Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція_10.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
70.14 Кб
Скачать

ОСМ Тема 10: Основні мережні сервіси.

Тема 10: Основні мережні сервіси.

План:

  1. Мережний сервіс.

  2. Служби Internet Telnet, e-Mail, Mail List, Usernet, www, dns, ftp, irc, icq.

1. Мережний сервіс.

Коли говорять про роботу в Інтернеті або про використання Інтернету, то насправді мова йде не про Інтернет у цілому, а тільки про одній або декілька з його численних служб, Залежно від конкретних цілей і завдань клієнти Мережі використають ті служби, які їм необхідні.

Різні служби мають різні протоколи. Вони називаються прикладними протоколами. Їхнє дотримання забезпечується й підтримується роботою спеціальних програм. Таким чином, щоб скористатися якоюсь зі служб Інтернету, необхідно встановити на комп'ютері програму, здатну працювати по протоколі даної служби. Такі програми називають клієнтськими або просто клієнтами. Так, для передачі файлів в Інтернеті використається протокол FTP (File Transfer Protocol). Відповідно, щоб одержати з Інтернету файл, необхідно:

  1. мати на комп'ютері програму, що є клієнтом FTP (FTP-клієнт);

  2. встановити зв'язок із сервером, що надає послуги FTP (FTP-сервером).

Інший приклад: щоб скористатися електронною поштою, необхідно дотримати протоколи відправлення й одержання повідомлень. Для цього треба мати програму (поштовий клієнт) і встановити зв'язок з поштовим сервером

2. Службы Internet: Telnet, e-Mail, Mail List, Usernet, www, dns, ftr, irc, icq.

Термінальний режим. Історично однієї з ранніх є служба вилученого керування комп'ютером Telnet. Підключившись до вилученого комп'ютера по протоколі цієї служби, можна управляти його роботою. Таке керування ще називають консольним або термінальним. У минулому цю службу широко використали для проведення складних математичних розрахунків на вилучених обчислювальних центрах.

Так, наприклад, якщо для дуже складних обчислень на персональному комп'ютері були потрібні тижні безперервної роботи, а на вилученої супер-еом усього кілька хвилин, те персональний комп'ютер застосовували для вилученого уведення даних в ЕОМ і для прийому отриманих результатів.

Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об'єктами, наприклад телескопами, відеокамерами, промисловими роботами.

Кожен сервер, що надає Telnet-послуги, звичайно пропонує свій клієнтський додаток. Його треба одержати по мережі, установити на своєму комп'ютері, підключитися до сервера й працювати з вилученим устаткуванням. Найпростіший клієнт Telnet входить до складу операційної системи Windows (файл telnet.exe).

Електронна пошта (E-Mail), Ця служба також є однієї з найбільш ранніх. Її забезпеченням в Інтернеті займаються спеціальні поштові сервери. Коли говориться про який-небудь сервер, не мається на увазі, що це спеціальний виділений комп'ютер. Під сервером може розумітися програмне забезпечення. Таким чином, один вузловий комп'ютер Інтернету може виконувати функції декількох серверів і забезпечувати роботу різних служб, залишаючись при цьому універсальним комп'ютером, на якому можна виконувати й інші завдання, характерні для засобів обчислювальної техніки. Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні з'єднання між адресатом і його поштовим сервером відбувається автоматична передача повідомлень, що надійшли, на комп'ютер адресата. Поштова служба заснована на двох прикладних протоколах: SMTP і РОРЗ. По першому відбувається відправлення кореспонденції з комп'ютера на сервер, а по другому - прийом повідомлень, що надійшли. Існує велика розмаїтість клієнтських поштових програм. До них ставиться, наприклад, програма Microsoft Outlook Express, що входить до складу операційної системи Windows як стандартна. Могутніша програма, що інтегрує в собі крім підтримки електронної пошти й інші засоби діловодства, Microsoft Outlook 2000, входить до складу відомого пакета Microsoft Office 2000. Зі спеціалізованих поштових програм гарну популярність мають програми The Bat! і Eudora Pro.

Списки розсилання (Mail List). Звичайна електронна пошта припускає наявність двох партнерів по переписці. Якщо ж партнерів ні, то досить великий потік поштової інформації у свою адресу можна забезпечити, підписавшись на списки розсилання. Це спеціальні тематичні сервери, що збирають інформацію з певних тем і спрямовуючий її передплатників у вигляді повідомлень електронної пошти. Темами списків розсилання може бути що завгодно, наприклад питання, пов'язані з вивченням іноземних мов, науково-технічні огляди, презентація нових програмних й апаратних засобів обчислювальної техніки. Списки розсилання дозволяють ефективно вирішувати питання регулярної доставки даних.

Служба телеконференцій (Usenet). Служба телеконференцій схожа на циркулярне розсилання електронної пошти, у ході якої одне повідомлення відправляється не одному кореспондентові, а великій групі (такі групи називаються телеконференціями або групами новин).

Звичайне повідомлення електронної пошти пересилається по вузькому ланцюжку серверів від відправника до одержувача. При цьому не передбачається його зберігання на проміжних серверах. Повідомлення, спрямовані на сервер групи новин, відправляються з його на всі сервери, з якими він зв'язаний, якщо на них даного повідомлення ще немає. Далі процес повторюється.

На кожному із серверів повідомлення, що надійшло, зберігається обмежений час (звичайно тиждень), і всі бажаючі можуть протягом цього часу з ним ознайомитися. Поширюючись в усі сторони, менш чим за добу повідомлення охоплюють всю земну кулю. Далі поширення загасає, оскільки на сервер, що вже має дане повідомлення, повторна передача вироблятися не може.

Основний прийом використання груп новин полягає в тому, щоб поставити запитання, звертаючись до усього світу, і одержати відповідь або раду від тих, хто із цим питанням уже розібрався.

При відправленні повідомлень у телеконференції прийнято вказувати своя адреса електронної пошти для зворотного зв'язку. У тих випадках, коли є погроза переповнення електронного «поштової скриньки» кореспонденцією, що не ставиться безпосередньо до виробничої діяльності, замість основної адреси, використовуваного для ділової переписки, указують додаткову адресу. Як правило, таку адресу орендують на сервері однієї з безкоштовних анонімних поштових служб.

Величезний обсяг повідомлень у групах новин значно утрудняє їхній цілеспрямований моніторинг, тому в деяких групах виробляється попередній «відсівання» марної інформації (зокрема, рекламної), що не ставиться до теми конференції. Такі конференції називають модеріруемыми. Як модератор може виступати не тільки людина, але й програма, що фільтрує повідомлення по певних ключових словах. В останньому випадку говорять про автоматичні модерації.

Для роботи зі службою телеконференцій існують спеціальні клієнтські програми. Так, наприклад, додаток Microsoft Outlook Express, зазначене вище як поштовий клієнт, дозволяє працювати також і зі службою телеконференцій. Для початку роботи треба настроїти програму на взаємодію із сервером груп новин, оформити «підписку» на певні групи й періодично, як й електронну пошту, одержувати всі повідомлення, що проходять по темі цієї групи. У цьому випадку слово «підписка» не припускає з боку клієнта ніяких зобов'язань або платежів - це проста вказівка серверу про те, що повідомлення по зазначених темах треба доставляти, а по іншим - ні. Скасувати підписку або змінити її состав можна в будь-який зручний момент.

Служба World Wide Web (WWW). Безумовно, це сама популярна служба сучасного Інтернету. Її нерідко ототожнюють із Інтернетом, хоча насправді це лише одна з його численних служб.

World Wide Web — це єдиний інформаційний простір, що складається із сотень мільйонів взаємозалежних електронних документів, що зберігаються на Web-cepвepax. Окремі документи, що становлять простір Web, називають Web-странцами. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок називають Web-вузлами. Один фізичний Web-сервер може містити досить багато Web-вузлів, кожному з яких, як правило, приділяється окремий каталог на жорсткому диску сервера.

Від звичайних текстових документів Web-сторінки відрізняються тим, що вони оформлені без прив'язки до конкретного носія. Наприклад, оформлення документа, надрукованого на папері, прив'язано до параметрів друкованого аркуша, що має певну ширину, висоту й розміри полів. Електронні Web-документи призначені для перегляду на екрані комп'ютера, причому заздалегідь не відомо на якому. Невідомі ні розміри екрана, ні параметри колірного й графічного дозволу, невідома навіть операційна система, з якої працює комп'ютер клієнта. Тому Web-документи не можуть мати «твердого» форматування. Оформлення виконується безпосередньо під час їхнього відтворення на комп'ютері клієнта й відбувається воно відповідно до настроювань програми, що виконує перегляд.

Програми для перегляду Web-сторінок називають броузерами - засіб перегляду Web-документів.

Броузер виконує відображення документа на екрані, керуючись командами, які автор документа впровадив у його текст. Такі команди називаються тегами. Від звичайного тексту вони відрізняються тим, що укладено в кутові дужки. Більшість тегів використаються парами: відкриваючий тег і закриваючий. Закриваючий тег починається із символу «/».

В останні роки в Web-документах знаходять широке застосування так називані активні компоненти.

Це теж об'єкти, але вони містять не тільки текстові, графічні й мультимедійні дані, але й програмний код, тобто можуть не просто відображатися на комп'ютері клієнта, але й виконувати на ньому роботу із закладеного в них програмі. Для того щоб активні компоненти не могли виконати на чужому комп'ютері руйнівні операції (що характерно для «комп'ютерних вірусів»), вони виконуються тільки під контролем з боку броузера. Броузер не повинен допустити виконання команд, що несуть потенційну погрозу, наприклад він припиняє спроби здійснити операції з жорстким диском.

Можливість впровадження в текст графічних й інших об'єктів, реалізована за допомогою тегів HTML, є однієї з найефектніших з погляду оформлення Web-сторінок, але не найважливішої з погляду самої ідеї World Wide Web. Найбільш важливою рисою Web-сторінок, реалізованої за допомогою тегів HTML, є гіпертекстові посилання.

З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, з малюнком за допомогою тегів можна зв'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому випадку при щиглику лівою кнопкою миші на тексті або малюнку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, теж може мати гіперпосилання на інші документи.

Таким чином, сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на серверах WWW, утворить своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення. Довільне переміщення між документами в Web-просторі називають Web-серфінгом (виконується з метою ознайомлювального перегляду). Цілеспрямоване переміщення між Web-документами називають Web-навігацією (виконується з метою пошуку потрібної інформації).

Гіпертекстовий зв'язок між сотнями мільйонів документів, що зберігаються на фізичних серверах Інтернету, є основою існування логічного простору World Wide Web. Однак такий зв'язок не міг би існувати, якби кожен документ у цьому просторі не мав свою унікальну адресу. Адреса будь-якого файлу у всесвітньому масштабі визначається уніфікованим покажчиком ресурсу — URL.

Служба імен доменів (DNS). Адреса будь-якого комп'ютера або будь-якої локальної мережі в Інтернеті може бути виражений чотирма байтами або може мати унікальне доменне ім'я це просто дві різних форми запису адреси того самого мережного комп'ютера. Людині незручно працювати із числовим поданням IP-адреси, зате доменне ім'я запам'ятовується легко, особливо якщо врахувати, що, як правило, це ім'я має зміст. Наприклад, Web-сервер компанії Microsoft має ім'я www.microsoft.com, а Web-сервер компанії «Космос ТВ» має ім'я www.kosmostv.ru (суффикс.ru наприкінці імені говорить про те, що сервер компанії належить російському сектору Інтернету). Неважко «реконструювати» й імена для інших компаній.

З іншого боку, автоматична робота серверів мережі організована з використанням чотиризначної числової адреси. Завдяки йому проміжні сервери можуть здійснювати передачу запитів і відповідей у потрібному напрямку, не знаючи, де конкретно перебувають відправник й одержувач. Тому необхідно переклад доменних імен у пов'язані з ними IP-адреси. Цим і займаються сервери служби імен доменів DNS. Наш запит на одержання однієї зі сторінок cepвepa www.abcde.com спочатку обробляється сервером DNS, і далі він направляється по IP-адресі, а не по доменному імені.

Служба передачі файлів (FTP). Прийом і передача файлів становлять значний відсоток від інших Інтернет-послуг. Необхідність у передачі файлів виникає, наприклад, при прийомі файлів програм, при пересиланні великих документів (наприклад, книг), а також при передачі архівних файлів, у яких запаковані більші обсяги інформації.

Служба FTP має свої сервери у світовій мережі, на яких зберігаються архіви даних. З боку клієнта для роботи із серверами FTP може бути встановлене спеціальне програмне забезпечення, хоча в більшості випадків броузеры WWW мають убудовані можливості для роботи й по протоколі FTP.

Протокол FTP працює одночасно із двома TСР-з’єднаннями між сервером і клієнтом. По одному з'єднанню йде передача даних, а друге з'єднання використається як керуюче. Протокол FTP також надає серверу засобу для ідентифікації клієнта, що звернувся. Цим часто користуються комерційні сервери й сервери обмеженого доступу, що поставляють інформацію тільки зареєстрованим клієнтам, — вони видають запит на уведення імені користувача й пов'язаного з ним пароля. Однак існують і десятки тисяч FTP-серверов з анонімним доступом для всіх бажаючих. У цьому випадку як ім'я користувача треба ввести слово: anonymous, а як пароль задати адреса електронної пошти. У більшості випадків програми-клієнти FTP роблять це автоматично.

IRC. Служба IRC (Internet Relay Chat) призначена для прямого спілкування кількох людей у режимі реального часу. Іноді службу IRC називають чат-конференціями або просто чатом. На відміну від системи телеконференцій, у якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито усьому світу, у системі IRC спілкування відбувається тільки в межах одного каналу, у роботі якого беруть участь звичайно лише кілька людей. Кожен користувач може створити власний канал і запросити в нього учасників «бесіди» або приєднатися до одному з відкритих у цей момент каналів.

Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи із серверами й мережами, що підтримують сервіс IRC. Одна з найбільш популярних - програма mlRC.exe.

ICQ, Ця служба призначена для пошуку мережного IР-адреса людини, підключеного в цей момент до Інтернету. Необхідність у подібній послузі пов'язана з тим, що більшість користувачів не мають постійного IР-адреса. Назва служби є акронімом вираження / seek you — я тебе шукаю. Для користування цією службою треба зареєструватися на її центральному сервері (http://www.icq.com) і одержати персональний ідентифікаційний номер UIN (Universal Internet Number). Даний номер можна повідомити партнерам по контактах, і тоді служба ICQ здобуває характер Інтернет-пейджера. Знаючи номер UIN партнера, але не знаючи його поточний IР-адрес, можна через центральний сервер служби відправити йому повідомлення із пропозицією встановити з'єднання.

Як було зазначено вище, кожен комп'ютер, підключений до Інтернету, повинен мати чотиризначний IР-адрес. Ця адреса може бути постійним або динамічно тимчасовим. Ті комп'ютери, які включені в Інтернет на постійній основі, мають постійні Iр-адреса. Більшість же користувачів підключаються до Інтернету лише на час сеансу. Їм видається динамічна IP-адреса, що діє тільки протягом даного сеансу. Ця адреса видає той сервер, через який відбувається підключення. У різних сеансах динамічний Iр-адрес може бути різним, причому заздалегідь невідомо яким.

Контрольні запитання:

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]