2. Голодомор 1932 – 1933 рр.

Причини –

• Прискорена насильницька колективізація.

• волюнтаристська політика сталінського керівництва.

• Завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р..

• Постанова “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення соціалістичної власності”, відома в народі як “Закон про п’ять колосків”, згідно з яким за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше 10 років.

• Діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В.Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну – обшуки, натуральні штрафи, загороджувальні загони, реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, блокади сіл-боржників тощо.

Дії влади –

• Продовження хлібозаготівель.

• Створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст.

• Приховування факту голоду.

• Відмова від міжнародної допомоги.

Наслідки -

• Величезні людські втрати, за різними даними від 3,5 до 8 млн. осіб.

• Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями.

• Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.

Контрольні запитання:

1. Якими є причини суцільної колективізації ?

2. Чому сталінське керівництво здійснювало колективізацію в декілька етапів ?

3. Якою була мета колективізації ?

4. Хто такі куркулі та підкуркульники? Чи завжди були ворогами радянської влади ?

5. Що означав лозунг “ліквідація куркульства як класу”?

6. Чі досягла своєї мети колективізація ?

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний). 10 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М., Фрейман Г.О. – К., 2012.

Додаткова:

3. Історія України. Документи. Матеріали / Скирда І.М. – Харків, 2009.

4. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20- 30-ті роки). – К., 1991.

5. Конвест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.

ЛЕКЦІЯ № 15

Тема: Західноукраїнські землі в 1921 – 1939 рр..

Мета: розкрити особливості становища та розвитку українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини; розкрити спектр українських партій на території Польщі, Румунії, Чехословаччини, розкрити суть ідеології інтегрального націоналізму, визначити причини поразки Карпатської України; розвивати у студентів уміння аналізувати, зіставляти; виховувати їх в дусі поваги до історії свого народу.

План:

1. Положення західноукраїнських земель у складі трьох держав.

2. Національні та політичні течії в Західній Україні.

1. Положення західноукраїнських земель у складі трьох держав. У силу історичних умов західні землі України були поділені між трьох держав. Польщією, Румунією, Чехословаччиною.

Українські землі у складі Польщі. У склад Польщі увійшли: Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщіна.

Особливості становища. Поділ польських земель на коронні польські землі та окраїнні – переважно українські та білоруські землі, які використовувалися як ринки збуту дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським колоністам.

Дії влади. Запровадження політики полонізації: зміна назви Східної Галичини на Малопольщу; закриття українських шкіл; уведення квот на вступ українців до Львівського університету та інших вищих навчальних закладів. Запровадження політики “пацифікації” – масових репресій (утихомирення) щодо українського населення Галичини. Закривалися українські громади, конфіскувалося майно селян, утримувалися під домашнім арештом українські депутати; було зруйновано 800 сіл.

Українці краю звернулися до Ліги Націй з протестом на дії польського уряду, в наслідок чого кампанія пацифікації набула характеру міжнародного скандалу, крім того це посилило рішучість молодих радикалів – націоналістів боротися проти польської влади.

Українські землі у складі Румунії. У склад Румунії увійшли: Північна Буковина, Ізмаїльський, Аккерманський, Хотинський повіти Бессарабії.

Особливості становища. Українське населення перебувало в найскрутнішому положенні. Відбулися антирумунські повстання – Хотинське у 1919 р., Татарбунарське у 1924 р., де прийняло участь близько 6 тис. осіб., 3 тис. загинуло. Над арештованими було організовано “процес 500”.

Дії влади. Запровадження воєнного стану на окупованих українських територіях у 1918 -1928 рр.. уведення політики румунізації: державною мовою була румунська; відбувалася зміна імен та прізвищ; назв міст, сіл на румунські. Закриття українських шкіл; ліквідація української кафедри в Чернівецькому університеті; заборона на ввезення українських книжок. Переслідування української церкви. Переселення румунських колоністів на землі Північної Буковини. Установлення військової диктатури у 1938 р. та заборона всіх політичних партій.

Українські землі у складі Чехословаччини. У склад Чехословаччини увійшло Закарпаття.

Особливості становища. На відміну від інших регіонів, здерсь були більш сприятливі умови для економічного та культурного розвитку, однак Закарпаттю відводилася роль економічно занедбаної провінції. Робітникам платили у півтора рази менше, ніж у центральних районах країни. Селяни були незадоволенні тим, що більшість земель відійшла чеським колоністам.

Після Мюнхенської угоди 1938 р. Закарпаття отримало автономію 11 жовтня 1938 р. уряд А.Волошина розпочав створення засад державності. У цей же час формуються війська – Карпатська Січ. В ніч з 14 на 15 березня німецькі війська вступили на територію Чехословаччини. Водночас війська Угорщини почали загарбання всього Закарпаття.

15 березня 1939 р. було проголошено самостійність Закарпаття з назвою Карпатська Україна, яка мала стати республікою на чолі з президентом. Президентом країни став А.Волошин, але через кілька годин він разом з урядом був змушений емігрувати. Нечисленні загони Карпатської Січі протистояли 40 тис. угорської армії. У боях загинуло 5 тис. закарпатців.

Дії влади. Намагання влади вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих поміщицьких земель. Врахування інтересів українців у сфері культури: заснування українських шкіл, гімназій; діяльність “Просвіт”; створення театральних осередків, хорів. Нездатність чеським урядом забов’язання надати автономні права українцям.