Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
METODIChKA_FINANSOVIJ_MENEDZhMENT.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
2.27 Mб
Скачать

Питання для самостійного опрацювання теми

  1. Фінансовий механізм підприємства.

  2. Фінансова політика підприємства та фактори, що її визна­чають.

  3. Фінансовий менеджмент як форма підприємництва.

  4. Функціональні права й обов’язки фінансових менеджерів та їх відповідальність перед власниками й підприємцями.

  5. Фінансові права та відповідальність підприємства.

  6. Тенденції змін взаємовідносин підприємств із державними ор­ганами влади, управління та фінансів, податковими орга­нами.

  7. Виконайте реферати з теми.

  8. Виконайте завдання для самостійної роботи з теми.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід ско­ристатись літературними джерелами, періодичними видання­ми та ресурсами Інтернету.

Теми рефератів

  1. Особливості фінансів різних галузей і форм господарю­ван­ня.

  2. Основні етапи світової еволюції менеджменту та фінансовий менеджмент в Україні.

  3. Принципи та значення фінансового менеджменту на підпри­ємстві.

Література: 1, 3, 7, 9–13, 19, 20.

[Вгору] [Вниз]

Тема 2. Методичні основи фінансового менеджменту Алгоритм вивчення теми Методичні рекомендації до вивчення теми

У фінансовому менеджменті застосовуються різні фінансово-економічні розрахунки, сутність яких полягає в тому, що грошові кошти внаслідок їх обертання на грошовому ринку змінюють свою вартість із плином часу. Це відбувається в ре­зультаті отримання певної норми прибутковості на ньому. У якості такої норми прибутковості виступає ставка позичкового проценту або процент.

Процент – це сума доходу, що отримується в результаті обертання грошових коштів на грошовому ринку.

Оцінка вартості грошей у часі пов’язана із двома поняттями:

1.  Майбутня вартість грошей – це фінансована в поточному періоді сума грошових коштів, у яку вони перетворяться із пли­ном часу з урахуванням ставки проценту.

Визначення майбутньої вартості грошей пов’язане із про­цесом їх нарощування або збільшення (компаундингу).

Нарощування – це процес поетапного приєднання (дода­ван­ня) до початкової вартості грошей суми проценту.

2.  Поточна вартість грошей – це їх можлива майбутня вар­тість, що приведена до поточного періоду з урахуванням ставки проценту (або дисконтної ставки).

Визначення поточної вартості грошей пов’язане із процесом їх дисконтування або зменшення.

Дисконтування – це процес, обернений до процесу наро­щу­вання, сутність якого полягає в тому, що з кінцевої суми гро­шових коштів вираховується сума проценту.

Процес дисконтування застосовується в тому випадку, коли необхідно визначити обсяг грошових коштів, який слід вкласти в поточному періоді або в поточну фінансову операцію, щоб через певний період часу отримати бажану суму грошових коштів.

Із метою визначення майбутньої й поточної вартості гро­шових коштів застосовуються прості та складні проценти. Про­сті проценти застосовуються, як правило, при короткострокових фінансових операціях (до 1 року), а складні – при довго­стро­ко­вих операціях (більше 1 року).

Простий процент – сума доходу, яка утворюється за умови, що наприкінці кожного періоду платежу нараховується сума про­центу й обов’язково сплачується вкладнику (коротко­стро­кові фінансові операції до 1 року).

Формула для визначення суми простого проценту має та­кий вигляд:

(1)

де Q– сума простого проценту;

PV– поточна вартість грошових коштів;

q– процентна ставка;

n– кількість періодів платежу.

Формула для визначення майбутньої вартості грошових кош­тів за простими процентами:

(2)

де FV– майбутня вартість грошових коштів;

–множник нарощування за простими процен­та­ми, що завжди повинен перевищувати одиницю (>1).

Формула для визначення поточної вартості грошових коштів за простими процентами:

(3)

де – множник дисконтування за простими процен­та­ми, що завжди повинен бути меншим одиниці (<1).

Формула для визначення суми дисконту:

(4)

Складний процент – це сума доходу, яка утворюється за умови, що наприкінці першого періоду платежу нараховується сума проценту, але не сплачується вкладнику; вона приєд­ну­ється до початкового вкладу та вже в наступному періоді сама приносить дохід вкладнику (довгострокові фінансові операції, що перевищують 1 рік).

Формула для визначення майбутньої вартості грошових кош­тів за складними процентами:

(5)

де – множник нарощування за складними процентами, що завжди повинен перевищувати одиницю (>1).

Формула для визначення поточної вартості грошових коштів за складними процентами:

(6)

де – множник дисконтування за складними процентами, що завжди повинен бути меншим одиниці (<1).

Ануїтет (фінансова рента) – це сума грошових потоків, що здійснюються через рівні проміжки часу та в рівних розмірах.

Прикладами ануїтетів є: амортизаційні відрахування при пря­молінійному методі нарахування амортизації, проценти за облі­гаціями, дивіденди за привілейованими акціями, орендні пла­тежі, депозитні та кредитні внески (якщо вони здійснюються в рівних розмірах і через однаковий період часу).

Ануїтетні платежі найбільш широко застосовуються в бан­ківських установах для того, щоб використати спрощені фор­мули під час оцінки вартості грошових коштів із плином часу (суми кредитів і депозитів за поточною чи майбутньою вар­тістю).

Формула для визначення майбутньої вартості ануїтету має такий вигляд:

(7)

де FVa– майбутня вартість ануїтету;

A– сума ануїтетного платежу;

ja– ануїтетний множник нарощування, що взятий зі спе­ці­аль­ної таблиці, та завчасно враховує процентну ставку й кількість періодів платежу (він завжди більше оди­ниці).

Формула для визначення поточної вартості ануїтету має ви­гляд:

(8)

де PVa– поточна вартість ануїтету;

Da– ануїтетний множник дисконтування, що взятий зі спеці­аль­ної таблиці (він завжди менше одиниці).

Під час оцінки вартості грошових коштів у певному періоді часу необхідно враховувати фактор інфляції, оскільки інфляція зне­цінює початкову суму грошових коштів, тобто знижує їхню ку­півельну спроможність.

Для оцінки купівельної спроможності грошових коштів за­стосовують два поняття:

1.  Номінальна сума грошових коштів – сума коштів, під час оцін­ки вартості якої не враховується фактор інфляції.

2.  Реальна сума грошових коштів – сума коштів, під час оцін­ки вартості якої фактор інфляції обов’язково враховується.

Із метою врахування впливу фактора інфляції застосовують два поняття:

1) темп інфляції (Ті ) – це середній рівень зміни цін у певному періоді діяльності;

2) індекс інфляції (Ііабоі ):Іі= 1+Ті .

Фактор інфляції слід враховувати у трьох випадках:

1.  Під час коригування нарощеної вартості грошових коштів на фактор інфляції:

(9)

де FVr– реальна майбутня вартість грошових коштів;

FVn– номінальна ринкова вартість грошових коштів.

2.  Під час визначення процентної ставки, що завчасно вра­ховує інфляційну складову:

(10)

де qr– реальна процентна ставка;

qn– номінальна процентна ставка.

3.  Під час визначення реальної дохідності за фінансово-гос­по­дар­ськими операціями. Для цього визначають інфляційну премію:

(11)

(12)

де Pi– сума інфляційної премії;

Dr– реальна дохідність за фінансово-господарськими опера­ція­ми;

Dn– номінальна середньоринкова дохідність за фінансово-гос­­подарськими операціями.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]