1. Загальна характеристика зовнішньополітичної діяльності України.

Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб’єктом міжнародних відносин. Надзвичайно важливим питанням було визнання України державами світового співтовариства. Першими 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня – Угорщина, 4 грудня – Латвія і Литва, 5 грудня – Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія, Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 країн, а до кінця року – 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали всі країни світу.

Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), у нормативно-правовому акті Верховної Ради “Основні напрямки зовнішньої політики України” (1993 р.), у Конституції України (1996 р.):

• Невтручання у внутрішні справи інших держав, взаємовигідне, рівноправне співробітництво з ними;

• Відмова від участі у військових блоках (згодом керівництво країни переглянуло цей пункт);

• Участь у процесі ядерного роззброєння (улітку 1996 р. Україна стала без’ядерною державою), скорочення всіх видів збройних сил;

• Визнання пріоритету міжнародного права, вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними засобами;

• Визнання існуючих у світі кордонів, відсутність територіальних претензій.

Після проголошення незалежності Україна активізувала свою зовнішньополітичну діяльність у міждержавних організаціях: ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, Всесвітній організації охорони здоров’я. Україна має п’ять постійних представництв у міжнародних організаціях, є членом 40 міжнародних і міжурядових організацій. Міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко був Головою Генеральної Асамблеї ООН. Україна бере активну участь в роботі всіх структур ООН.

9 листопада 1995 р. Україна стала членом Ради Європи і проводить подальшу інтеграцію до Європи. Співпрацює з Організацією європейської безпеки і співробітництва (ОБСЄ), це дозволяє нашій країні одержати гарантії безпеки, поваги до незалежності і суверенітету, територіальної цілісності з боку Росії, США, Великої Британії.

Улітку 1997 р. в Мадриді Україна підписала Хартію про особливе партнерство з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО). Україна і країни НАТО регулярно проводять консультації з питань регіональної безпеки, запобігання конфліктам.

Україна одна з 11-ти країн засновниць Чорноморського Економічного співробітництва. Член Європейського банку реконструкції та розвитку, співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та ін..

Важливим напрямком української зовнішньої політики стала участь українських військових у миротворчих операціях ООН, що сприяє створенню позитивного іміджу України.

2. Основні напрямки зовнішньополітичного курсу України.

Європейська інтеграція - курс на вступ до Європейського Союзу (ЄС), у 1994 р. підписання угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Набуття асоційованого членства в ЄС. Проте шлях в цьому напрямку не передбачався легким, головніша проблема – досягнення Україною високих стандартів європейського життя у всіх галузях. У ліпні 2002 р. відбувся саміт “Україна – ЄС”, де основним було питання про надання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоціативного членства в ЄС. У ході роботи саміту зазначилося, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС. Україна отримала статус “країни – сусіда ЄС”. Після президентських виборів 2005 р. нове українське керивництво проголосило прискорення процесів інтеграції, відбулася розробка “дорожньої карти” – плану просування України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на вступ, отримання Україною статусу країни з ринковою економікою. Вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ). Але реалізація цих амбітних планів поки що не вдалася.

Україно – російські відносини. Росія залишається найважливішим торгово-економічним партнером, однак між країнами існують певні невирішені проблеми – енергетична залежність України, базування Чорноморського флоту в Криму, негативне ставлення Росії до співпраці України з НАТО. Важливе значення в розвитку двосторонніх відносин підписання широкомасштабного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією в травні 1997 р. Президентом України Л.Кучмою та Президентом Росії Б.Єльциним. наприкінці 1999 на початку 2000 рр. загострилася енергетична криза в Україні, яка була пов’язана із роз’єднанням єдиної енергосистеми та великою заборгованістю за енергоносії. У лютому 2001 р. кризу вдалося подолати, відносини між державами стали тепліше, відбулися зустрічі глав держав з питань співпраці у сфері атомної енергетики, літакобудування, митної політики, транзиту російського газу через територію України, охорони екології річки Сіверський Донець . Протягом 2002 – 2003 рр. обговорювалися і вирішувалися різні економічні та політичні проблеми.

Співробітництво із США. Покращення відносин із провідною країною світу; збільшення американських інвестицій в українську економіку; співробітництво в різних галузях. Поліпшенню американо-українських відносин значною мірою сприяло здобуття Україною без’ядерного статусу. У січні 1994 р. у Москві було підписано угоду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна забов’язувалася протягом семи років вивезти до Росії всі ядерні боєзаряди. Наприкінці цього ж року в Будапешті лідери України, Росії, США, Великої Британії підписали Меморандум про гарантії безпеки України. Відбулися офіційні візити Президента США Б.Клінтона до Києва в травні 1995 р. та на початку 2000 р.

Співробітництво з країнами ГУАМ. Неформальний союз країн – Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова оформився в жовтні 1997 р. в Страсбурзі, у квітні 1999 р. до нього приєднався Узбекистан, підписання в червні 2001 р. Ялтинської хартії завершило створення об’єднання. Його мета – консолідація та розширення торгівельно-економічних зв’язків; розвиток й ефективне використання транспортних і комунікаційних магістралей; укріплення регіональної безпеки тощо. З 2005 р. Узбекистан полишив лави організації. Із травня 2006 р. ГУАМ називають “Організація за демократію та економічний розвиток”. Її штаб – квартира розташована в Києві.

Стосунки з країнами СНД. Україна стала однією із засновників цієї організації 8 грудня 1991 р., вона зацікавлена у розвитку економічного співробітництва, але відмовилася підписати документ про створення Об’єднаних Збройних сил СНД, Статут СНД, який звужував її суверенітет.

Співробітництво з НАТО. Програма “Партнерство заради миру” (1994 р.), “Хартія про особливе партнерство” між Україною та НАТО (1997 р.); курс сучасного керівництва на вступ до НАТО, який не набув однозначної підтримки суспільства.

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні складові процесу інтеграції до простору ЄС.

2. Назвіть послідовність набуття Україною членства в міжнародних організаціях.

3. Коли була проголошена “Воєнна доктрина України”?

4. Укажіть основні принципи зовнішньої політики України.

5. Коли Україна стала членом Ради Європи?

6. Коли були визначені завдання зовнішньої політики України, наведені в документи?

7. На яких засадах ґрунтуються відносини України із державами НАТО?

8. Назвіть дату приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

9. Назвіть прізвище особи, яка займала посаду Голови Генеральної Асамблеї ООН.

Література:

Основна:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004.

2. Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 кл. Пометун О.І., Гупан Н.М. – К., 2011.

Додаткова:

3. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

4. Литвин В.М. Україна: політика, політики, власть. – К., 1997

5. Терещенко Ю.Україна і європейський світ. – К., 1996.

ЛЕКЦІЯ № 30

Тема: Політичне життя в роки незалежності.

Мета: схарактеризувати політичний розвиток України в 1994 – 1999 рр. визначити, які зміни відбулися в політичному житті з прийняттям Конституції. Зазначити особливості й наслідки дострокових виборів 1994.

План:

1. Політична ситуація в країні в перші роки незалежності

2. Вибори до Верховної Ради 1998 р., вибори Президента 1999 р.

1. Політична ситуація в країні в 1991 – 2000 рр. 1 грудня 1991 р. відбулися президентські вибори на яких Л.Кравчук одержав безумовну перемогу. Не зважаючи на те, що згідно з Законом “Про вибори Президента” він мав очолювати державу п’ять років, вже в 1994 р. були призначені дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради.

Діяльність Президента України Л.Кравчука. За роки влади Л.Кравчук:

• Втілив ідею незалежності України в життя.

• Очолив державотворчі процеси на першому надскладному етапі.

• Не допустив завдяки поміркованій політиці, виплеску соціальної напруги, як це сталося в деяких пострадянських країнах.

• Не зміг втілити в життя обіцяну під час виборчих перегонів глибоку програму соціально-економічних перетворень.

Причини дострокових виборів:

• Загострення протистояння між Президентом, урядом і Верховною Радою.

• Наростання економічної кризи в державі: безробіття, інфляція, борги по зарплатні тощо.

• Невдоволення населення погіршенням умов життя, у червні 1993 р. почали страйкувати шахтарі Донбасу, згодом страйк перекинувся на інші регіони.

Особливості виборів Президента:

• Зареєстровано 7 кандидатів на посаду Президента.

• Відбулися в 2 тури: у 1-му ніхто не набрав більше 50% голосів; до 2-го вийшли Л.Кравчук (37,68%) і Л.Кучма (31,25%).

Результати виборів Президента. Переміг Л.Кучма, який набрав 52% голосів (14 млн. 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав присягу на вірність українському народові й офіційно став Президентом України.

Дострокові вибори депутатів Верховної Ради. Особливості:

• Відбулися за мажоритарною системою, а не за партійними списками.

• Велика кількість претендентів на один депутатський мандат; дуже напружена боротьба під час виборчих перегонів.

Результати виборів до Верховної Ради:

• КПУ – 25%; РУХ – 5,9%; Селянська партія – 5,34%; СПУ 4,15%; безпартійні – 55,6%. Незначну кількість місць отримали представники УРП, СДПУ, УХДП та ін.. пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів.

Політика Президента Л.Кучми:

• Призупинення падіння виробництва; гальмування економічної кризи в країні.

• Утвердження України на міжнародній арені.

• Прийняття Конституції України.

• Політична та економічна нестабільність, за 1994 – 1999 рр. в Україні помінялися чотири уряди.

• Недостатні темпи соціально-економічних реформ.

• Зупинення гіперінфляції; введення власної національної валюти – гривні.