Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦИИ І семестр.docx
Скачиваний:
399
Добавлен:
13.04.2015
Размер:
417.2 Кб
Скачать

2. Нацистський “новий порядок”.

Розчленування України стало однією зі складових політики “нового порядку”, мета якої було створення українських земель на життєвий простір для арійської раси. Українські землі мали стати джерелом постачання продукції та сировини для “нової Європи”. Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалася на рабів. По завершенні війни передбачалося переселити на українські землі 8 млн. німецьких колоністів.

“Новий порядок”, запроваджений загарбниками, складався з трьох систем:

  • масове знищення людей;

  • пограбування;

  • експлуатації людських та матеріальних ресурсів.

Особливістю німецького “нового порядку” був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів – державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС). Загалом окупаційні формування складали 350 тис. осіб.

На територіях, окупованих нацистами, було знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення, 180 концтаборів, понад 350 гетто. Щоб запобігти поширенню руху опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50% євреїв, 50% українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів були Бабин Яр у Києві (100 – 150 тис. осіб), Дробицький Яр у Харкові (30 тис. осіб), Доманівка і Богданівка на Одещині (50 тис. осіб). Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 млн. мирних жителів, серед яких 1,4 – 1,6 млн. євреїв, а також 2 млн. військовополонених.

Крім масових знищень окупанти проводили й ідеологічну обробку населення (агітація і пропаганда), мета якої – нейтралізувати наслідки ідеологічної діяльності сталінського режиму, підірвати волю до опору, розпалити національну ворожнечу. Окупанти видавали 190 газет загальним тиражем 1 млн. примірників, діяли радіостанції, кіномережа, виставки різної тематики, пересувний пропагандистський центр – спецбатальйон V3. У своїй ідеологічній роботі нацисти використовували факти недавнього минулого: масові злочини сталінського режиму (терор, голодомор тощо).

Жорсткість, зневага до людей інших національностей були головними рисами німецької системи управління. “Не будьте м’якими і сентиментальними” – ця вимога містилися в усіх інструкціях окупаційного режиму. Військовим чинам надавалося право розстрілу без суду і слідства. Увесь час окупації в містах і селах діяла комендантська година. За її порушення мирних жителів розстрілювали на місці. Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів. населенню міста заборонялося користуватися залізничним і комунальним транспортом, електрикою, телеграфом, поштою, аптекою.

У різних регіонах окупаційний режим мав свої особливості:

На території дистрикту “Галичина” режим терору був менш жорстким. Тут було дозволено функціонування українських установ, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям надавалася перевага над поляками.

У східних районах, що перебували під владою військової адміністрації, допускалося існування деяких українських громадських організацій і не було всеохоплюючого систематичного поліцейського терору.

На території Трансністрії режим був більше ліберальним – не існувало такого терору, дозволялася торгівля. Влада чітко виконувала наказ Антонеску: Брати на зайнятих місцевостях все, що потрібно, все, що можливо без всяких церемоній.

Окупаційна влада одразу стала проводити політику економічної експлуатації та нещадного гноблення населення. Робітників примушували працювати 12 – 14 годин за мізерну заробітну платню.

Фашисти не стали знищувати радгоспи, а на їх базі створювали – громадські збори, або загальні двори з головним завданням постачати сільськогосподарські продукти для гітлерівської армії. 85% постачання Німеччини продуктами з окупованих територій здійснювалося за рахунок України. Гітлерівці запровадили величезну кількість різних поборів з населення. Його змушували платити податки за будинок, двері, худобу, свійських тварин (собак, кішок). Вводився подушний податок – 120 крб. чоловіка і 100 крб. за жінку. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування та мародерства. Вони відбирали у населення не тільки продукти харчування, а й майно, реквізували годинники, велосипеди тощо. Тільки у 1943 р. у Німеччину було вивезено 5,9 млн. тонн пшениці, 1372 тис. тонн картоплі, 406 тис. голів овець, 220 тис. тонн цукру.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини. Усього протягом 1942 – 1943 рр. з України було вивезено близько 2,5 млн. осіб.

Одним із заходів “нового порядку” стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, бібліотеки, храми, галереї. За роки окупації було знищено велику кількість пам’ятників архітектури.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]