2. Реформи в сільському господарстві.

Як що промисловість розвивалася достатньо поступово, то сільське господарство дуже повільно; до 1958 р. приріст продукції в УРСР становив 7% щорічно, відставання сільського господарства ставало загрозливим. Тому було проведено ряд реформ:

• Підвищена матеріальна зацікавленість селян. Введена зарплатня на зміну трудодням, списано заборгованість, колгоспники одержали паспорти, підвищено державні асигнування на потребі села.

• У 1954 р. почалося освоєння цілинних земель у Казахстані, Поволжі, на Уралі, куди поїхали 500 тис. осіб, із яких 80 тис. були з України. Уже в 1956 р. цілина давала 50% вирощеного в СРСР хліба. Але до початку 1960-х рр. земля, що постійно видувалася вітрами, перестала давати великі врожаї, крім того втрати на будівництво інфраструктури не змогли себе окупити.

• Кукурудзяна компанія – спроба вирішити проблему з кормами. У 1963 р. кукурудзою було засаджено 28% посівних площ і зменшено посіви пшениці та інших цінних культур. Як результат – кукурудза не дала очікуваного вражаю, пшениці також знято було не достатньо, валовий збір зерна не досягав довоєнного рівня. Країна оказалася на грані голоду, Радянський Союз був змушений за золото купувати зерно у США.

• Наступ на присадибні господарства, щоб заохотити селян добре працювати на колгоспних полях. У 1955 р. у двічі зменшено розміри присадибного господарства, у 1956 р. встановлено високий податок за утримання худоби у містах, заборона утримувати худобу в містах і робітничих селищах. Як результат – у 1954-64 рр. скоротилося поголов’я великої рогатої худоби в підсобних господарствах на 14,4%, зменшено продаж продуктів тваринництва та підвищено ціни не них.

• Надпрограмна у тваринництві передбачала за 3 -4 роки наздогнати США у виробництві м’яса, молока ї масла на душу населення; необгрунтовано завишалися плани здачі продукції тваринництва. Як результат – було знищено 80% поголов’я худоби. Ціни на ці продукти зростали, але їх не вистачало.

Реформи проводилися непослідовно, необґрунтовано, тому на початку 1960-х рр. сільське господарство опинилося на межі кризи. З 1962 р. почали зростати ціни на м’ясо, молоко, почалися серйозні перебої з постачанням хліба. У державі сталися робітничі демонстрації, у Новочеркаське проти демонстрантів була використана зброя.

Розвиток соціальної сфери.

У період хрущовської “відлиги” чимало було зроблено для поліпшення умов життя людей:

• Збільшення мінімальної зарплатні та пенсії.

• Скорочення робочого тижня, збільшено тривалість відпусток по вагітності і пологах з 77 до 112 календарних днів, скасовано судову відповідальність за самовільне залишення підприємства без поважних причин. Наприкінці 50-х рр. підприємства та організації переходили на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними за восьмигодинного робочого дня, на підземних та ін. роботах з шкідливими умовами праці встановлювався шестигодинний робочий день.

• Видача паспортів селянам.

• Припинення примусових державних позик.

• Широкомасштабне житлове будівництво. У 1956-64 рр. поліпшено житлові умови 8,8 млн. осіб, а в 1961-65рр. – 9,1 млн.

• Грошова реформа 1961 р.; зростання цін та товари.

Загалом соціальна політика відчутно еволюціонувала і її можна розглядати, як саму вдалу сферу реформування.

Контрольні запитання:

1. Позначте назву органів влади , які були утворені М.Хрущовим у результаті реорганізації управління промисловістю.

2. Позначте одну з “над програм” М.Хрущова.

3. Коли починається освоєння цілинних земель?

4. Які позитивні зрушення відбувалися в соціальної сфері у другій половині 1950-х – першої половині 1960-х рр.?

5. Коли було проведено грошову реформу?

6. Укажіть основні заходи радянського керівництва в УРСР у галузі сільського господарства в добу “відлиги”.

7. Які наукові відкриття були зроблені у період НТР?

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004

2. Історія України (рівень стандарту, академічний). 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Баран В. Україна 1950 – 1960 рр.:еволюція тоталітарної системи. – К., 1996.

4. Пыжов А. Хрущовская «оттепель» (1953 – 1964 ) – М., 2002.

5. Хрущов Н. Воспоминания. – М., 1989

ЛЕКЦІЯ № 22

Тема: Економічне становище УРСР у 1970-і – 1980-і рр.

Мета: розкрити суть політико-ідеологічної кризу радянського суспільства. показати основні етапи цього процесу. Схарактеризувати діяльність В.Щербицького. виховувати студентів в дусі патріотизму й утверджувати ідеали демократії. Сприяти осмисленню ролі людини в історії.

План:

1. Зміна політичного курсу країни після усунення М.Хрущова.

2. Економічна реформа 1965 р.

3. Економічний розвиток України у 1970-і – 80-і рр..

1. Зміна політичного курсу країни після усунення М.Хрущова. Усунення М.Хрущова у 1964 р. від влади означало відмову від реформ і лібералізації. В Україні як і в Радянському Союзі загалом, настало двадцятиліття панування консервативних сил. Після усунення М.Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва визначалася як “стабілізація”, яка стало своєрідним символом брежнєвської епохи. Система втратила два важливі стимули розвитку економіки: зі смертю Сталіна – страх перед репресіями, з усуненням М.Хрущова – ентузіазм і романтичну віру в перевагу соціалізму. Носам перед зміна політичного курсу передбачала поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя:

• Згортання гласності, відновлення боротьби з інакомисленням.

• Розростання партійно-державного апарату; бюрократизм; формалізм; кар’єризм.

• Відміна рішення про періодичне оновлення складу партійних органів.

• Зростання корупції, хабарництва, всевладдя номенклатури.

• Відмова від критики культу особи Сталіна.

• Відновлення посади Генерального секретаря ЦК КПРС (її посів Л.Брежнєв).

• Розрив між гаслами та реальними справами.

Період брежнєвської політики отримав назву “застой”. Ця політика заперечувала буді-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим наростання кризи радянського ладу.

Першим секретарем ЦК КПУ у цей період перебував П.Шелест ( з 1963 р.). у його політиці визначався ряд суперечливих рис. Позитивні:

• Підтримка реформ М.Хрущова на початковому етапі.

• Виступ за розширення прав УРСР у внутрішній та зовнішній політиці.

• Підтримка українізації: переведення вищої школи на українську мову викладання, видання книги “Україно наша радянська”.

Негативні:

• Участь в усуненні М.Хрущова від влади.

• Засудження політики десталінізації.

• Участь у боротьбі дисидентським рухом.

• Активна підтримка збройної інтервенції військ Варшавського Договору в Чехословаччину (серпень 1968 р.).

• Авторитарний стиль керівництва.

У травні 1972 р. відбулося звільнення П.Шелеста з посади й усунення з України під приводом переведення на інше місце, а згодом відправлення на пенсію. Після усунення П.Шелеста, посаду першого секретаря ЦК КПУ займає В.Щербицький, який проводе цілком “проїмперську” політику.

• Жорстка централізація, підпорядкованість республіки центру.

• Посилення русифікації.

• Усунення від влади прибічників П.Шелеста.

• Орієнтація економіки України на господарство СРСР.

• Підбір кадрів за принципом особистої відданості: В.Маланчук – секретар ЦК КПУ з ідеології, О.Ляшко – Голова Ради Міністрів УРСР, В.Федорчук – голова КДБ УРСР.

• Нещадна боротьба з інакомисленням.

Економічна реформа 1965 р. Від 1965 р. почалося здійснення економічної реформи з метою прискорення науково-технічного прогресу. Реформа в сільському господарстві передбачала: підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, встановлення твердих планів закупівлі сільськогосподарської продукції, перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства, розвиток соціальної сфери села. Істотних змін не відбулося, але це сприяло створенню достатнього обсягу продовольства і сировини для промисловості. Для України було характерним безгосподарне використання земель, відведення найродючіших ґрунтів під індустріальну забудову, бездумні програми хімізації, меліорації, будівництво штучних восховищ.

Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління і включала переведення підприємств на госпрозрахунок, оцінку діяльності підприємства за обсягом не валової, а реалізованої продукції, створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання. Паралельно здійснювалася централізація управління економікою: замість республіканських раднаргоспів, відновлювалися союзні міністерства. Майже 95% підприємств України знову були підпорядковані Москві.

На першому етапі реформування забезпечувалися відносно високі темпи росту промисловості. Економісти називали восьму п’ятирічку (1966 - 70 рр.) “золотою”. В Україні основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 разу, а національний прибуток – на 30%. Проте на початку 1970-х рр. з’явилися симптоми, яки свідчили, що реформа зазнала краху.

Причини:

• Реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, не мала комплексний характер, не змінювала інвестиційної політики.

• Партійний апарат не бажав відмовлятися від звичайних методів управління економікою.

• Постійне збільшення бюрократичного апарату, управлінці виступали проти реформ. Орієнтація чиновників на “команду з верху” спричинювали безініціативність, безгосподарність і безвідповідальність.

Загалом реформи не дали очікуваних наслідків, бо вони проводилися непослідовно, мали половинчастий характер і загалом на зачіпали основ командно-адміністративної системи управління народним хазяйством. Внаслідок цього на зміну пожвавленню промисловості і сільського господарства на початку 80-х рр. прийшов тривалий застій, а потім і криза.