Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ.doc
Скачиваний:
27
Добавлен:
18.03.2015
Размер:
985.6 Кб
Скачать

Розділ і. Основи конституційного права україни

Тема 1.1. Конституція України та її політичне і юридичне значення Засади конституційного ладу України

ПЛАН

1. Засади конституційного ладу України.

2. Декларація про державний суверенітет і Акт проголошення незалежності України.

3. Правонаступництво.

4. Конституція – основний Закон держави і суспільства.

5. Форма правління, державного устрою і державного режиму в Україні.

6. Територіальний устрій України.

7. Конституційний статус Автономної республіки Крим.

8. Державні символи України.

9. Прийняття, внесення змін і доповнень, і охорона Конституції України.

Слово “конституція” походить від латинського "constitutio" — устрій, установлюю. У період рабовласництва та феодалізму воно вміщувало зовсім інший зміст, ніж тепер. Напри­клад, у Стародавньому Римі так називали всі розпорядження ім­ператорів. У сучасному міжнародному праві Конституція є Основ­ним Законом будь-якої держави. У більшості сучасних держав при­йняті і діють конституції. Не є виключенням і наша країна. Найвища юридична сила Конституції є другою особливістю її правового ста­тусу. Конституції притаманні підвищена стабільність (порядок вне­сення змін до неї як правило більш ускладнений, ніж до звичайних законів) та підвищений рівень захисту з боку держави. Крім того конституція носить установчий характер, на ній базуються всі інші нормативно-правові акти держави.

Звернемо увагу, що у ст. 160 Конституції України вказано, що вона на­бирає чинності від дня її прийняття. Це практично означає, що набирання Конституцією чинності збігається з днем її прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

ІІ. Результатом багатовікових державотворчих пошуків українсько­го народу, важливим етапом на шляху до незалежної держави стало прийняття Верховною Радою Української РСР Декларації про дер­жавний суверенітет України (прийнята 16 липня 1990 р.) і Акта проголошення незалежності України (прийнятий 24 серпня 1991 p.).

Декларація про державний суверенітет України проголошує і за­кріплює державний суверенітет, національний (право нації само­стійно визначати своє життя, у тому числі шляхом створення націо­нальної держави) і народний (повновладдя народу, наявність реальної можливості брати участь в управлінні державою). Також цей доку­мент закріплює поділ влади, верховенство законів України (зокрема над законами СРСР), проголошує економічну самостійність Украї­ни, самостійне призначення Генерального прокурора УРСР (раніше він призначався Генеральним прокурором СРСР). Водночас Декла­рація передбачала залишення УРСР у складі СРСР, не передбачала її виходу зі складу союзної держави.

Акт проголошення незалежності України має три такі основні положення: створення незалежної держави Україна, недоторканність її території та дія на території України виключно Конституції та законів України.

1. Перелік документів. Декларація про державний суверенітет України

Верховна Рада Української РСР, <...>

Проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та не­залежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

I. Самовизначення української нації.

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державно­сті українського народу. <...>

II. Народовладдя.

<...> Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

III. Державна влада.

Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території. <...>

X. Міжнародні відносини

Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосе­редні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмі­нюється дипломатичними, консульськими, торговельними представ­ництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій.