5.2. Реальність конфлікту

Реальність виражає комунікативний аспект, який означає у за­гальному смислі необхідність з'ясувати позиції іншого, його мож­ливості допомогти, пояснити йому свої інтереси і очікування, пов'язані з участю іншого у реалізації цих інтересів.

Комунікативні порушення пов'язані з деформаціями Я-ОБ-РАЗІВ при спілкуванні Я і ТИ, але можуть бути викликані змінами соціального контексту діяльності Я. Наприклад, ко­мунікативна ізоляція є різновидом комунікативних порушень. (Ко­ли він заходить до відділу, усі змовкають, дивно поглядаючи, починають говорити на інші, явно навмання обрані теми.) З ко­мунікативним аспектом пов'язані такі «порушення» спілкування, як обман, наклеп. Остракізм (демонстративне ігнорування групою факту існування Я, підданого остракізму) є вищий ступінь пору­шення комунікації між індивідом і групою. Комунікативні пору­шення пов'язані з ускладненнями взаєморозуміння, з викривленням координації Я-ОБРАЗІВ.

Комунікативний аспект вказує не на вимушені моменти спіл­кування, а на необхідні для обопільної реалізації цілей (спіл­кування в тюремній камері і спілкування на фондовій біржі) і зорієнтрвує на взаєморозуміння у спілкуванні. Комунікативний ас­пект підлеглий прагматичному, але без першого неможлива ре­алізація другого.

Конфлікт не е системою матеріальних об'єктів, це наше внутрішньо сконструйоване бачення ситуації. У кожного учасника своє уявлення про реальність І тільки інтегруючи наші уявлення,

74

коригуючи, координуючи, ми можемо розібратися в конфлікті, розв'язувати конфлікт. Перше, що ми повинні враховувати, — це те, що немає конфлікту «насправді», конфлікт створюється свідомостями його учасників. Якщо хтось вважає себе учасником, то він «насправді» учасник, але якщо хтось не вважає себе учас­ником, то це ще не означає, що він «поза конфліктом».

Конфлікт — це уявлення про реальну ситуацію, яке конст­руюється у свідомості кожного з його учасників, і перша порада щодо подолання конфлікту повинна бути такою: «Давайте скоор­динуємо наші уявлення про цю конфліктну ситуацію».

На подібне розуміння конфлікту справили вплив дослідження теоретиків, феноменологічної соціології, які осмислювали конфлікт як специфічне спілкування. Гонка озброєнь — приклад примітив­ного підходу до конфлікту як реальності танків і ракет, а не ре­альності внутрішніх структур, пов'язаних з інтересами конфліктуючих сторін.

Наше завдання — побачити глибинну сутність конфлікту, пов'язану із взаємодією ментальних структур, як інтерсуб'єк-тивного феномена.

Нас повинен цікавити у конфліктній ситуації не сам предмет з його властивостями, а його смисл, яку роль він відіграє у конф­ліктній ситуації, його значення для учасників конфлікту.

Приклад несуттєвості властивостей предметів — шахові фігури. Не суттєво, з чого вони зроблені, з дерева чи із золота, навіть їх форма не така вже й важлива (у різних культурах різні форми слонів чи тур), важливі правила ходу їх у грі.

Реальність конфлікту — це реальність деякої системи пред-метів-знаків, смисли яких і утворюють певні структури у свідомостях кожного учасника.

Ці смислові структури визначаються як загальними значення­ми (з якими згодні всі учасники, наприклад із значеннями окремих слів), так і приватними інтересами (для касира банку долар не те саме, що для банкіра-міліонера). Для уточнення особистісного смислу треба «фундувати» у потаємні інтереси учасника конфлікту.

Класичним прикладом феноменологічного об'єкта є музикаль­на мелодія. Мелодія має структуру, мелодію можна зіграти на різноманітних інструментах, проспівати, програти у різних тональ­ностях, і все одно це буде одна і та сама мелодія, причому для різних людей вона матиме різне значення (подобається — не по­добається, щось нагадує чи ні і т. д.), але ви не можете вказати на неї пальцем. На конфлікт також не можна вказати пальцем, оскільки він — складний феноменологічний об'єкт, хоч можна го­ворити про зону конфлікту, місце перебування конфліктуючих.

Приклад і ряд запитань у зв'язку з описанням конфліктної си­туації.

75

Тролейбуси не ходять — водії застрайкували. У вас конфлікт з начальством — ви спізнилися на роботу. Але це — похідний конфлікт. Чи конфліктуєте ви з водіями тролейбусів? Хто учасники конфлікту? З ким конфліктують водії? У чому проблема? Чого хочуть водії? Що потрібно зробити, щоб тролейбуси ходили? Якою е конфліктна ситуація?

Отже, конфліктна ситуація — це певна складна структура об­разів, активізована нашими інтересами, яка певним чином ство­рюється в учасників спілкування. Тому насамперед слід з'ясувати значення елементів реальності конфліктної ситуації з погляду інтересів.

Зміни Я-ОБРАЗУ — найістотніше викривлення реальності.

Нагадаємо, що Я-ОБРАЗ — це очікування Я очікувань ТИ, це те, як хтось бачить, як його бачить той, з ким він спілкується. Од­нак викривлення Я-ОБРАЗУ складніше, це не просто викривлення очікувань. Я-ОБРАЗ бере участь у формуванні РЕАЛЬНОСТІ спілкування Я і ТИ, тому викривлення Я-ОБРАЗУ тягне за собою викривлення уявлень про реальне, пов'язаних з діями ТИ, пору­шення природної, нормальної комунікації Я і ТИ («з того моменту, як ми перестали вітатися, я не можу знайти з ним спільної мови», «він перестав цінувати у мені відкритість, він вважає мене занадто нав'язливим, йому нудно зі мною», «як тільки з ним заговорю, він напускає на себе похмуру серйозність, тримає мене на відстані», «навіть якщо я повідомляю йому про очевидний для нас факт, він починає зі мною сперечатися»).

Отже, викривлення Я-ОБРАЗУ означають викривлення в ко­мунікації, порушення КОНСЕНСУСУ, який склався раніше, взаємних переконань в істиності певних положень, подій тощо. У розвитку конфліктні порушення в Я-ОБРАЗАХ опонентів при­зводять до формування у кожного ОБРАЗУ ВОРОГА, тобто такого Я-ОБРАЗУ, в якому домінують очікування від ТИ негативних оцінок, очікування очікувань від іншого пов'язані з агресивною по­ведінкою, тобто порушення в Я-ОБРАЗАХ призводять до порушень в Я-КОНЦЕПЦІЯХ («я був добрим, і всі мене вважали добрим, а ось через нього я став злим»; «у мені стільки ненависті, і все через те, що він мене зневажає і готовий на будь-яку мерзоту»).

Хорошими літературними прикладами деформації Я-ОБРАЗУ аж до формування ОБРАЗУ ВОРОГА є трагедії Шекспіра (в «Ко­ролі Лірі» відносини Глостера зі своїм рідним сином; відносини Гамлета з його колишніми університетськими друзями Гільден-стерном і Розенкранцем).

ОБРАЗ ВОРОГА коротко можна охарактеризувати за трьома аспектами порушень:

— прагматичні викривлення Я-КОНЦЕПЦІЇ — його інтереси стосовно мене деструктивні, агресивні;

76

• комунікативні викривлення Я-ОБРАЗУ — він вважає мене агресором;

• легітимні викривлення — він несправедливий до мене і вза­ галі несправедливий.