Глава 4

ВОНИ. НОРМАТИВНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ

Основні терміни глави: ГРУПА; СУСПІЛЬСТВО; СОЦІАЛЬНА НОРМА; САНКЦІЯ; СОЦІАЛЬНА РОЛЬ; Я-СТАТУС; ГРА; СПРАВЕД­ЛИВІСТЬ.

Французький філософ Сартр зазначав, що двоє ніколи не бува­ють у повній самотності, вони завжди несуть в собі почуття при­сутності «аудиторії»: Я і ТИ у спілкуванні передбачають, що за ними «спостерігають» ВОНИ.

Ми віримо в нашу загальну реальність, тому що ми розгля­даємо ситуацію нашого спілкування «сценічне», неначе за нами спостерігають, і вважаємо, що крім нас присутній ще хтось третій. І цей третій як суддя стежить за додержанням норм, котрі ми по­винні виконувати, навіть якщо нам обом це невигідно. Проблема нормативності полягає у з'ясуванні того універсального, до чого ми апелюємо, коли на якомусь етапі починаємо конфліктувати. Конфлікт у випадку порушення нормативності — найбільш універсальний і соціальне значущий.

Чому людина, соромлячись своєї дурості, оглядається на всі бо­ки, навіть перебуваючи у повній самотності? Чому їй соромно, навіть якщо вона переконана, що ніхто за нею не спостерігає? Подібна проблема була поставлена німецьким філософом Кантом: чому людина додержується етичних законів, навіть за повної впев­неності у своїй безкарності?

4.1. Особистість, група і суспільство

Вступаючи у взаємодію один з одним і прагнучи розв'язати особисті проблеми, суб'єкти таким чином породжують багато інших проблем. Виникнення груп і організацій можна розглядати як форму вирішення цих проблем. Одне із головних призначень норми — запобігання і усунення конфліктів.

При достатньо тривалій взаємодії одних і тих самих суб'єктів утворюється складна когнітивна структура, котра у найрозви-

57

нутішому варіанті представляє систему ролей; разом з тим за­своєння деякої готової системи (соціальних) ролей взаємодіючими суб'єктами забезпечує тривале кооперування, яке сприятиме утво­ренню ще однієї «внутрішньої» системи ролей. Задоволеність взаємодією залежатиме у багатьох випадках від співвідношення цих систем. Зовнішня система ролей визначає організацію взаємодіючих суб'єктів, а внутрішня є необхідною умовою утворен­ня групи. Колектив, наприклад, є організованою групою; у будинку відпочинку кілька чоловік, виявивши загальне захоплення, можуть утворити (неорганізовану) групу; законспірована розвідгрупа є ор­ганізацією, але її члени можуть не утворювати групу як таку. Гру­па, яка виникла стихійно, може потім «організовуватися», інституціюючи свої внутрішні ролі, що дає змогу групі здійснювати заміни, зберігаючи взаємодію, тобто існувати у часі незалежно від існування конкретних суб'єктів. Наприклад, посаджений до в'яз­ниці «наводник» гангстерської шайки може бути замінений іншим, здатним виконувати цю роль.

Умови виникнення, збереження і розпаду груп та організацій різноманітні і не зводяться, звичайно, до когнітивних, однак ос­танні обов'язково повинні враховуватися під час аналізу співвідношення «особистого і суспільного», при спробах пояснити, чому саме даний індивід включений до групи чи організації пев­ним чином. Прогноз про «внутрішню» еволюцію групи може бути суто «когнітивним», створеним на основі знань про «внутрішні» структури членів групи, їхні інтенції, почуття, самооцінки, оцінки своїх ролей тощо.

Необхідною умовою утворення групи є когнітивна взаємодія, інтеракція; групу саме в її прямому значенні називають контакт­ною, розуміючи при цьому контакт когнітивних світів, а не просто просторово-часовий контакт. Сусіди можуть знаходитися поряд і не контактувати або «контактувати», сварячись між собою; жвава переписка новозеландців із гренландцями може бути достатньою для утворення групи.

Засвоєння ролі, а також її прийняття є когнітивними актами, важливими передумовами всілякої організованості. Умови прийнят­тя ролі, характер її «програвання» безпосередньо пов'язані із само­оцінками, «прийняттям самого себе». Ретельна скоординованість ролей може бути неефективною, коли їх «програють» люди, які не мають між собою нічого спільного; декретована згуртованість може обернутися конфліктами несумісності.

Різноманітність груп, множинність їх різноаспектних характе­ристик ускладнює класифікацію за якоюсь однією певною озна­кою. Далі перераховуватимуться основні різновиди груп, їх характеристики, які істотні під час аналізу внутрігрупових і міжгрупових конфліктів. (Використовується матеріал книги: Ро-

58

бер М.-А., Тильман Ф. «Психология индивида й группьі», с. 57 — 61.)

Загальні характеристики груп:

1. суспільства складаються із груп, групи складаються із людей; індивіди, групи і суспільства — це три взаємозалежні соціальні ре­ альності;

1. групи спеціалізовані:

а) одновалентні (монофункціональні, наприклад група захвату);

б) полівалентні (сім'я у промисловому місті має водночас гене­ тичну і виховну функції; приклади інших функцій груп: релігійна, економічна, політична, розважальна);

в) індивіди можуть брати участь у багатьох групах (підприємство, групи пасажирів, друзі, які разом їдять у їдальні, групи соціальної, політичної або релігійної діяльності, школа, клас, військова частина).

Основні види груп:

la. Контактні (четверо людей, які бесідують за столом у кафе, становлять групу; існування цієї групи передбачає їх реальну фізичну присутність).

16. Неконтактні (клуб «Ротарі» — один із численних філіалів міжнародного клубу «Ротарі інтернешнл» для бізнесменів і пред­ставників вільних професій, який був заснований у США в 1905 p.; спочатку засідання відбувалися почергово у кожного із його членів; він існує навіть тоді, коли його члени не збираються разом).

2а. Групи з локалізацією (учасники шахового турніру).

26. Групи, де локалізація необов'язкова (студент, який грає у баскетбол у будинку відпочинку, під час канікул є водночас чле­ном різних груп: баскетбольної команди, навчального закладу, сім'ї, країни і, можливо, тієї чи іншої культурної асоціації). 3. За тривалістю існування:

а) постійні (школа, село, підприємство; їх члени змінюються, але сам «організм» прагне бути якомога довготривалішим; це надає таким групам видимості незалежного існування стосовно своїх членів);

б) тимчасові (черга у крамниці);

в) випадкові (учасники вечірки — незнайомі друзі своїх знайо­ мих);

г) спорадичні (члени релігійної общини; вони збираються тільки через регулярні проміжки часу).

4а. Вільні (до них вступають за бажанням, гурток рукоділля, спортивний клуб, культурне товариство або соціальне об'єднання).

46. Обов'язкові (з'явившись на світ, ніхто не обирає сім'ю, етнічну групу чи націю).

So. Формальна група (характеризується організованою рольо­вою структурою, конституйованою іншими групами; партійний осе­редок, цех, розвідгрупа).

59

56. Неформальна група (існують особисті відносини, які здійснюються у ролях, що визначаються внутрішнім інтерактивним середовищем, тобто взаємодіями всередині групи).

бо. Первісна група (перший, найважливіший досвід формуван­ня набувається у первісній групі, якою є сім'я; саме у сім'ї відбувається процес «культуризації»). Первісна група є такою і в тому значенні, що взаємини, які складаються в ній, торкаються кожного ЇЇ члена. Усі члени в ній пов'язані один з одним. Ця її риса говорить про те, що первісна група обов'язково повинна бути невеликою. Люди, які входять до неї, відчувають почуття співприналежності. Стосунки, що виникають в ній, регулюються нормами, які створює сама група.

66. Вторинні групи (вони більші за розміром, відносини в них формалізовані; баскетбольний клуб, до якого входять різноманітні команди, — це вторинна група, тимчасом як команда — первинна група; її можна назвати психогрупою, а клуб — соціогрупою).