2. Позавидові методики

Аналіз специфіки скоєння і розслідування окремих видів злочинів підказав необхідність додаткової деталізації видових методик залежно від особливостей слідчих ситуацій, що складалися, та інших своєрідних обставин здійснення злочинної діяльності.

Так з'явилися методики розслідування:

1. крадіжок із квартир;

2. крадіжок із крамниць;

3. крадіжок на транспорті;

4. крадіжок в міській і сільській місцевості.

Однак, окрім подрібнення видових методик на специфічні внутрішньовидові, стали висуватися пропозиції про побудову методик розслідування, відповідно, до інших криміналістичне значущих основ (ознак) і більш широкого рівня спорідненості різних видів злочинів.

У зв'язку з цим як основа для криміналістичної класифікації злочинів вказувалися:

1. характер первинної інформації, що обумовлює специфіку набору необхідних слідчих дій і їх змісту;

2. види відображення злочинних дій (в облікових документах, в інших матеріальних та ідеальних слідах);

3. спосіб скоєння злочинів, знаряддя і засоби їх скоєння, що використовуються;

4. ступінь приховування і маскування злочину, наявність у винного злочинного досвіду;

5. особа злочинця і потерпілого.

Одночасно з процесом диференціації методик став розгортатися процес своєрідної інтеграції, коли почалися формуватися методики міжвидових груп злочинів, що відображають не видові, а інші особливості скоєння і розслідування об'єднаних видів злочинів.

До таких методик, що отримали достатньо широке відображення слід віднести:

1. методику розслідування злочинів неповнолітніх;

2. нерозкритих злочинів минулих років;

3. злочинів скоєних іноземцями і злочини скоєні проти іноземців.

В основу цих методик покладено:

1. особливості суб'єкта злочину;

2. вплив фактора часу;

3. специфіка засобів скоєння злочинів.

1. Так, стосовно злочинів неповнолітніх, особливості їх характеру і поведінки надто своєрідно виявляються як в протиправній діяльності (мотиви, мета скоєння злочинів, вибір і ставлення до предметів посягання, специфіка слідової картини, тощо), так і в процесі проведення розслідування (недооцінка того, що відбувається, хибне почуття товариства).

2. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Основні специфічні моменти пов'язані із заходами щодо маскування слідів злочину і особливостями організації роботи щодо виявлення та усунення недоліків, допущених на початковому етапі розслідування (врахування дії фактора часу, пошук невикористаних можливостей, застосування при аналізі погляду „збоку" та інше).

Завдяки таким ознакам - особливостям в одній групі об'єднуються дуже різні види злочинів:

1. вбивства;

2. грабежі;

3. зґвалтування;

4. крадіжки та інші.

Для розкриття і розслідування цих злочинів виявляються вже нові можливості.

Таким чином, в основі кожної такої об'єднуючої (позавидової) методики, лежать особливості, що виходять за межі специфіки конкретного виду злочину, та дозволяють виявляти і використовувати в діяльності щодо розкриття і розслідування злочинів додаткові фактори, які визначаються не видом злочину, а ознаками, характерними для групи різних злочинів, і сприяють підвищенню ефективності їх розслідування.

Слід підкреслити, що ці особливості визначаються передусім специфікою скоєння злочинів, тому не можна погодитись з віднесенням до позавидових методик особливостей розслідування злочинів по „гарячих слідах", бо в даному випадку йдеться не про особливості скоєння злочинів, а тільки про організацію їхнього розслідування, при/чому про те, що повинно здійснюватись у кожному випадку розслідування невідкладному і безперервному використанні наявної інформації з метою розкриття скоєного злочину, але на практиці реалізується далеко не завжди.

Або, наприклад, виділення методики розслідування злочинів бригадним методом, де немає нічого від характеру скоєного злочину і є лише оціночно-організаційні моменти (резонансність злочину, значимість обсягу роботи, яку необхідно виконати, тощо).

Критерієм для виділення позавидових методик розслідування злочинів може виступати не тільки суб'єкт злочину, але й інші фактори, наприклад, рівень організації і професійності злочинності.

Формування позавидових методик здійснюється за рахунок групування різних видів злочинів на основі характерних ознак, що їх об'єднують, і є орієнтиром та засобом забезпечення успішності роботи щодо їх розкриття і розслідування.

Особливе значення позавидові методики отримали сьогодні, коли докорінним чином змінилася злочинність, з'явилися нові види злочинів, та істотно змінилися способи їх скоєння:

1. використання в якості засобів скоєння злочинів комп'ютерної техніки;

2. вибухових речовин, тощо.

Найбільш актуальна розробка позавидової методики стосовно організованої злочинності. У більшості випадків розслідування злочинів, скоєних цими структурами або на їх замовлення, починається з одиничного факту вбивства, рекету, тощо.

І тільки у процесі кропіткої і грамотної роботи у такій справі можна „нащупати сліди діяльності організованого співтовариства.

Сприяти цьому повинна позавидова методика розслідування вчинків організованої злочинності, що буде створена на основі узагальнення досвіду боротьби з нею.

Причому методика, яка буде відображати не тільки загальні для скоєння злочину параметри (спосіб, слідові картина, тощо), але і дані в цілому про організовану злочинність, характер злочинної діяльності:

1. її структуру;

2. форми організації;

3. комплектування „кадрами";

4. систему розвідки і контррозвідки;

5. тактику злочинної діяльності;

6. способи життєзабезпечення, тощо.

Без створення такої методики результативна та ефективна боротьба з організованою злочинністю не може бути забезпеченою.

Одним із аргументів проти побудови поза/видових методик висувається та обставина, що практичне розслідування, як правило, починається у руслі видової методики, коли, наприклад, про скоєння злочину специфічним суб'єктам нічого не відомо.

Зрозуміло, це справедливе зауваження, але справа у тому, що рекомендації поза видової методики дозволяють:

1. на більш ранньому етапі виявляти ознаки дій такого суб'єкта, або прояв іншого специфічного фактора;

2. цілеспрямовано використати методичні поради відповідної методики.

Наведений спектр різноманітних окремих методик розслідування по-різному називається у криміналістичній літературі:

1. особливі і окремі;

2. комплексні;

3. міжвидові та групові (стосовно позавидових);

4. мікрометодики і групові (стосовно внутрішньовидових) тощо.

Найближчим до сутності позавидових методик вважається назва В.В.Радаєва - міжвидові, оскільки головне полягає не в тому, що вони особливі, комплексні, а в тому, що вони об'єднують будь-що специфічне, характерне для різних видів злочинів.

Тому більш точним було б називати ці методики не міжвидовими, а позавидовими, що відображає їх сутність - побудова зовсім за іншим принципом, ніж усі інші, це особиста точка зору професора Бахіна В.П. і вона - правильна.