6.3. Конфліктні інтереси

Відповідаючи на проблемні запитання, уточнюються інтереси, які на відміну від інших (що не впливають на конфлікт), конфліктні; кажуть, що ці інтереси «зіштовхуються», «борються» та ін., хоч діють не інтереси, а люди. Однак інтереси якось все ж співвідносяться, і коли говорять, що інтереси «несумісні», то це оз­начає дещо доволі конкретне, а саме, особливості ситуації, у якій учасники взаємодії мають намір реалізувати ці інтереси.

Конфлікт намірів — ось конкретний вираз конфлікту інтересів. При складанні карти конфлікту термін «інтерес» слід розуміти максимально широко — він може означати настрої, бажання, наміри, цінності, потреби, тобто усе, що може бути важливим для людини. (Зазначимо, що автори книги «Виграти може кожний...» використовують у такому самому широкому розумінні термін «по­треба».)

В ідеалі кожний учасник має відповісти на запитання (або за нього повинен відповісти аналітик конфлікту): «Стосовно пробле­ми ... у чому полягають мої головні інтереси?» У переліку інтересів можуть бути:

постійна робота, що приносить задоволення; повага; визнання і розуміння; прибраний дім чи письмовий стіл; дозвіл тримати речі у безладді; законність і респектабельність угоди.

При складанні карти конфлікту з'ясування того, в чому поля­гають інтереси і в чому побоювання кожного, уже зафіксованого в карті учасника конфлікту, є третім етапом.

У карті необхідно перерахувати основні інтереси і побоювання кожного із головних учасників, пов'язані з даною проблемою.

Треба з'ясувати мотивацію, що стоїть за позиціями учасників у даному питанні (поняття позиції буде уточнене у наступному па­раграфі). Вчинки людей та їхні установки викликані їхніми бажан­нями і мотивами, що стоять за ними: ми прагнемо до того, що наближує задоволення наших інтересів, і уникаємо того, що зава­жає цьому.

Відбиваючи різноманітність інтересів і побоювань на загальній карті, ми розширюємо кругозір і створюємо умови для ширшого кола можливих рішень, доступних після закінчення цього процесу.

88

Іноді один і той самий інтерес стосується кількох чи навіть усіх груп. У такому випадку корисно провести цей інтерес під усіма рубриками, щоб показати наявність спільних інтересів у всіх учасників.

Дуже важливо фіксувати увагу саме на інтересах, а не на за­готовлених рішеннях. Щоб відволік™ людей від заготовлених ни­ми рішень і перенести їхню увагу на розгляд інтересів, корисно поставити навідні запитання на зразок: «Ваша відповідь щодо вирішення проблеми полягає у тому, що ми повинні зробити те-то і те-то. Що це вам дасть?», їхня відповідь на це запитання може слугувати вказівкою відносно їхніх невисловлених інтересів.

Ще один важливий пункт: кожний учасник повинен експлі­кувати тільки свої інтереси і не придумувати за іншого, тому що його передбачення і припущення можуть бути неправильними, викривленими; це важливо фіксувати неупередженому аналітикові, їх прийняття в якості істини може ускладнити аналіз конфлікту.

І навпаки, процес картографії конфлікту викривлюється, якщо один з учасників починає обговорювати свій бік проблеми під час обговорення побоювань та інтересів іншого учасника. Найкращий спосіб відновити правильність процесу картографії — запитати то­го, хто захопився, «чи не можна віднести порушений інтерес чи по­боювання під відповідну рубрику на карті?».

Винятково важливе значення в аналізі конфлікту має з'ясуван­ня побоювань, «негативних» інтересів. У міру входження у конф­лікт (див. главу «Динаміка конфлікту») побоювання домінують над «позитивними» інтересами, викликаючи негативні емоції і тим са­мим викривлюючи уявлення про дійсність, конфліктну ситуацію.

Відображення побоювань на карті означає їх визнання.

Тут мова може йти про занепокоєність, побоювання, тривогу. Тим, хто заповнює карту конфлікту, не треба попередньо обгово­рювати, наскільки реальні ці побоювання. Наприклад, можуть бути побоювання з приводу чогось, що вважається раціональній свідомості надзвичайно маловірогідним: проте побоювання не відступають, ніби очікуючи свого визнання, їх важливо мати на карті. Одна із важливих переваг цього процесу — можливість вис­ловити і відобразити на карті ірраціональні страхи.

X. Корнеліус і Ш. Фейр відзначають як найважливіші такі «ка­тегорії» побоювань: провал і приниження; боязнь схибити; фінансовий крах; можливість бути покинутим або нелюбим; втрата контролю; самотність; бути розкритикованим чи підданим осуду; втрата роботи; низька заробітна плата; нецікава робота; побоюван­ня, що вами будуть командувати; переплата за покупку; побоюван­ня, що усе доведеться розпочати спочатку.

Категорію побоювань можна ефективно використати для вияв­лення мотивацій, не виявлених при перерахуванні інтересів. На-

89

приклад, деяким людям легше сказати, що вони не терплять непо­ваги, ніж визнати, що вони потребують поваги.

Про реальність інтересів і побоювань. Найважливішим при складанні карти є фіксація інтересів і побоювань, як вони уявля­ються самим учасником, причому кожним учасником. Відволікан­ням є обговорення наслідків, тобто майбутніх ситуацій, рішень. Однак подібні відволікання можуть також становити аналітичний інтерес, тому їх треба занести на допоміжну карту, на окремому шматку паперу.

Якщо хтось робить зауваження, що йому щось не до вподоби чи є незадовільним, необхідно постаратися з'ясувати, що прихо­вується за цим зауваженням і як його можна перефразувати у по­боювання чи в інтерес. Наприклад, у відповідь на зауваження: «Наради — просто втрата часу. Вони завжди затягуються», можна запитати: «Що вам необхідно — менше втрачати часу на нара­дах?» Або можна також запитати: «Чого ви побоюєтеся — нестачі часу на виконання своєї роботи?».

Коли описуються інтереси і побоювання осіб чи груп, що не брали участь в обговоренні, важливо, щоб вони описувалися так, як вони виразили б їх самі. Наприклад, якщо аналітик вважає, що жінка, яка постійно запізнюється на роботу, потребує більшої пун­ктуальності, це всього лише його думка. Насправді вона може по­требувати у подовженні обідньої перерви, допомоги у догляді за дітьми, у квартирі, яка була б розташована ближче до місця робо­ти, чи навіть у допомозі із розподілом її часу.

Варто розрізняти ваші бажання з приводу чужих інтересів і власне чужі інтереси. Наприклад, ваша заява «Він потребує більшої терплячості!» відображає швидше вашу потребу у визнанні і повазі. Вона цілком правомірна, але записати її треба під вашою, а не під його рубрикою. Можливо йому необхідно отримати щр-небудь від вас до того, як ви отримаєте його повагу; йому необхідна ваша думка чи якась інформація. Природно, він також може потребува­ти більшої поваги чи визнання з вашого боку. Якщо вам прийде в голову новий інтерес, врахуйте можливість того, що інші також можуть відчувати це.