5.3.6 Заходи безпеки при утримуванні акумуляторних приміщень

Гази, які виділяються акумуляторами і дрібні крапельки електроліту, що знаходяться в повітрі в зваженому стані, утворюють шкідливий вплив на здоров’я людини й електротехнічну апаратуру. Тому акумулятори встановлюють у спеціально обладнаному закритому приміщенні – акумуляторній. Звичайно акумуляторну розміщають у підвалі чи першому поверсі будівлі поруч з електромашинним приміщенням. Щоб обмежити поширення газів з акумуляторної в суміжні кімнати, при вході в акумуляторне приміщення роблять тамбур із двома дверима.

На верхнє покриття підлоги наносять два шари спеціального електролітостійкого асфальту або один шар асфальту і метлахські плитки. Якщо підлога зроблена з асфальту, то тумбочки стелажів установлюють на електролітостійкі плитки, що розташовують не на асфальті, а на цементній подушці. Це забезпечує горизонтальне положення подовжніх лаг стелажів. Якщо підлога покрита метлахськими плитками, тумбочки ставлять безпосередньо на підлогу.

Стіни акумуляторного приміщення штукатурять і фарбують електролітостійкою емалевою фарбою. Для запобігання від нагрівання акумуляторів прямими сонячними променями шибки роблять матовими або покривають їх тонким шаром світлої фарби. Висота акумуляторного приміщення повинна бути не нижче 2,3 м при установці акумуляторів на одноярусних стелажах і не менш 2,8 м при установці акумуляторів на двох’ярусних стелажах.

Величина площі акумуляторного приміщення залежить від кількості, розмірів і розташування в ньому стелажів. Поруч з акумуляторною розміщають кімнату – кислотну, площею не менше 6 м² для збереження кислоти чи лугу, дистильованої води, запасних частин і приладдя для приготування електроліту. Тут встановлюють водопровідний кран для промивання акумуляторів і допоміжного устаткування для них.

Зразковий план розміщення устаткування в акумуляторній і електромашинному приміщенні вузла зв’язку середньої величини представлений на рис. 6.

Рисунок 6 – Зразковий план розміщення устаткування в електромашинному приміщенні й акумуляторній вузла зв’язку

Акумуляторні приміщення на всіх постах розташовують на першому поверсі. Акумулятори встановлюють на спеціальних дерев’яних стелажах, виготовлених із соснових пиломатеріалів високої якості, які ретельно обстругують, два рази покривають гарячою оліфою й фарбують кислототривкою фарбою.

Стелажі можуть бути одноярусними і двох’ярусними. Їх встановлюють так, щоб до кожного акумулятора був вільний доступ для огляду, доливки електроліту чи води і для роботи з поточного ремонту. Тому уздовж стін акумуляторного приміщення можна розміщати тільки однорядні стелажі. Між стелажами залишають проходи не менше 1 м. У проходах між стелажами з акумуляторами забороняється класти (навіть тимчасово) будь-які предмети і матеріали. Для зручності монтажу і скорочення проводки стелажі доцільно ставити торцями до стіни, суміжної з електромашинним приміщенням. Стелажі повинні стояти від опалювальних приладів на відстані не менше 1 м. Батареї розміщають на стелажах так, щоб при їхньому обслуговуванні була усунута можливість одночасного випадкового дотику до двох точок, між якими є напруга більш 250 В. Лужні і кислотні акумулятори розташовують у різних акумуляторних приміщеннях.

Для видалення з акумуляторів водню і кисню, які виділяються і утворюють вибухонебезпечну суміш – гримучий газ, а також захоплюваних цими газами дрібних часточок сірчаної кислоти і лугу, в акумуляторному приміщенні влаштовують приточно-витяжну вентиляцію, яка забезпечує п’яти-десятикратний обмін об’єму повітря у залежності від числа і типу встановлених акумуляторів і розмірів приміщень. Водень, що виділяється, частково захоплює дрібні крапельки електроліту і несе їх нагору до стелі приміщення. Щоб зменшити випар сірчаної кислоти, відкриті стаціонарні акумулятори доцільно покривати скляними кришками. Кислота, що захоплюється газами, осідає на нижній стороні скла й у виді крапель стікає назад у посудину. Крім того, скло перешкоджає потраплянню в елементи пороши і зменшує випар води з електроліту. Деякі акумулятори закривають ебонітовими або пластмасовими кришками, у середині яких є отвір для заливання електроліту.

Приток повітря в акумуляторну створюється спеціальною вентиляційною установкою - вентиляційною камерою. У вентиляційній камері встановлюють вентилятор, підігрівачі повітря і повітряні фільтри. Потік всмоктуваного повітря очищається від пилу і надходить в акумуляторну по залізних чи шлакобетонних коробах із приточними отворами на висоті 1,5 м від підлоги.

Для примусової витяжки на горищі приміщення установлюють вентилятор. Усі частини вентилятора, що стикаються з повітрям, який висмоктується з акумуляторного приміщення, фарбують електролітостійкою фарбою і періодично оглядають.

В акумуляторному приміщенні повинна підтримуватися температура не менш +15 і не більш +35° С. Для підігріву повітря застосовують парове і водяне опалення.

Штучне освітлення акумуляторного приміщення повинне забезпечити освітленість не менше 40 лк. Щоб уникнути вибуху газу застосовують газонепроникні і вибухобезпечні світильники, а вимикачі і штепсельні розетки для переносних ламп установлюють перед входом в акумуляторне приміщення.

Проводка в акумуляторному приміщенні повинна бути стійка до впливу сірчаної кислоти чи лугу. У більшості випадків вона виконується кабелем СРГ або ВРГ, який прокладають у залізних трубах під акумуляторною чи по дерев’яних кронштейнах, укріплених на самих стелажах. Кінці труб при виході з-під підлоги для герметизації заливають гудроном.

Не можна пересувати або вирівнювати стелажі з акумуляторами, наповненими електролітом.

Механічна вентиляція приміщення акумуляторної повинна бути включена за 30 хвилин перед початком заряду акумуляторів і може бути виключена не раніше чим через 1,5 години після закінчення заряду.

При експлуатації акумуляторних батарей по способу безупинного підзаряду приміщення повинне бути провентильоване при кожному «закипанні» електроліту в акумуляторах.