4. Боротьба оун-упа з радянською владою.

Насильницьке встановлення радянської влади, яке супроводжувалося масовими репресіями, зумовило наростання національно-визвольного руху. ОУН-УПА активізувала свою діяльність. Використовувалися такі методи, як напади на частини НКВС і військові підрозділи, терористичні акти проти радянських і партійних діячів. Убивство місцевих активістів, які перейшли на бік радянської влади. Масовий терор проти вчителів, лікарів, інженерів, направлених на роботу зі сходу. Провокації з переодягненням у форму НКВС. Активна антирадянська пропаганда. Радянська влада діяла в свою чергу: бойові дії проти формувань ОУН-УПА, масове виселення населення з районів розташування баз УПА. Депортація як окремих сімей, так і цілих сіл, що були пов’язані з УПА. Провокації спецгруп НКВС з переодяганням у форму УПА.

Основні етапи боротьби ОУН-УПА з радянською владою.

1944 -1946 рр. спроба утримувати силами УПА під своїм контролем великі території і ведення боїв із застосуванням артилерії і мінометів. Боротьба з об’єднаними силами радянських військ, держбезпеки, прикордонників. Загинуло до половини особового складу УПА.

1947 – перша половина 1950-х н.. зміна тактики: розділення армії УПА на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р.Шухевича (5 березня 1940 р.). Спад організованого опору, хоча окремі загони ще діяли до 1956 р..

Відділи УПА діяли не тільки в Західній Україні, ай територіях, які входили до складу Польщі.

28 квітня – 28 серпня 1947 р. була проведена операція “Вісла”. Метою цієї операції була депортація залишків українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі, щоб знищити діяльність баз УПА (узгоджені дії польської та радянської сторін. У результаті було переселено 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат. Причини поразки ОУН-УПА:

• Не спроможність протистояти сильної, тоталітарної державі, такої як Радянський Союз.

• Використання репресивних методів проти цивільного населення, що відштовхнуло від УПА населення.

• Загибель керівників ОУН-УПА.

Контрольні запитання:

1. Позначте назву найбільшої антиукраїнської операції з виселення українського населення, здійсненої польською владою.

2. Позначте головні причини голоду 1946-47 рр..

3. Позначте особливості розвитку народного господарства України у повоєнні роки

4. Позначте причини ліквідації радянською владою Української греко-католицької церкви.

5. Охарактеризуйте періоди боротьби ОУН-УПА проти радянської влади.

6. Позначте причини поразки ОУН-УПА.

7. Назвіть прізвище політичного діяча, який був першим секретарем ЦК КП(б)У в 1943 – 46 рр. та 1948-49 рр..

8. Назвіть прізвище митрополита УГКЦ.

9. Пояснити суть операції «Вісла”.

10. Укажіть основні риси політики радянізації західних земель у післявоєнні роки.

11. Коли і де відбувся собор, який скасував Брестську церковну унію 1596 р.?

12. Позначте особливості розвитку сільського господарства у повоєнні роки.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004

2. Історія України (рівень стандарту, академічний). 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Воронов І.О., Пилявець Ю.Г. Голод 1946 – 1947 рр. – К., 1991.

4. Голод в Україні 1946 – 1947: Документи і матеріали. – К., Нью-Йорк, 1996.

ЛЕКЦІЯ № 21

Тема: ХХ з’їзд КПРС та початок лібералізації.

Мета: розкрити суть процесу десталінізації. Показати його особливості в Україні. Дати оцінку періоду 1953 – 1964 рр. Закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах. Виховувати студентів у дусі патріотизму, національної свідомості і гідності, загально людських цінностей.

План:

1. Основні заходи початкового етапу десталінізації та лібералізації.

2. Культурно-національне життя в період десталінізації.

3. Опір десталінізації та усунення М.Хрущова від влади.

1. Основні заходи початкового етапу десталінізації.

Із смертю Й.Сталіна 5 березня 1953 р. починаються зміни в керівництві СРСР та УРСР.

У березні – червні 1953 р. утворилося “колективне керівництво” – розподіл найвищих посад між найближчими соратниками Сталіна. Г.Маленков зайняв посаду Голови Ради Міністрів СРСР, М.Хрущов – Перший Секретар ЦК КПСС, Л.Берія – Голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки.

26 червня 1953 р. відбувся арешт Л.Берії за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта.

Червень 1953 р. звільнення з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Л.Мельнникова, обрання О.Кириченка (вперше українець за походженням посів таку високу посаду); арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П.Мешика.

1955 р. звільнення Г.Маленкова з посади Голови Міністрів СРСР та обрання на цю посаду М.Булганіна.

14 – 25 лютого 1956 р. проходив ХХ з’їзд КПРС на якому М.Хрущов виступив із своєю відомою доповіддю Про культ особи “Й.Сталіна та його наслідки”. У цієї доповіді було наведено:

• Критика сталінської політики як хибної та злочинної через організацію масових репресій, депортацію народів під час війни, ведення незаконних методів слідства та ін.

• Початком злочинної політики визначався 1934 р., тобто не ставилися під сумнів методи проведення колективізації, голодомор 1932-33 рр..

• Критика самої особи, а не системи, яка її породила. Причинами появи культу Сталіна називали його риси характеру, гостре прагнення влади.

• Небажання правлячої верхівки розділяти відповідальність за вчинені злочини, незмінність партійних засад.

Результатом доповіді стала постанова ЦК КПРС від 30 червня 1956 р. “Про подолання культу особи та його наслідків”. Значення доповіді М.Хрущова – попри всю м’якість і непослідовність критики культу особи, вона справила величезний вплив на всі сторони життя суспільства. Починається процес десталінізації та лібералізації.

Основні заходи початкового етапу десталінізації:

• Створення комісій щодо перегляду справ засуджених у 1934 -1954 рр..

• Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів, відміна надзвичайних законів і постанов.

• Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості.

• Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму.

  • Розширення прав республік. Із союзного до республіканського підпорядкування переведено декілька тисяч підприємств.

• Зростання ролі українського фактора в різних сферах суспільного життя. Висування місцевих кадрів на керівні посади, уповільнення процесу русифікації.

Процеси лібералізації суспільства 1953 – 1964 рр. отримали назву “відлига”. Так назвав цій період письменник Ілля Еренбург. У кінці 50-х початку 60-х н.. курс на процес десталінізації набирає обертів. Йде прискорення політичної реабілітації – на кінець 1950-х рр. було переглянуто 5,5 млн. справ, за якими реабілітовано 3,5 млн. осіб, серед реабілітованих – Лесь Курбас, М.Куліш, В.Чубар, С.Косіор та ін., уведення в практику всенародного обговорювання проектів законів та інших важливих питань, розширення прав профспілок, розширення повноважень республіканських рад.

У жовтні 1961 р. проходив ХХІІ з’їзд КПРС, на якому було прийнято рішення про поглиблення курсу на десталінізацію, та звинувачення в масових репресіях не тільки Сталіна, але й людей із найближчого його оточення, зокрема В.Молотова, Л.Кагановича, Г.Маленкова та ін.. Також на з’їзді було прийнято рішення про винесення тіла Сталіна з мавзолею , зруйнування його численних пам’ятників, перейменування всіх міст, вулиць, вилучення його творів із бібліотек.