1. Відбудова народного господарства України.

Війна призвела до небаченого руйнування економіки України. Після війни її промислово-виробничий потенціал становив 48% проти рівня 1940 р.

У березні 1946 р. Верховною радою СРСР було затверджено п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства на 1946-1950 рр.,що передбачав перевищення його довоєнного рівня. В Україні планувалося доведення валової промислової продукції до 113% порівняно з 1940 р.

Промисловість. Більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи. Проблема капіталовкладень – керівництво СРСР відмовилося від плану Маршала; був розрахунок лише на внутрішні резерви.

Відновлення командно-адміністративних методів.

Початок відбудови з важкої промисловості. В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес, металургійні заводи тощо.

Розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, наука і культури ( інвестиції в легку промисловість складали 12 – 17% процентів усіх промислових капіталовкладень).

Посилення диспропорції в розвитку на користь воєнно-промислового комплексу. Як результат – у 1950 р. важка промисловість перевершила, а легка ледве досягла 80% довоєнного рівня. У 1948 р. машинобудівних заводів працювало більше, ніж до війни. Україна знову зайняла традиційно місто палівно-металургійної бази Радянського Союзу.

Повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підприємства працювали за старими технологіями; висока енерго- та матеріаломісткість виробів.

Нестача робочої сили, особливо кваліфікованої.

Важливе джерело відбудови – ентузіазм народу 90% працюючих були охоплені різними формами соцзмагання.

2. Голод 1947 р.

Положення сільського господарства на відміну від промисловості находилося у надзвичайно складних умовах: нестача робочих рук, техніки; мізерні капіталовкладення, лише 7% загального обсягу асигнувань. Важке становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, не сплата пенсій тощо.

У 1946 – 47 рр. стався голод. Причини: наслідки війни; розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі будь-якою ціною; посуха 1946 р., відбудова промисловості за рахунок сільського господарства, продаж хліба за кордон. Дії влади: репресивні заходи щодо селян, відновлення дії закону “Про п’ять колосків”, не визнання факту голоду радянським керівництвом. У роки голоду радянське керівництво надавало інтернаціональну допомогу країнам Східної Європи, у яких був встановлений соціалістичний лад, а також Франції, яка була союзницею в розгромі нацистської Німеччини. Наслідки: голодом охоплена більша частина східних і південних областей України; великі людські втрати (1 мил. осіб).

3. Радянізація західних областей України.

У 1945 р. знову було розпочата радянізація західних областей, яка передбачала:

• Індустріалізацію – відбудову нафтогазової та лісозаготівельної промисловості; розвиток машинобудівельної, металообробної галузей; повільний розвиток харчової та легкої промисловості.

• Колективізацію – конфіскацію великих маєтків, передачу земель безземельним, застосування примусових методів – шантаж, залякування.

• Репресії, депортацію західноукраїнського населення до віддалених районів СРСР.

• Ліквідацію Української греко-католицької церкви. 8 – 10 березня 1946 р. львівський собор проголосив возз’єднання греко-католицької церкви з російською православною.