2. Формування гілок влади в Україні.

У перші роки державотворення починають формуватися незалежні гілки влади.

Законодавча влада – Верховна Рада (парламент), на місцях, обласні, районні, міські, селищні ради.

Виконавча влада – Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства,державні комітети, виконкоми.

Судова влада – Верховний суд України, загальні, арбітражні, військові суди, Конституційний Суд.

Президент є головою держави. Він гарантує державний суверенітет, територіальну цілісність України, дотримання Конституції України, прав і свобод громадян.

Контрольні запитання:

1. Пояснити, які завдання державотворення в Україні було вирішено в 1990-х рр..

2. Проаналізуйте проблеми початкового етапу державотворення.

3. Укажіть законодавчий орган влади в Україні.

4. Вкажіть дату прийняття Конституції України.

5. Охарактеризуйте прийняті закони в перші роки незалежності України.

6. Укажіть виконавчий орган влади в Україні.

7. Проаналізуйте причини тривалого і суперечливого процесу прийняття Конституції.

8. Пояснити, які функції виконує президент України.

9. Докажіть, що в Україні насправді існує розподіл на незалежні гілки влади.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

4. Литвин В.М. Україна: політика, політики, власть. – К., 1997.

ЛЕКЦІЯ № 26

Тема: Стан господарства після розпаду СРСР.

Мета: розкрити зміст економічних перетворень, що відбулися за роки незалежності. З’ясувати причини значного падіння виробництва й рівня життя населення. Учити використовувати набуті знання для аналізу конкретно-історичного матеріалу. Виховувати у студентів громадську свідомість, сприяти утвердженню ідеалів демократії, добра і справедливості.

План:

1. Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності.

2. Економічний розвиток України в 1994 – 2004 рр.

1. Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності.

Після розвалу СРСР та створення незалежної Української держави почалося швидке зупинення виробництва та катастрофічне падіння життєвого рівня громадян. У державі почала проявлятися глибока економічна криза: гіперінфляція, зростання безробіття, дефіцит товарів, не своєчасна сплата зарплатні, пенсій, стипендій тощо.

Із 1900 до 1994 р. валовий національний продукт скоротився на 44%, обсяг промислової продукції на 41%, національний доход на 54%. У 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі й перевищував показники часів світових війн. Відбулося катастрофічне падіння рівня життя основної маси населення – 64% населення опинилося за межею бідності.

Причини економічної кризи: міцний зв’язок з економікою СРСР: 95% підприємств підпорядковувалися Москві, майже 80% усього виробництва не мало завершеного циклу; застарілість матеріально-технічної бази, майже 40% устаткування вимагало негайної зміни; неконкурентноспроможність на світових ринках, диспропорційність, залежність від енергоносіїв тощо.

Причини невдач економічної політики: відсутність чіткої економічної програми; нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ; політична нестабільність, часта зміна урядів, за період з 1990 по 1994 рр. Верховна Рада змінила чотири уряди: В.Масола, В.Фокіна, Л.Кучми, Л.Кравчука – Є.Звягільського, розглянула сім програм виходу із кризи, але жодна з них не була втілена в життя; відсутність правової бази для розвитку економіки тощо.

Ця ситуація потребувала рішучих, невідкладних заходів. Вони були викладені в Посланні щойно обраного Президента Л.Кучми до Верховної Ради.

2. Програми економічного розвитку України в 1994 – 2004 рр. Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми Л.Кучми, яка передбачала:

• Стабілізацію фінансово-грошової системи.

• Зменшення податкового тиску.

• Розширення приватного сектору економіки.

• Вирішення питань земельної власності.

• Вихід України у світовий економічний простір.

• Реформування соціальної сфери.

Прийняття в лютому 2000 р. програми “Україна: поступ у ХХІ ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 рр.”

Розробка урядом В.Ющенка у квітні 2000 р. програми “Реформи заради добробуту”.

Завдяки проведенню урядом економічних програм розвиток економіки держави мав певні позитивні зрушення:

• Стабілізація економіки.

• Зниження інфляції

• Запровадження гривні.

• Проведення приватизації, утвердження різних форм власності.

• Подолання кризи неплатежів – зменшення заборгованості по зарплатні, виплаті пенсій, стипендій тощо.

• Закон про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні сприяв поліпшенню умов зовнішньоекономічної діяльності та залученню іноземних інвестицій.

У результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання майже всіх економічних показників, упродовж 2000 – 2003 рр. середньорічні темпи зростання складали 7,2%.

Але були і негативні тенденції:

• Корупція.

• Тінізація економіки.

• Несправедлива приватизація.

• Вивезення капіталу за кордон.

• Недостатній рівень іноземних інвестицій.

• Штучне заниження вартості робочої сили.

Економічне зростання сприяло розвитку соціальної сфери. Хоча і здесь були різні наслідки. Здобутки: зростання життєвого рівня населення, зростання купівельної спроможності громадян, надання кредитів, субсидій, виплата боргів по зарплатні та пенсіях, збільшення з 2000 р. зарплатні, стипендій, соціальних виплат тощо. Проблеми: складна демографічна ситуація, безробіття, невідповідність заробітної плати проблемам населення,поглиблення соціального розшарування, повільне формування середнього класу, невирішена житлова проблема.

Контрольні запитання:

1. Пояснити термін “приватизація”.

2. Охарактеризувати причини труднощів розвитку економіки України в перші роки незалежності.

3. Коли була проведена грошова реформа?

4. Укажіть у яки роки починається економічне зростання.

5. Укажіть кроки на шляху інтеграції української економіки до європейського та світового економічного простору.

6. Пояснити термін “інфляція”.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

4. Литвин В.М. Україна: політика, політики, власть. – К., 1997.

ЛЕКЦІЯ № 27

Тема: Тенденції розвитку економіки в кінці ХХ ст., на початку ХХІ ст..

Мета: розкрити зміст економічних перетворень, що відбулися за роки незалежності. З’ясувати причини невдач у створенні національної економіки, проаналізувати успіхи у цієї сфері, та зазначити подальші напрями. Учити використовувати набуті знання для аналізу конкретно-історичного матеріалу. Виховувати у студентів громадську свідомість, сприяти утвердженню ідеалів демократії, добра і справедливості.

План:

1. Стимулювання підприємницької діяльності.

2. Інтенсифікація сільського господарства.

1. Стимулювання підприємницької діяльності.

Одним з головних пріоритетів сучасної державної політики, є створення соціально орієнтованої ринкової економіки. Але без реформування органів державного управління це не можливо.

Реформа державного управління почалася з Указів Президента України “Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади” (від 13 березня 1999 р.) і “Про підвищення ефективності державної служби” (від 11 лютого 2000 р.).

Зміст реформи полягав у переході від галузевого до функціонального принципу організації системи управління народним господарством, доборі кандидатів на державну службу за конкурсом, забезпеченні прозорих систем управління, скороченні інспекційних і контрольних служб, стимулюванні приватного сектору економіки.

Однак реформування проходить дуже повільно і не може ефективно сприяти розвитку економіки. Витрати на утримання державного апарату постійно зростають, численність управлінців нижчої ланки вдалося скоротити на 10%, але чисельність державних службовців середнього та вищого рівня зросла на третину.

Під час проведення реформи передбачалося здійснити комплексні зміни в українському законодавстві в напрямі ліквідації немотивованого адміністративного втручання в підприємницьку діяльність. У червні 2001 р. було прийнято Бюджетний кодекс, в якому розмежовувалися права на та повноваження органів влади на у розпорядженні бюджетними коштами, у жовтні 2001 р. було прийнято Земельний кодекс, у липні 2002 р. набрав чинності Митний кодекс, у січні 2003 р. – Громадянський, Господарський і Цивільний кодекси. Одна з ключових проблем у сфері законодавства – створення конкурентного середовища для підприємницької діяльності. Там, де спостерігалися найвищі темпи щорічного випуску продукції. Але у багатьох сферах економічної діяльності (телекомунікації, транспорт і зв’язок, житлово-комунальне господарство, енергопостачання та ін.) конкурентного середовища створити не вдалося. У жовтні 2000 р. парламент прийняв Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”. Лібералізація державного регулювання й забезпечення пільгового оподаткування сприяли розгортанню малого бізнесу. Якщо в 1995 р. було зареєстровано 96 тис. малих підприємств, то в 2005 р. – 312 тис. З них більше двох третин відносилися до сфери торгівлі і послуг, менше третини – до сфери промисловості. Якщо порівняти з країнами ЄС на переломі століть в цих країнах працювало 18 млн. малих підприємств.

У структурі української промисловості не відбулося за останні роки жодних зрушень. Традиційні галузі ( видобуток вугілля і руд, металургія, хімічна і харчова промисловість) не поступилися своїми позиціями наукоємним галузям. Втрати енергоресурсів на одиницю валового внутрішнього продукту зросли, тоді як у розвинутих країнах Заходу вони постійно зменшуються. Власними енергоресурсами Україна забезпечена менше ніж на половину. Внаслідок цього країна не може звільнитися від енергозалежності: щоб її сфери виробництва працювали, потрібен постійний приток нафти та газу. “Газова криза” 2006 р. переконливо показала всю небезпеку застарілої структури виробництва. Матеріально-технічна база потребує негайного оновлення, для повного і комплексного оновлення потрібно неменше 40 млрд.$ США. Однак приток іноземних інвестицій останнім часом загальмувався внаслідок нестабільності політичної ситуації і недостатнього розвитку ринку цінних паперів. Також слід отметити як характерну риси сучасної економіки – низький рівень інноваційної активності, це значною мірою зумовлено недостатнім фінансуванням науки і недосконалими формами її зв’язку з виробництвом. Витрати на науку з державного бюджету становили у 2004 р. 1,4% до ВВП, а у 2005 р. – 1,6%. У розвинутих країнах світу вони знаходяться на рівні 3 – 3,5% до ВВП. Уряд не спромігся створити Державний інноваційний банк, який міг би взяти на себе фінансування пріоритетних структурних перетворень. Не існує державної програми структурної перебудови економіки. У регулюванні економіки Кабінет Міністрів часто збивається на “ручне керування”.

2. Інтенсифікація сільського господарства.

У сільському господарстві відбуваються соціально-економічні процеси, які не можуть бути оцінені однозначно. У ході перетворення КСП на підприємницькі структури ринкового типу виявилося, що засновниками товариств і кооперативів виступає незначна кількість осіб. Іншою особливістю формування нових структур є те, що вони базуються на земельній оренді. Певну частку власних земель у своєму землекористуванні мають тільки фермери або приватні сільгосппідприємства. Але їх питома вага в загальному землекористуванні незначна. Ні господарські товариства, ні сільськогосподарські кооперативи не є власниками використовуваних ними земель, тому вони не можуть отримати кредити під заставу землі. Приватні сільгосппідприємства такі можливості мають, але власні земельні ділянки у них дуже обмежені за розмірами. Здійснювати ж ефективне господарювання без банківських кредитів практично не можливо.

У 2004 р. частка сільгосппідприємств у складі виробленої продукції становила 35,8%, а частка фермерських господарств -3,9%. Основну частину продукції (60,3%) давали господарства сільського населення.

Ефективність господарств населення істотно нижча, ніж ефективність сільгосппідприємств. Вони менше забезпечені технічними засобами виробництва, менше застосовують мінеральні добрива й засоби захисту рослин від хвороб та шкідників. українське сільське господарство стає дрібно парцелярним, що не узгоджується зі світовими тенденціями розвитку.

Щоб подолати цю тенденцію, держава має більш активно втручатися в процеси, що відбуваються на селі. По-перше, слід визнати господарства окремих землекористувачів рівноправними учасниками виробництва, забезпечення їм рівні умови одержання довгострокових кредитів. По-друге, держава повинна сприяти кооперуванню таких господарств. По-третє, потрібно створювати в сільської місцевості підприємств з несільськогосподарських видів діяльності, які сприятимуть подоланню безробіття і спонукатимуть селян відмовитися від дрібно парцелярних господарств.

Незважаючи на всі перепони й ускладнення, Україна просувається по шляху ринкових реформ: формується стабільний ринок, усуваються бюрократичні обмеження підприємницької діяльності, зменшується регулятивний тиск на підприємництва, зростає питома вага приватного сектору, забезпечується відкритість внутрішнього ринку тощо.

Контрольні запитання:

1. Пояснити, які проблеми соціально-економічного життя дозволять вирішити реформування органів державного управління.

2. Назвіть ті сфери виробництва, де найбільше стимулювалася підприємницька діяльність.

3. Проаналізуйте, які причини зумовили низький рівень реформування державного сектору економіки.

4. Пояснити, які причини гальмують розвиток ринкових стосунків в аграрному секторі.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

4. Литвин В.М. Україна: політика, політики, власть. – К., 1997.

Лекція № 28

Тема: Розвиток культури, науки, спорту в незалежної Україні.

Мета: схарактеризувати стан української культури, духовного життя. Визначити основні здобутки і перспективи. Сприяти закріплення навичок аналізу творів культури та культурних процесів. Виховувати студентів у дусі патріотизму, толерантності, поваги до здобутків українського народу. Сприяти утвердженню ідеалів демократії.

План:

1. Розвиток освіти та науки в незалежної Україні.

2. Література та мистецтво.