Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lektsiyi_kriminalistiki.doc
Скачиваний:
377
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
2.77 Mб
Скачать

3. Тактика допиту свідків і потерпілих.

Свідком може бути як людина, що безпосередньо сприймала подію злочину, так і той хто знає про неї зі слів інших осіб. В останньому випадку він повинен повідомити джерело своїх свідчень.

Потерпілий - це особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Він також як і свідок, може бути допитаний, однак його зацікавленість повинна бути врахована при допиті й оцінці доказів.

Допит свідків і потерпілого можна розділити на 5 етапів:

1. Підготовка до допиту (ми на цьому етапі вже зупинялися з вами вище).

2. Встановлення психологічного контакту з допитуваним.

На встановлення контакту впливають обстановка допиту, манера поведінки слідчого, вміння володіти собою, його тон, зовнішній вигляд. Важливе значення має форма попередження про відповідальність за дачу свідомо неправдивих показів і за відмову від дачі свідчень. Виконувати цю вимогу закону шаблонно не можна.

При вкрай важкому контакті рекомендується:

  • виявити чуйне, уважне та поважне відношення до допитуваного, спокій та врівноваженість з ним;

  • висловити потерпілому співчуття і розуміння;

  • провести бесіду на другорядну, нейтральну тему, докладно розпитати про спосіб життя, про зв'язки, захоплення, коло інтересів і т.п.

  • допомогти порадою, повідомити номер службового телефону для термінового зв'язку в разі потреби;

Далі слідчий пропонує допитуваному розповісти усе відоме по справі. Починається третій етап:

3. Вільна розповідь допитуваного:

Це виклад допитуваним відомих йому фактів у тій послідовності, що йому рекомендує слідчий або яку він обирає сам.

Слідчий не перериває вільну розповідь репліками або запитаннями. В процесі вільної розповіді небажано протоколювання. Допитуваний повинен постійно відчувати уважність з якою слідчий слухає його розповідь і зацікавленість у показах.

По закінченні вільної розповіді яка як правило, не вичерпує предмету допиту, слідчий шляхом постановки запитань заповнює й уточнює отримані покази, виявляє нові факти не згадані у вільній розповіді, отримує контрольні дані необхідні для перевірки показів, допомагає свідку або потерпілому згадати забуте.

4. Постановка запитань допитуваному.

З метою "пожвавлення" пам'яті свідка або потерпілого застосовуються тактичні прийоми, що використовуються при допиті осіб які щиро прагнуть згадати будь-які обставини.

1. Допит з використанням асоціативних зв’язків.

Допитуваний сприймає події які вступають одні з одними у визначені зв'язки, названі асоціативними.

Тому пригадування одного факту може потягти за собою пригадування пов'язаних з ним інших фактів. З метою пожвавлення таких зв'язків слідчий задає допитуваному питання, що відносяться не до вихідного, а до суміжного з ним факту, допомагає встановити спочатку його, а потім - по асоціації з ним - і вихідний.

2. Допит на місці - це повторне сприйняття допитуваним тієї обстановки, у якій відбувалася розслідувана подія.

Такий допит не варто змішувати з іншими слідчими діями, наприклад, перевіркою показів на місці. Це звичайний допит, що проводиться не в кабінеті слідчого.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]