7.4. Демонстративна фаза

У демонстративній фазі люди прагнуть переконати один одно­го. «Чому тобі це не подобається?». Контактують, спілкуються і це майже нормальний тип спілкування. Акцентується увага на тому, чим вони відрізняються один від одного. Будь-яка відміна викори­стовується для створення негативного образу. Дискусії з метою пе­реконати один одного перетворюються на емоційні суперечки, а потім на «гризню», взаємні звинувачення один одного, і, на­самкінець, розрив спілкування, оскільки психологічно неможливо спілкуватися, «марно», бо існує переконання у неможливості пере­конати. Опоненти не говорять на загальні теми. Кінець демонстра­тивної фази — остракізм, ігнорування опонента як такого, що існує. Припинення комунікативного спілкування. Наприклад, опо­ненти мешкають в одній кімнаті і не розмовляють. Взаємне мов­чання є активним, бо формується ОБРАЗ ВОРОГА. Конфлікт переходить в агресивну фазу. Починаються підозри в агресивних намірах.

Особливості демонстративної фази за аспектами.

Прагматичний. Переконання у небажанні ТИ допомогти Я. Ба­жання переконати його.

Комунікативний. Переконання, що все зрозуміло.

Легітимний. Переконання, що ТИ неправильно розуміє правила гри. Бажання допомогти йому правильно їх зрозуміти.

Значення демонстративної фази у цілеспрямованій поведінці на узгодження інтересів, опоненти прагнуть відновити відносини, але за рахунок зміни позиції іншого (гострі суперечки, мета яких — переконати).

Характерним для фази є переконання у можливості відновити

108

відносини шляхом доведення своєї правоти, і всі контакти забарв­люються цим переконанням, яке доходить іноді до фанатизму.

7.5. Агресивна фаза

В агресивній фазі вся увага поглинута бажанням зробити яко­мога гірше іншому. Я реалізує не себе, а намагається зруйнувати Я-КОНЦЕПЦІЮ противника. (Опонент перетворюється на против­ника.) Але агресія не виражена демонстративно (на спільній кухні тишком-нишком робляться дрібні підлості). Важлива особливість агресивної фази полягає в тому, що ви забули про свої інтереси: вам хочеться, щоб противникові було дуже погано. Але ця агресія прихована, ви приховуєте своє бажання нашкодити йому. Ви чини­те підлоту; підлість — зло, вчинене приховано. Підступність — за­ява про свої добрі наміри і вчинення протилежного. Підступ­ність — вид обману. Обман — намагання переконати у протилеж­ному від існуючого. Підступність — вид обману плюс якісь дії, що є протилежною заявленому.

Особливості агресивної фази за аспектами.

Прагматичний. Підозри стосовно агресивних планів ТИ. Бажан­ня протиставити йому свої агресивні плани.

Комунікативний. Підозри стосовно облудності ТИ. Бажання бу­ти скритним і також говорити неправду.

Легітимний. Підозри у безчесності ТИ. Відкидання норм, котрі до цього були загальними. Пошуки норм, що дискредитують ТИ.

7.6. Батальна фаза

Перехід до батальної фази характеризується «оголошенням війни», тобто заявою «Я тебе ненавиджу і зроблю все, щоб тобі по­гано жилося на білому світі». «З відкритим забралом» Я обирає стратегію знищення ТИ. Знищення в психологічному розумінні — це руйнування Я-КОНЦЕПЦІЇ, повна дискредитація інтересів, цінностей і самооцінки Я. Я навмисне загострює конфлікт, заявляє про свою конфліктність, йде ескалація конфлікту, тобто нагромад­ження порушень. Наклеп, інсинуація. Я виражає себе у спілкуванні як ворога і оголошує про свої наміри як агресивні. «Кидає рукавичку».

Перебіг конфлікту між державами аналогічний, передвоєнна ситуація агресивна, але латентна до оголошення війни.

У Шекспіра дуже чітко простежуються усі фази, наприклад, у складному конфлікті Отелло — Дездемона — Яго. (Приклад для аналізу.) У літературі конфлікт — найважливіша тема, причому його опис подається у «концентрованому» вигляді, тобто

109

відкидаються несуттєві деталі і використовується контрастна схе­матизація.

Основні характеристики батальної фази за аспектами.

Прагматичний. Знищення.

Комунікативний. 'Взаєморозуміння неможливе.

Легітимний. ТИ несправедливий, не можеш бути іншим.

Релятивність фаз.

Аналіз конфлікту (його динаміки) ускладнюється тим, що кож­на людина створює свій образ конфлікту і кожен може мати своє місце на конфліктній шкалі; один може бути наївним і взагалі навіть не підозрювати, що його вважають ворогом (Отелло і Яго). Фаза визначена, якщо у опонентів взаємно однакові установки (на­приклад, сформувалися образи ворогів).