4.3.2 Вентиляція.

В усіх виробничих приміщеннях повітря, що містить кількість шкідливих речовин більше припустимого за санітарними нормами, повинно видалятися з приміщення і замінятися свіжим, чистим. Цей процес називається вентиляцією приміщення.

Промислову вентиляцію застосовують для технічних і санітарно-гігієнічних цілей. Для технічних цілей її використовують у різних технологічних процесах, зокрема при обдуванні (охолодженні) виробів, для створення тяги в котлах, при устрої пневмопошти і т.п. У санітарно-гігієнічних цілях вентиляцію застосовують для створення нормальних умов праці шляхом правильного повітрообміну в робочих приміщеннях.

По способу повітрообміну вентиляція підрозділяється на загальнообмінну і місцеву. Загальнообмінною називається така вентиляція, при якій здійснюється обмін забрудненого повітря на чистий одночасно у всьому приміщенні. Місцева припливна вентиляція, наприклад, направляє потік чистого повітря на певне місце, де потрібно створити нормальну температуру для працюючого.

По способу дії розрізняється витяжна, припливна і припливно-витяжна вентиляція. Припливно-витяжна вентиляція доцільна в приміщеннях, де потрібний інтенсивний повітрообмін. Однак у холодний пору року система припливно-витяжної вентиляції може привести до неприпустимого зниження в приміщенні температури повітря, тому припливне холодне повітря пропускають через підігрівальні пристрої – калорифери.

У виробничих приміщеннях необхідний повітрообмін може здійснюватися також устроєм природної вентиляції. На залізничному транспорті така вентиляція застосовується в різних будівлях і на рухомому складі. Найчастіше ця вентиляція здійснюється через витяжні труби прямокутного чи круглого перерізу, що проходять через стельове перекриття і дах будівлі. Нижній кінець труби знаходиться в приміщенні, а верхній трохи вище коника будівлі. Через труби здійснюється природний відсос повітря з приміщення.

У тих виробничих приміщеннях, де природна вентиляція не може забезпечити чистоту, температуру і вологість повітря, що допускається по санітарних нормах, влаштовують механічну вентиляцію. При механічній вентиляції потік повітря створюється вентиляторами. Вентилятор є повітродувною машиною, здатною переміщати повітря по трубах (повітропроводам).

4.3.3 Опалення.

Для підтримки в приміщеннях температурного режиму, що відповідає санітарним нормам і гігієнічним вимогам, застосовуються різні системи опалення. Найпростіше місцеве опалення – пічне. Його застосування виправдане в невеликих будівлях у лісових районах. В даний час досить часто пічне опалення застосовується в приміщеннях проміжних станцій, роз’їздів, стрілочних постів, у пасажирських і житлових будинках, складських приміщеннях.

Система центрального опалення застосовується при наявності пару або гарячої води. Найбільш поширене водяне опалення, застосовуване в житлових і суспільних будинках, пасажирських вагонах. Парове опалення допускається тільки в допоміжних виробничих приміщеннях. Нагрівальними приладами при центральному опаленні служать радіатори, рідше опалювальні панелі, а в виробничих приміщеннях з малою кількістю пилу – ребристі труби.

Останнім часом все більше поширюється електричне опалення. Електропечі встановлюються на локомотивах, у вагонах приміських поїздів, деяких типах пасажирських вагонів і в окремих виробничих приміщеннях при достатній кількості електроенергії.

У виробничих приміщеннях з великою висотою і кубатурою застосовується повітряне опалення, сполучене при необхідності з припливною вентиляцією. У холодний період року для захисту виробничих приміщень від вистигання, а працюючих від протягів і простудних захворювань передбачається устрій у дверях і воротах повітряно-теплових завіс.

Системи опалення передбачаються для рівномірного нагрівання опалювальних приладів і забезпечення необхідного постійного температурного режиму в приміщеннях.