2. Вибори до Верховної Ради 1998 р.

Ці вибори вперше відбулися за змішаною (мажоритарно – пропорціональною системою): половина депутатів обиралася по одномандатних виборчих округах, інша половина - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Необхідний 4%-й бар’єр подолали 8 партій: КПУ (24,65%), Народний Рух (9,4%), виборчий блок СПУ та СелПу (8,6%), Партія Зелених (5,4%), НДП (5%), Всеукраїнське об’єднання “Громада” (4,7%), ПСПУ (4%), СДПУ (4%).

Особливістю цих виборів було домінування лівих партій, а також те, що жодна політична сила не отримала достатньої кількості голосів для створення парламентської більшості, що при наявності гострих протиріч між партіями гальмувало прийняття важливих рішень і законів.

Президентські вибори 1999 р.

Згідно із Законом України про вибори Президента України в кінці жовтня, на початку листопада 1999 р. проходили президентські вибори.

Вибори проходили в умовах запеклої боротьби, отже зареєстровано було 15 кандидатів від різних політичних сил і напрямів: лівих, правих та центристів. Основними лідерами були Л.Кучма – діючий президент, лідер компартії – П.Симоненко, лідер соцпартії А.Мороз, лідер прогресивних соціалістів - Наталія Витренко і представник правих сил екс-прем’єр Євгеній Марчук.

Відбулося два тури виборів: у першому перемогли Л.Кучма – 36,49% та лідер комуністів П.Симоненко – 22,24%.

У першому турі були спроби створення виборчих блоків – “Київська четвірка” (серпень 1999 р.). у склад блоку увійшли А.Мороз, Є.Марчук, А.Ткаченко і В.Олейник (мер м.Черкасси). Учасники мали видвинути єдиного кандидата від блоку і допомогти прийти до влади. Зовсім скоро блок розпався, тому що він об’єднав політичних діячів, яки мали різні політичні ідеї.

Ці вибори запом’яталися спробами претендентів використати будь яки, у тому числі і не цивілізовані методи політичної боротьби, таки як шантаж, підкуп, використання адмінресурсу. А на Н.Витренко було здійснено замах, в результаті чого постраждало 3 особи, а сама кандидат в президенти получила поранення. Протистояння двох кандидатів – це насамперед протистояння двох суперечливих варіантів подальшого розвитку України – курсу на реформи та незалежність (Л.Кучма) та курсу на повернення СРСР і відказ від реформ.

Остаточну перемогу одержав Л.Кучма (56,25%).

Однак вибори створили для України нову складну внутрішньополітичну ситуацію. Перемога діючого Президента, який шов на вибори з програмою соціально-економічних перетворень давала Україні нові перспективи, але на думку президентської адміністрації, успішному проведенню економічних реформ заважала неконструктивна робота парламенту, у якому зосередилася велика доля кримінального елемента. Президент Л.Кучма запропонував парламентську реформу та ініціював проведення Всеукраїнського референдуму з цього питання. Знову протистояння парламенту та Президента посилюється.

Контрольні запитання:

1. Назвіть прізвище першого Президента України.

2. Пояснити, чому відбулися дострокові президентські вибори.

3. Назвіть прізвище кандидата, який переміг в вборах 1994 р. і став Президентом.

4. Проаналізуйте досягнення і поразки в період правління Президента Л.Кучми.

5. Проаналізуйте склад учасників парламентських виборів 1998 р.

6. Назвіть прізвище кандидати, який переміг в президентських виборах 1999 р.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

4. Литвин В.М. Україна: політика, політики, власть. – К., 1997

ЛЕКЦІЯ №

Тема: Політичне життя в Україні на початку ХХІ ст..

Мета: схарактеризувати політичний розвиток України 2000 – 2010 рр. визначити зміст подій, пов’язаних із президентськими виборами 2004 р.; вказати на їх наслідки. Сприяти розвитку історичної свідомості студентів, критичному осмисленню історичних подій. Виховувати їх в дусі толерантності, сприяти утвердженню ідеалів демократії.

План:

1. Політична криза 2000 – 2002 рр.

2. Вибори Президента 2004 р.“Помаранчева революція”.

3. Вибори Верховної Ради України 2006, 2007 рр.