Питання для контролю знань

1. Коли виникли держава і право?

2. Теорії виникнення держави і права.

3. Поняття держави і її відмінність від аналогічних соціальних форм суспільства.

4. Функції держави, форми держави і механізм держави.

5. Характеристика розвитку української державності.

Правова держава і громадянське суспільство

План

1. Історія ідеї правової держави.

2. Поняття й основні ознаки правової держави.

3. Поняття громадянського суспільства. Відділення від держави громадських структур.

4. Комплекс прав людини в правовій державі.

5. Основні напрямки формування громадського суспільства і правової держави в Україні.

Вже мислителі давнини помітили особливість держав­ної влади – її прагнення до самозростання, до підпоряд­кування собі усіх сфер життєдіяльності суспільства.

Окремі аспекти теорії правової держави виявили ан­тичні мислителі Платон, Аристотель, Цицерон. Платон і Аристотель першими порушили питання про можливість існування правильних і неправильних (не відповідних праву держав. Згадайте діячів ранньобуржуазних революцій епохи просвітництва (ДЖ.Лільберн, Джон Локк, Шарль-Луї Монтеск’є, інших).

Філософське обґрунтування ідеї правової держави тра­диційно пов'язують з ім'ям Іммануїла Канта. Згідно з визначенням Канта держава – це поєднання безлічі людей, підпорядкованих правовим законам.

Термін «правова держава» запровадили в науковий і політичний обіг німецькі вчені ХІХ століття Карл-Теодор Велькер і Роберт Фон Моль. За визначенням останнього правова держава – це держава, заснована на закріпленні в конституції прав і свобод громадян.

Ідея правової держави отримала розвиток у працях відомого українського юриста Богдана Олександровича Кістяковського. З його погляду правова держава – це конституційна держава.

Правова держава. Зрозуміло, що “правова держава” – це не просто держава, в якій є право, адже держава без права взагалі не існує. Йдеться про державу певної якості, таку державу, де існує особливо шанобливе ставлення до права.

Під правовою державою слід розуміти цивілізовану форму держави, засновану на верховності права й плануванні закону. Верховенство Права означає, що право не вичерпується законом. Воно існує окремо від закону. Закони, в тому числі конституційні, можуть бути неправовими, якщо вони обмежують природні права людини. Головною відмінністю правової держави від неправової є в пріоритетності захисту прав і свобод громадян, взаємній відповідності й рівності держави й особистості.

Правова держава спирається:

• на проголошення непорушності прав людини з боку держави;

• на пріоритетність прав людини над правами людських співтовариств (груп, класів, націй) від держави;

• на встановлення чіткого механізму гарантій прав і свобод;

• на право громадян робити все те, що не заборонено законом;

• на обов’язок держави, її органів й посадових осіб службовців, службовців діяти в рамках конституції та законів;

• на конституційний лад, побудований на принципі розподілу гілок влади;

• на принцип верховенства конституції відносно інших законів;

• на розвинену, чітку й несуперечливу правову систему;

• на принцип незалежності суду;

• на соціальний контроль за політикою та владою;

• на принцип пріоритету норм міжнародного права перед нормами національного права;

• на незалежність засобів масової інформації.

Поняття правової держави тісно пов’язане й часто використовується поруч з такими визначними державами, як демократична, соціальна, світська. Власне кажучи, не маючи перерахованих якостей, держава не може вважатися правовою.

Соціальна держава слугує суспільству й прагне звести до мінімуму невиправдані соціальні відмінності. Соціальна держава означає:

• право людини вимагати від держави забезпечення прожиткового рівня;

• обов’язок держави забезпечити людині нормальні умови існування (в тому числі не безкоштовно);

• право держави регулювати ціни на певні товари;

• чітка соціальна податкова політика.

Демократична держава дає можливість громадянам та їх об’єднанням впливати на прийняття державних управлінських рішень. Реалізація цієї можливості будується на демократичному політичному режимі й правовій культурі громадян. Поняття світської держави означає відділення церкви від держави, чітке розмежування їхніх сфер діяльності.

Правова держава тісно пов’язана з поняттям громадянське суспільство. Саме громадське суспільство робить державу правовою, а правова держава може функціонувати тільки на основі громадського суспільства. Громадське суспільство являє собою всю сукупність існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними й потребують діяльності поза сферою впливу держави.

У широкому розумінні громадянське суспільство містить у собі все, чого „не дістають руки” держави.

У громадянського суспільства, як складного явища, є своя структура, яку складають:

1) вільні, рівноправні, самостійні індивіди. В особистісному відношенні член громадянського суспільства – це вільна людина, яка володіє почуттям особистої гідності. В економічному плані її самостійність виявляється в тому, що вона постає одночасно як влас­ник і як трудівник. Вона має засоби, необхідні для нор­мального існування, і готова узяти на себе ризик ведення своєї справи, відповідальність за себе і свою родину;

2) недержавні об'єднання громадян (родина, церква, партії, профспілки, клуби, рухи), і брати участь в управлінні державними справами. У громадянсько­му суспільстві кожен має можливість задовольнити спо­конвічну тягу людини до спілкування – за віковими, інтелектуальними, економічними, спортивними, релі­гійними, політичними інтересами;

3) суспільні стосунки між індивідами і їх об'єд­наннями, що розвиваються на основі рівності та само­врядування.

Зверніть увагу, що у Конституції України поняття «громадянське су­спільство» не зафіксоване, хоча основні нормативні засади громадянського суспільства знайшли своє відображення. Це не випадково, адже розвинутого громадянського суспільства, як і правової держави, в Україні поки що немає. Досягнен­ня такого якісного стану суспільства і держави – справа майбутнього. Формування громадянського суспільства і правової держави в Україні має йти такими головними напрямками:

1) розвиток приватної ініціативи. Найважливіші правові засоби в цьому сенсі – закріплення права власності та свободи підприємництва в Конституції України, Цивільному і Господар­ському кодексах. Цивільний кодекс, з огляду на його значення для громадянського суспільства, часто на­зивають другою, або економічною конституцією дер­жави;

2) досягнення високого рівня добробуту громадян, згладжування соціальної нерівності. Ані громадян­ське суспільство, ані правова держава неможливі поряд з бідністю, соціальною незахищеністю більшості населення;

3) формування громадянської політичної культури. Носії цього типу політичної культури не лише ус­відомлюють цілі й призначення політики, але й aктивно беруть участь у політичному процесі;

4) вдосконалювання системи законодавства. Галузеве законодавство повинно бути, щонайменше, приведе­но у відповідність з Конституцією України і ратифі­кованими Україною міжнародними договорами.