3. Референдум 1 грудня 1991 р. І вибори Президента України.

1 грудня 1991 р. відбулися всеукраїнський референдум і перші президентські вибори. На виборчі ділянки прийшло близько 32 млн. громадян. З них 29 млн. (90,35%) підтвердили “Акт проголошення незалежності України”. У Криму за незалежність України проголосували більше 50% виборців.

Основна маса населення голосувала з надією на краще життя в незалежної державі.

Одночасно з референдумом проводилися вибори Президента України. У виборах приймали участь сім кандидатів, але головними кандидатами були Леонід Кравчук, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Ігор Юхновський. О.Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Л.Кравчука. Перемог Л.Кравчук, за якого проголосувало майже 20 млн. (62%), за В.Чорновіла 7,4 млн. (23,3%).

5 грудня 1991 р. Л.Кравчук на урочистому засіданні Верховної Ради склав присягу народові України. Цього ж дня Головою Верховної Ради було обрано Івана Плюща.

Проголошення незалежності, його підтвердження всеукраїнським референдумом та обрання президента стали поворотним етапом в історії українського народу, відновлення державного суверенітету та кінець перебування у складі інших держав. Але проголошення незалежності, це тільки перший етап революції. На черзі стояли нові завдання: перехід до ринкової економіки, демократизація суспільства, усунення від влади посткомуністичної номенклатури і формування нової національної еліти.

Контрольні запитання:

1. Укажіть позицію керівництва УРСР щодо спроби державного перевороту ДНКС.

2. Яке питання було винесено на Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991.

3. Коли відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради?

4. Охарактеризуйте мету, яку переслідували члени ДНКС.

5. Коли було прийнято “Акт проголошення незалежності України”?

6. Який політичний діяч став першім Президентом України?

7. Охарактеризуйте процес ліквідації СРСР.

8. Позначте умови на, яких було створено СНД.

9. Охарактеризуйте історичне значення прийняття “Акту проголошення незалежності України”.

10. Позначте при яких умовах було прийнято “Акт проголошення незалежності України”.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи 1946 – 1980-ті. – М., 1999.

4. Сторінки історії України: ХХ століття: Посібник для вчителя / За ред. С.В. Кульчицького. – К., 1992.

ЛЕКЦІЯ № 25

Тема: Створення владних структур.

Мета: схарактеризувати державотворчий процес у перші роки незалежності; визначити зміни, які відбулися у виконавчий, законодавчий і судовій владі, указати на наслідки цих процесів; розвивати у студенів уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати студентів у дусі поваги до історії свого народу.

План:

1. Основні державотворчі процеси в незалежної Україні.

2. Формування гілок влади в Україні.

1. Основні державотворчі процеси в незалежної Україні починаються одразу після проголошення незалежності держави.

8 жовтня 1991 р. був прийнятий Закон “Про громадянство України” – громадянином України міг стати кожен, хто проживав на її території та не був громадянином іншої держави.

1 листопада 1991 р. “Декларація прав національностей України” – яка гарантувала рівні права усім народам і національним групам.

4 листопада 1991 р. Закон “Про Державний кордон України”, де були визначені кордони держави, порядок їх охорони й перетину.

6 грудня 1991 р. Закон “Про Збройні Сили України” – військові добровільно складали присягу на вірність українському народу, решта отримувала можливість звільнитися в запас або перейти на службу до армії будь-якої країни.

Початок січня 1992 р. Уведення в обіг власної грошової одиниці, спочатку купонів багаторазового використання, а з 1 вересня 1996 р.- гривні.

Січень – лютий 1992 р. Затвердження державної символіки України: Державний герб (малий) – тризуб, Державний прапор – синьо-жовтий, Державний гімн – музика М.Вербицького на слова П.Чубинського.

25 червня 1992 р. Закон “Про національні меншини в Україні” затвердив право кожного народу на культуро-національну автономію.

Створення Національного банку України, служби безпеки (СБУ), Української фондової біржі, посольств та інших важливих державних інститутів.

Але процес державотворення на початковому етапі мав певні труднощі та проблеми. Насамперед вони були пов’язані із такими факторами:

• Непідготовленість українського суспільства до державотворчих процесів.

• Незавершеність розподілу функцій між різними гілками влади.

• Щільний зв’язок економіки України з народним господарством колишнього СРСР.

• Опір консервативних сил.

• Відсутність чіткої концепції державотворення.

• Виникнення великої кількості політичних партій без чітких політичних засад, боротьба між ними.

Одним з важливих процесів у державотворенні на початковому етапі був – конституційний процес в Україні, який мав декілька етапів.

1990 – 1993 рр. Розробка на основі діючої Конституції вдосконаленого проекту нової Конституції незалежної держави. Була створена Конституційна комісія, напрацьовано кілька проектів Конституції, запропоновано 50 тис. поправок і доповнень, але проект так і не був прийнятий Верховною Радою.

1994 – 1996 рр. Узгодження основних розбіжностей між різними політичними силами та гілками влади, щодо: форми державного управління; становлення до приватної власності; державної символіки; правового статусу Криму тощо. Створення нової Конституційної комісії. Винесений нею на розгляд Верховної Ради проект знову не був прийнятий.

28 червня 1996 р. Прийняття Конституції України.

Основні положення Конституції України.

Конституція складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті.

• Україна суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

• Державною мовою є українська.

• Гарантія демократичних прав і свобод усім громадянам.

• Вищій законодавчий орган – Верховна Рада України, яка обирається на 4 роки у складі 450 народних депутатів.

• Україна – унітарна республіка.

• Україна президентсько-парламентська республіка, у якій влада розподіляється на три незалежні гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

• Закріплення різноманітних форм власності.

• Систему виконавчої влади складають Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації в областях та районах.