1 Основні положення і поняття охорони праці

Основні поняття, склад, терміни і визначення в галузі охорони праці в Україні встановлені законом "Про охорону праці" та державними стандартами системи безпеки праці.

У відповідності з законом "Про охорону праці", під охороною праці розуміється система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров’я і працездатності людини у процесі праці.

Виходячи з визначення змісту можна виділити три основні складові охорони праці: правову, санітарно-гігієнічну і організаційно-технічну.

Правовачастина включає в собі законодавчі акти і соціально-економічні заходи, регулюючі з юридичної сторони взаємовідносини між роботодавцем (підприємством або організацією) і робітником у процесі трудової діяльності.

Санітарно-гігієнічна частина включає організаційні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи і засоби, стосовно до гігієни праці і виробничої санітарії.

Організаційно-технічні заходи включають організаційно-технічні заходи і засоби, що забезпечують техніку безпеки при виконанні робіт, електробезпеку та пожежну безпеку.

Метою всіх законодавчих актів, заходів і технічних засобів в галузі охорони праці є забезпечення безпечних для здоров’я умов праці, при яких виключається вплив на працюючих несприятливих виробничих умов або чинників. При цьому під небезпечним виробничим чинником розуміються такі виробничі умови, що можуть привести або приводять до травми чи іншого раптового різкого погіршення здоров’я. До раптового різкого погіршення здоров’я можна віднести сонячний і тепловий удар, обморожування, отруєння, опромінення та інше. До шкідливих виробничих чинників відносяться виробничі умови, тривалий вплив яких призводить до професійних захворювань або зниження працездатності. На відміну від небезпечного виробничого чинника, що виявляється раптово, шкідливий виробничий чинник впливає на організм працюючого тривалий час і його наслідки можуть носити прихований характер, наприклад, електромагнітні коливання високочастотних генераторів.

Управління охороною праці. Правовою основою для рішення питань охорони праці є: Кодекс законів про працю, Закон “Про охорону праці”, Закон “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закон “Про охорону здоров’я”, Закон “Про пожежну безпеку” та інші законодавчі акти. Для розробки та реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України. Для контролю за реалізацією законодавчої політики держави в галузі охорони праці створена система Державного управління охороною праці у складі Державного комітету України з нагляду за охороною праці при Кабінеті Міністрів України.

Гігієна праці – це наука, що вивчає вплив на організм працюючої людини трудового процесу і виробничого середовища. На основі вивчення технології виробництва та особливостей трудових процесів, шкідливого впливу на організм сировини, що використовується, матеріалів, напівфабрикатів і виробничих відходів, розробляються гігієнічні та лікувально-профілактичні нормативні і рекомендаційні заходи та документи, направлені на оздоровлення умов праці, на охорону здоров’я працюючих і підвищення продуктивності праці. Реалізація рекомендацій і заходів гігієни праці в конкретних практичних умовах здійснюється заходами та засобами виробничої санітарії.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, які відвертають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих умов і чинників. Виробнича санітарія здійснює контроль повітряного середовища на робочих місцях, необхідної освітленості, допустимих рівнів шкідливого впливу шуму, вібрації, електромагнітного і радіаційного випромінювання, обладнанням на виробництві санітарно-побутових приміщень, умовами відпочинку та іншими характеристиками виробничого процесу.

Техніка безпеки – система організаційних заходів і технічних засобів, які усувають вплив небезпечних виробничих чинників на працюючих. Техніка безпеки передбачає: забезпечення безпеки виробничого обладнання і виробничих процесів; впровадження нових машин, механізмів, інструменту, які створені з дотриманням усіх вимог охорони праці; встановлення огороджувальних та блокуючих приладів; впровадження автоматичної сигналізації, що забезпечує безпечні умови на робочих місцях; застосування засобів колективного і індивідуального захисту та інше. Усього цього досягають на підставі глибокого вивчення виробничого обладнання, технологічних процесів, умов праці, а також поведінки людей на роботі.

Система протипожежного захисту – сукупність організаційних заходів і технічних засобів, які направлені на запобігання впливу небезпечних чинників пожежі на людей та обмеження матеріальних збитків від нього. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства й навколишнього природного середовища.

Гігієна праці, виробнича санітарія, техніка безпеки та протипожежний захист є складовими частинами охорони праці.

Основна задача в галузі охорони праці полягає в переважному попередженні виникнення і впливу на працюючу людину небезпечних і шкідливих виробничих чинників та умов, у створенні безпечної техніки і технологічних процесів.