимізований, на те, хто як прибирав, не звертали увагу. І ось одного разу одна студентка заявила, що їй доводиться прибирати по суботах, і це вона вважає несправедливим, її подруга з цим не погодилася, назрівав конфлікт, але було відзнайдено іншу норму, яку обидві визнали справедливою (чергувати прибирання по суботах і неділях), і конфлікт було нейтралізовано.

Розглянемо деякі терміни, які стосуються конфліктології і смисл яких тісно пов'язаний із змістом терміна «легітимізація».

ІМПІЧМЕНТ — це офіційна заява відповідних людей чи ор­ганізацій про те, що певна людина позбавляється легітимності, на­приклад: імпічмент президентові («ви не годитеся для цього поста»). ДИСИДЕНТ — це громадянин, який не легітимізує політичну систему держави, в котрій він живе.

РЕВОЛЮЦІОНЕР — це активний дисидент.

АНОМІЯ (від номо — закон) означає відсутність «поваги» до закону; людина анемічна, на відміну від дисидента, не протестує, вона байдужа до закону (хіпі, наркомани). Ця байдужість до зако­ну означає відсутність оцінки, але не через незнання закону, а на­впаки, через знання і неприйняття його. Дисидент говорить «це погано», лояльний громадянин — «добре», а анемічний — «наплю­вати». Це важливо під час розгляду соціальних конфліктів, на­приклад, якщо наркоман розглядається як анемічний, з одного боку, то, з другого боку, він конфліктує із суспільством, контакту­ючи з мафією, яка постачає йому наркотики.

Таким чином, незбігання інтересів, навіть їх протилежність, по­тенційна конфліктність не обов'язково призводять до конфлікту, якщо реалізація цих інтересів відбувається за умов нормативного консенсусу, легітимізованих схем соціальних дій. Процеси легітимізації і прагматичної реалізації інтересів відбуваються без­перервно, взаємно коригуючись за допомогою комунікативного ди­скурсу; все це загалом нейтралізує, попереджає виникнення конфлікту, контролюючи перебіг спільної діяльності в руслі «здо­рової конкуренції».