Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Охорона праці та її постанова в дистанції сигналізації та зв'язку / Охорона праці та її постанова в дистанції сигналізації та зв'язку.doc
Скачиваний:
171
Добавлен:
08.08.2013
Размер:
3.11 Mб
Скачать

6.6 Засоби гасіння пожеж

6.6.1 Речовини для гасіння пожеж.

Для гасіння пожеж застосовують воду, водно-хімічні розчини, піну, газові суміші, порошки і різні комбінації цих сумішів. Ті чи інші засоби гасіння пожеж призначаються в залежності від умов сумісності їх з палаючим матеріалом.

Засоби гасіння пожеж можна умовно розділити в залежності від характеристики горючого середовища або палаючого об’єкта (табл. 6).

Вода є найбільш дешевим і розповсюдженим засобом гасіння пожеж. Її використовують у чистому виді або в суміші з різними хімічними добавками. Воду застосовують для гасіння пожеж твердих горючих матеріалів, створення водяних завіс і охолодження об’єктів, розташованих поблизу місця горіння. Здатність гасіння пожеж водою обумовлюється її охолоджуючою дією, розведенням пального середовища парами, що утворяться при випарі, і механічним впливом на палаючу речовину, тобто зривом полум’я.

Незважаючи на це, область застосування води обмежена. Так наприклад, при гасінні водою нафтопродукти і багато інших пальних рідин спливають і продовжують горіти на поверхні, тому ефект їхнього гасіння різко знижується. Природна вода, що містить різні солі, має значну електропровідність і тому не може використовуватися для гасіння пожеж об’єктів, устаткування яких знаходиться під напругою.

Воду у джерело горіння подають у виді суцільних чи розпилених струменів. Суцільні струмені використовують, у тих випадках, коли потрібно подати воду на велику відстань або додати їй ударну силу (наприклад, при гасінні пожеж на великій висоті при наявності великого вогнища пожежі і т.п.). Гасіння розпиленими струменями має ряд переваг – у першу чергу, скорочується витрата води. Подача води розпиленими струменями створює найбільше сприятливі умови для її випару, а отже для підвищення ефекту охолодження і розведення пального середовища.

Водно-хімічні розчини створюють для підвищення вогненосної ефективності води. Наприклад, введення у воду від 0,5 до 2% змочувателя дозволяє підвищити ефект гасіння речовин і матеріалів, що погано змочуються, (сажі, бавовни і т.п.) майже в два рази. Для одержання водно-хімічних розчинів використовуються: сульфонати, сульфонали, змочувателі і піноутворювачі. Водяні емульсії галогенірованих вуглеводнів являють собою суміші води з 5-10% брометілу й інших галогенірованих вуглеців.

При введенні добавок, що підвищують в’язкість води, ефект гасіння пожеж твердих речовин збільшується, тому що розтікання води зменшується.

Таблиця 6 - Засоби гасіння

Характеристика горючого середовища або палаючого об’єкту

Рекомендуємі засоби гасіння

Тверді, горючі матеріали (дерево, вугіль, папір, гума, текстильні матеріали і т.п.)

Усі засоби гасіння (насамперед вода)

Горюча рідина і плавкі при розігріві матеріали (мазут, бензин, спирт, каучук, стеарин, лаки, деякі синтетичні матеріали і т.п.)

Розпилена вода, усі види піни, газові суміші, порошки

Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводень та інші)

Газові суміші, порошки, вода (для охолодження)

Метали та їх сплави (клей, натрій, алюміній, магній і т.п.)

Порошки (при поступовій подачі на палаючу поверхню)

Електроустановки, які знаходяться під напругою

Галогеніровані вуглеводні, двоокис вуглецю, порошки

Повітряно-механічна піна– засіб гасіння пожеж, являє собою колоїдну систему, що складається з пухирців газу, оточених плівками рідини. Вогнегасні властивості піни визначаються її щільністю (відношення обсягу піни до обсягу розчину, з якого вона утворена), стійкістю, дисперсністю і в’язкістю, а також охолодженням пального й ізоляцією від його поверхні зони горіння, що перешкоджає надходженню горючих парів у зону горіння.

До газових засобів гасіння відносяться: водяний пар, двоокис вуглецю й інертні гази. Водяной пар застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях невеликого обсягу і створення пароповітряних завіс на відкритих технологічних установках, його рекомендується застосовувати для гасіння невеликих загорянь.

Гасіння пожеж інертними газами відбувається в результаті розведення повітря і зниження в ньому змісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння.

Двоокис вуглецюзастосовується для гасіння пожеж у складах, акумуляторних станціях, сушильних печах, електроустаткуванні. Особливістю двоокису вуглецю є те, що при швидкому випарі вона переохолоджується, утворюючи хлоп’я «снігу». Для подачі двоокису вуглецю використовуються вогнегасники і стаціонарні установки.

Гарні діелектричні властивості галогенірованих вуглеводнів дозволяють застосовувати їх для гасіння пожеж устаткування, що знаходяться під напругою. Однак поряд з позитивними якостями вони мають ряд недоліків: утворюють токсичний вплив на людину; низька теплота випару, висока летючість обумовлює неможливість їхнього застосування при гасінні пожеж на відкритому повітрі.

Порошкові сумішізастосовують для гасіння пожеж у тих випадках, коли інші засоби гасіння непридатні чи малоефективні. Порошкові суміші являють собою сухі порошки, що виготовляються на основі бікарбонату натрію і мають вид дрібного сипучого порошку білого кольору із сірим чи рожевим відтінком. Вони практично не токсичні, не роблять шкідливих дій на матеріали і використовуються при гасінні загорянь у сполученні з розпиленою водою і пінними засобами гасіння. При гасінні пожеж порошки подають на полум’я у виді хмари дрібних часток. Порошкові суміші не електропровідні, що дозволяє використовувати їх при гасінні пожеж устаткування й апаратів, що знаходяться під електричною напругою.

6.6.2 Устаткування для гасіння пожеж.

Для гасіння пожеж застосовують первинні засоби гасіння (внутрішні пожежні крани, вогнегасники, пісок); пересувні засоби пожежегасіння (пожежні автомобілі) і стаціонарні установки для гасіння пожеж.

Внутрішній пожежний водопровідпризначається для подачі води в початковій стадії розвитку пожежі. Це визначає характер пристрою водогінної мережі, розміщення внутрішніх пожежних кранів і обладнання їх рукавами з пожежними стовбурами для подачі водяних струменів. Система внутрішнього пожежного водопроводу безвідмовно забезпечує швидку подачу води з пожежних стовбурів до введення в дію більш могутніх засобів пожежегасіння.

Пожежні крани розташовують на висоті 1,35 м від підлоги в найбільш доступних і безпечних місцях будинку. Пожежний кран обладнується одним рукавом діаметром 50 мм і довжиною 10 - 20 м. У захищаємому приміщені повинно бути не менш двох пожежних кранів. Радіус дії компактної частини струменя від стовбура, підключеного до внутрішнього пожежного крана, вибирають у залежності від розміщення пожежних кранів у будинку, напору в зовнішній мережі, системи водопостачання і висоти будинку.

Вогнегасникипризначені для гасіння загорянь і пожеж у початковій стадії їхнього виникнення, до прибуття пожежних підрозділів. Вогнегасники підрозділяють на наступні основні групи.

По виду використовуваного в них засобу гасіння:

  • пінні – хімічні пінні для подачі хімічної піни, одержуваної з водяних розчинів щолоку і кислот; повітряно-пінні і рідинні для подачі повітряно-механічної піни, одержуваної з водяних розчинів піноутворювачів;

  • газові – вуглекислотні для подачі двоокису вуглецю у виді газу або снігу, як заряд яких застосовують рідкий двоокис вуглецю; аерозольні і вуглекислотно-бром-етілові для подачі пароутворюючих вогнегасних речовин, в якості заряду яких застосовують галогеніровані вуглеводні;

  • порошкові – для подачі вогнегасних порошків.

Вогнегасна речовина з вогнегасника подається під тиском газів, що утворяться в результаті хімічної реакції (хімічні пінні вогнегасники), під тиском заряду або робочого газу, що знаходиться над вогнегасною речовиною (вуглекислотні, аерозольні, повітряно-пінні вогнегасники), під тиском робочого газу, який знаходиться в окремому балончику (повітряно-пінні, аерозольні вогнегасники); вільним витіканням вогнегасної речовини (порошкові вогнегасники).

При роботі вогнегасників варто уникати попадання вогнегасної речовини на відкриті поверхні тіла. Якщо ж це трапиться, то варто швидко змити вогнегасну речовину чистою водою.

Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння загорянь двоокисом вуглецю в газо - чи снігообразному виді. Для гасіння загорянь газоподібним двоокисом вуглецю застосовують стаціонарні установки або пересувні вуглекислотні причепи. Для одержання двоокису вуглецю в снігообразному виді вогнегасники обладнують спеціальними розтрубами.

Двоокис вуглецю у виді снігу може бути отримана з будь-яких типів вуглекислотних вогнегасників за умови швидкого випару рідкого двоокису вуглецю. Двоокис вуглецю застосовують для локального гасіння загорянь і зменшення змісту кисню в зоні горіння.

Аерозольні й вуглекислотно-брометілові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих рідин, твердих речовин, електроустановок, що знаходяться під струмом, і інших матеріалів, крім лужних металів та окисневовмістових речовин. Зарядами вогнегасників служать суміші на основі галогенірованих вуглеводнів (бромистий етіл, тетрафтордіброметан і інші).

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих і горючих рідин, лужноземельних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою.