Глава 8

ВІД КОНФЛІКТУ ДО ЗГОДИ

8.1. Виправлення порушень спілкування

Беручи до уваги типи можливих порушень і незалежно від то­го, на якій фазі перебуває конфлікт, для того, щоб повернутися до нормального спілкування, необхідно усунути:

1. недовір'я;

2. нерозуміння;

3. несправедливість.

Розглянемо універсальну схему динаміки конфлікту (по гори­зонталі — фази конфлікту: латентна, демонстративна, агресивна, батальна; по вертикалі — порушення спілкування: прагматичні, комунікативні, легітимні).

Л Д А Б

п к Л	пл	пд	ПА	ПБ
	кл	кд	КА	КБ
	лл	лд	ЛА	ЛБ

Буквою «В» позначаємо «виправлення», наприклад, ЛДВ — по­рада щодо виправлення легітимного порушення у демонстративній

фазі.

«Хвороба спілкування» ніби діагностується за трьома парамет­рами, подібно до хвороби тіла (дихання, пульс, тиск).

Щоб мотивувати доцільність поради відносно виправлення кожного порушення, спочатку будемо формулювати суть кожного порушення за аспектами і фазами.

ПЛ. Порушується увага до інтересів (ТИ до Я, на думку Я, і відповідно Я до ТИ, на думку ТИ). У нормі спілкування передба­чається очікування допомоги від іншого, його підтримки, солідарності із своїми інтересами, очікування уваги до свого

інтересу.

ПЛВ. Прагнути до спілкування з метою представити іншому свої інтереси і скоригувати його уявлення про себе.

116

ПД. Чітко виражене негативне ставлення до чужих інтересів (у опонента до твоїх). «Ти чиниш не так, як треба. Ти робиш не те. Я не бажаю, щоб ти це робив».

ПДВ. Виробити критичне ставлення до своїх уявлень про чужі інтереси.

ПА. Виникає підозра у злому намірі, в існуванні агресивних інтересів опонента, який перетворюється на противника.

ПАВ. Проаналізувати мотиви своїх злих намірів, засумніватися відносно злих намірів іншого.

Чи може це виконати сам конфліктуючий? Мабуть, не кожен. Потрібний посередник, а у деяких випадках психотерапевт чи навіть психіатр (при симптомах уже не «хвороби спілкування», а хвороби параної). Людина на когось (може, навіть таємничого, невідомого) має зло і вважає, що той її переслідує. Агресивна фаза у чомусь паранояльна. Людина вважає, що хтось по відношенню до неї агресивний, і отже, Я повинен бути також агресивним до нього. Порада ПАВ матиме сенс саме на агресивній фазі, у ла­тентній фазі це навіть небезпечно, оскільки підозри в агресії відсутні або «ще не визріли», а подібною порадою можна підхльоснути їх визрівання.

ПБ. Я впевнений, що будь-який задум противника спрямований проти мене, притіснятиме мої інтереси. Я відкидає інтереси іншого і вважає, що все, що той робить, є ненависним. Крім того, що той умишляє зле, він абсолютно неправий. Що б той не чинив, — це все на шкоду мені.

ПБВ. Домовитися про відмову від агресивних дій, від злого наміру за допомогою арбітра. Тут важко обійтися без посередника. Тільки дуже сильні люди (аристократи духу) можуть наодинці один з одним вирішувати свої проблеми. Будь-який безпосередній контакт загрожує обміном агресивними діями. Дві держави у стані війни можуть домовитися про перемир'я і без посередників, але це за умови існування легітимізуючих норм (війна «за правилами» ве­деться з оглядкою на інші держави як потенційні арбітри-посеред-ники).

Комунікативні порушення пов'язані з різними інтерпретаціями, тлумаченнями, оцінками ситуації спілкування, яка склалася (у кожного учасника конфлікту своє уявлення про реальність).

КЛ. Порушується взаєморозуміння, спантеличеність його по­ведінкою, здивування. Раптом те, що друзі-однодумці вважали ре­альністю, руйнується. Виникають непорозуміння (здоровкаючись, я посміхаюсь, а він похмурий). Очікував, що він виконає свою обіцянку, — він не виконав.

КЛВ. Усунути здивування спілкуванням, уточнити Я-ОБРАЗИ один одного. Як тільки щось незрозуміле, обов'язково з'ясувати у тактичній формі.

117

КД. Сумніви попередньої фази перетворюються на переконан­ня, що визначають характер обміну думками: прагнення перекона­ти один одного супроводжується докорами, звинуваченнями, образливими зауваженнями, сваркою тощо.

КДВ. Слід організувати спільне обговорення із складанням кар­ти конфлікту.

КА. Формується ОБРАЗ ВОРОГА шляхом деформації Я-ОБРА-ЗУ.

Уникненням спілкування чи спілкуванням фальшивим, ли­цемірним взаємно підтверджуються створені образи ворогів.

КАВ. Смисл поради — організувати процес руйнування ОБРА­ЗУ ВОРОГА за допомогою посередника, роль якого полягає у та­кому. Він провадить бесіду почергово з кожним учасником про його опонента у позитивному плані. Він намагається виправити Я-ОБРАЗИ, апелюючи до характеристик їхніх доконфліктних відносин (див. Додаток). На цій фазі в учасників є якась доля сумнівів у своїй правоті. Можливо ТИ тільки умишляє зле. У душі, підсвідоме, Я сподівається, «а може ТИ не такий?».

Якщо вас запросили як арбітра, ви насамперед повинні неза­лежно вислухати кожну сторону окремо. Коли ви бесідуєте окремо, ви реконструюєте суб'єктивні образи конфліктної ситуації, як її ба­чить кожен з учасників. Ви можете порівнювати потім ці образи і на основі цього вже давати рецепти щодо нейтралізації конфлікту.

Завдання арбітра реконструювати ситуацію, вислуховуючи всі сторони, які беруть участь у конфлікті.

КБ. Перетворення Я-ОБРАЗУ на ОБРАЗ ВОРОГА.

КБВ. Посередник уточнює пункти, за якими один вважає воро­гом іншого. І коли він їх уточнить і опише противникам їхні взаємні уявлення, то цілком можливо, що це викличе сумніви у створених ними образах ворогів, а далі вони зовсім зникнуть, як зникли ілюзії стосовно один одного. Складність для посередника полягає у тому, що на цій фазі заяви про те, що ТИ ворог і Я тобі ворог, уже зроблені, і посередникові залишається тільки уточнюва­ти образи ворогів.

Легітимні порушення нарощуються від фази до фази і пов'язані з актуалізацією почуття несправедливості.

ЛЛ. Здивування і сумнів виникають при труднощах точної, од­нозначної інтерпретації дій іншого у термінах справедливої норми, важливість якої починає усвідомлюватися (порушується легітим­ний консенсус).

ЛЛВ. Треба шляхом спільного обговорення нез'ясованості уточ­нити загальну норму, правила гри, при цьому або підтверджуються попередні правила (усуваються сумніви), або розвіюються сумніви і виробляються нові правила. Наприклад, студенти, що мешкають в одній кімнаті, домовляються про черговість користування те-

118

левізором і магнітофоном (одному подобається музика, інший лю­бить дивитися кінофільми). Автомобілісти на вузькій дорозі зму­шені виробляти норму, щоб уникнути конфлікту.

ЛД. Немає згоди стосовно спільного принципу справедливості, зміст суперечок — звинувачення один одного у несправедли­вості.

ЛДВ. Уточнити норму справедливості; налагодити спільний по­шук норми, бажано за допомогою складання карти конфлікту.

ЛА. Формується переконання у несправедливості противника і неможливості його переконати. Вони пройшли демонстративну фа­зу, посварилися, кожний наполягав на своєму, і на цій фазі вони не спілкуються, самі не можуть знайти спільну норму.

ЛАВ. Треба апелювати до існуючої соціальної норми як спосо­бу вирішення конфлікту; має допомогти посередник (пропонує справедливу норму із уже випробуваного у прецеденті). Наприклад, при розлученні подружжя він залишає собі автомобіль, вона зали­шає пральну машину; при цьому колишній чоловік повинен спла­тити колишній дружині різницю вартості автомобіля і пральної машини, тому що вони придбали ці речі спільно.

ЛБ. Оголошена війна, яка вважається тим, хто оголосив її, справедливою, а противник — негідником, жорстоким і підступним; заперечується Я-СТАТУС противника, тобто він не сприймається як спроможний бути справедливим.

ЛБВ. Доцільне втручання посередника із вимогою укласти пе­ремир'я і з погрозою санкціями (миротворчі сили). Тиск соціуму у більшості випадків — єдиний спосіб нейтралізувати конфлікт.