1. Причини колективізації:

• Налагодження каналу перекачування коштів на потреби індустріалізації із села до міста;

• Забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування й сировиною;

• Перетворення неконтрольованих державою індивідуальних селянських господарств у велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;

• Ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі; ліквідація куркульства як класу.

Хід колективізації:

Січень 1928 р. рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селянства зернових надлишків та необхідність форсованої колективізації.

1928 р. створення першої машинно-тракторної станції (МТС) в Україні. Основне завдання МТС – виробничо-технічне обслуговування колгоспів і радгоспів. посилення впливу держави на село.

Листопад 1929 р. курс на суцільну колективізацію села. Пленум ЦК ВКП(б) заслухав доповідь першого секретаря ЦК КП(б)У С.Косіора “Про сільське господарство України й про роботу на селі”, у якій зазначалося, що Україна повинна в найкоротший строк впровадити колективізацію й показати приклад іншим республікам (колективізація в Україні мала завершитися восени 1931 р. або на вісні 1932 р.).

Лютий 1930 р. лист-директива С.Косіора місцевим партійним організаціям, у якому ставилося завдання колективізувати степ за період весняної посівної кампанії, а всю Україну – до осені 1930 р. застосування насильницьких методів (до 1 березня 1930 р. було примусово колективізовано 62,8% селянських господарств).

Осінь 1929 р. - весна 1930 р. Хвиля селянських виступів та повстань.

Березень 1930 р. Cтаття Й.Сталіна “Запаморочення від успіхів”, у якій він виступав проти “перегибів” у колгоспному будівництві, звинувачуючи в них партійні комітети та радянські органи влади на місцях. Селянам дозволялося виходити с колгоспів. Це був маневр сталінського керівництва з метою заспокоєння селян. Почався масовий вихід селян із колгоспів.

Осінь 1930 р. Директивний лист ЦК ВКП(б) “Про колективізацію”, який закликав найрішучішим методами й темпами завершити цей процес – новий виток колективізації. Об’єднання селян у колгоспи в Україні мало завершитися до кінця 1931 р. (на кінець 1932 р. в Україні було колективізовано близько 70% селянських господарств, що володіли 80% посівних площ).

Ліквідація куркульства як класу.

Мета – ліквідація цілого класу заможних господарств, яких називали “куркулями” і яких радянська влада вважала джерелом капіталізму на селі.

Передача колгоспам (державі) найприбутковіших селянських господарств разом із землею та реманентом.

Вилучення значних запасів сільськогосподарської продукції.

Основні положення Постанови Політбюро ЦК ВКП(б) 30 січня 1930 р.

На думку влади існували три категорії куркулів: активні вороги радянської влади, учасники антирадянських виступів (10-річне ув’язнення або розстріл). Пасивні вороги радянського ладу, тобто ті, хто намагався в рамках радянського законодавства боронити свою власність (конфіскація майна, виселення до північних па східних районів СРСР). Лояльні до політики більшовиків, що не чинили опір радянській владі, але не бажали вступити до колгоспів (переселення за територію колгоспів; надання гіршої землі).

Під розкуркулення потрапило близько 200 тис. господарств.

Результати та наслідки колективізації.

• Знайдені кошти для індустріалізації.

• Занепад почуття індивідуалізму, властивого українському селянинові.

• Утвердження командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державної владі.

• Знищення найбільш працездатних селянських господарств.

• Дезорганізація аграрного сектору (індивідуальні селянські господарства руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими).

• Наростання кризових явищ у сільському господарстві у сільському господарстві (зниження продуктивності праці; падіння валових зборів зерна тощо).