- •Конспект лекцій
- •1. Періодизація, структура, завдання курсу.
- •2. Географія розселення, господарство, соціальний склад українців.
- •1. Причини, хід та наслідки революції.
- •2. Столипінська реформа.
- •2. Освіта.
- •3. Наука і техніка.
- •4. Література.
- •5. Побут і звичаї українців.
- •Лекція № 5
- •4. Результати та наслідки війни
- •20 (7) Листопада 1917 р. Центральна Рада прийняла ііі Універсал.
- •3. Причини поразки національно-демократичної революції:
- •3. Причини падіння зунр
- •2. Культура України в 1921-28 рр.
- •3. Ставлення влади що до релігії та церкви в 1920-30 рр.
- •1. Причини, джерела та наслідки індустріалізації.
- •2. Перші п’ятирічки.
- •1. Причини колективізації:
- •2. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •2. Національні та політичні течії в Західній Україні.
- •1. Радянсько-німецькі договори 1939 р.
- •1. Початок Великої Вітчизняної війни.
- •2. Окупація території України гітлерівськими військами.
- •3. Причини поразок Червоної армії на початку війни.
- •2. Нацистський “новий порядок”.
- •3. Голокост.
- •2. Націоналістична течія. Оунівський рух.
- •1. Визволення території України від гітлерівських окупантів.
- •6 Листопада 1943 р. Визволення Києва.
- •2. Наслідки війни для України.
- •1. Відбудова народного господарства України.
- •2. Голод 1947 р.
- •3. Радянізація західних областей України.
- •4. Боротьба оун-упа з радянською владою.
- •2. Культурно-національне життя в період десталінізації.
- •3. Опір десталінізації та усунення м.Хрущова від влади.
- •2. Реформи в сільському господарстві.
- •3. Економічний розвиток України у 1970-і – 80-і рр..
- •2. Діяльність дисидентських груп в Україні.
- •1. Перебудова в Радянському Союзі й Україні.
- •2. Аварія на Чорнобильської аес.
- •3. Політика “гласності” і розгортання національно-визвольного руху.
- •1. Державний заколот 19 серпня 1991 р.
- •2. Розпад срср та проголошення незалежності України.
- •3. Референдум 1 грудня 1991 р. І вибори Президента України.
- •2. Формування гілок влади в Україні.
- •1. Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності.
- •1. Розвиток освіти та науки в незалежної Україні.
- •2. Література та мистецтво.
- •1. Загальна характеристика релігійного життя в Україні.
- •2. Криза православної церкви.
- •1. Загальна характеристика зовнішньополітичної діяльності України.
- •2. Основні напрямки зовнішньополітичного курсу України.
- •2. Вибори до Верховної Ради 1998 р.
- •1. Політична криза 2000 – 2002 рр.
- •2. Вибори Президента 2004 р. “Помаранчева революція”
- •2. Запитання та завдання.
3. Голокост.
Становлення “нового порядку” було тісно пов’язано з “остаточним вирішенням єврейського питання”. Напад на СРСР став початком планомірного і систематичного знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення. Цей процес отримав назву “Голокост”.
Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп’ятниці розстрілювали у Бабиному Яру людей різних національностей, переважно євреїв, усього було розстріляно 100 – 150 тис. осіб.
За наступаючої німецькою армією рухалися спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них “С” і “Д” діяли в Україні), які мали знищувати “ворожі й расово неповноцінні елементи”, особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефективними, айнзацгрупи знищили в Україні близько 500 тис. євреїв. У січні 1942 р. нацистське керівництво приймає рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами, крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім, Белжець, Хелмно), до яких вивозили євреїв з західних регіонів України. Для концентрації євреїв перед знищенням створювали систему гетто.
Створювання таборів смерті супроводжувалося масовим знищенням населення гетто, яких в Україні нараховувалося понад 350.
На території СРСР протягом 1941 – 1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищені на місці.
Фашисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не допустити з його боку допомоги євреям. Однак відомо тисячі фактів допомоги євреям з боку українців, навіть з ризиком для власного життя. Тільки в Галичині , за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв.
На 2001 р. рішенням парламенту Ізраїлю за рятування євреїв почесним званням “Праведник світу” були удостоєні 1755 українців.
Контрольні запитання:
Які завдання стояли перед німецьким окупаційним режимом в Україні ?
Яку назву дістав гітлерівський окупаційний режим ?
Розкрийте суть окупаційного режиму?
Які риси колгоспної системи сприяли її збереженню окупаційною владою?
Що таке Голокост ?
Література:
Основна:
1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004
2. Історія України (рівень стандарту, академічний). 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.
Додаткова:
3. Коваль В.С. «Барбаросса». Истоки и история величайшего приступления империализма. – М., 1989.
4. Кучер В.І. Чернега П.М. Україна у Другій світової війні (1939-45). – К., 2004.
5. Рубльов О.С., Чеченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20 – 50-ті роки ХХ ст. – К.,1994.
ЛЕКЦІЯ № 19
Тема: Рух Опору та його течії в Україні.
Мета: схарактеризувати рух Опору та його течії. Розкрити внесок руху Опору в перемогу над фашизмом. Закріплювати навички аналізу й зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
План:
Рух Опору. Радянська течія.
Націоналістична течія. Оунівський рух.
Колабораціонізм.
1. Рух опору. Із перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Існували дві течії руху Опору.
Радянський партизанський рух. У перші дні війни дії партизан і підпільників мали неорганізований характер, але згодом їх дії ставали все більш результативніше. Мета – визволення від загарбників, відновлення радянської влади.
Організаційне оформлення – до 1942 р. розрізнені партизанські загони, з 1942 р. створення Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т.Строкачем. Створення великих партизанських з’єднань, 3,5 тис. підпільних організацій і груп.
Кількість – 200 – 600 тис. осіб.
Командири – С.Ковпак, О.Сабуров, О.Федоров, М.Наумов.
Основні райони дій – Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина.
Специфіка бойових дій – діяльність партизан як правило підпорядкувалася та узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів; розповсюдження листівок; визволення військовополонених, врятування людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини; удари по воєнних об’єктах, розвідка, розгром ворожих штабів, гарнізонів. Найбільші координовані операції партизанів: “Рейкова війна” і “Концерт” по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях.
Висновок – з часом партизанський рух перетворився на важливий чинник перемоги над ворогом.