Питання для контролю знань

1. Що означає покарання за ККУ?

2. Назвіть види покарань.

3. Назвіть обставини, що пом’якшують покарання.

4. Назвіть обставини, що обтяжують покарання.

5. Які злочини проти основ національної безпеки Ви знаєте?

6. Поясніть, у яких випадках викрадення майна вважається крадіжкою, в яких – грабежем, а в яких шахрайством?

7. Байдика будучи на підпитку і в поганому настрої, почав лаятись нецензурними словами. З вікон будинку, де він проходив, йому зробили зауваження. У відповідь Байдика, підібрав з землі каміння і шпурнув у вікна. Його було затримано нарядом міліції. Чи є дії Байдики злочином і яким саме?

Розділ VII. Основи сімейного права. Нотаріат в україні.

Тема 7.1 Загальні положення сімейного права України.

ПЛАН

1. Порядок укладання і припинення шлюбу.

2. Особисті немайнові і майнові права та обов'язки подружжя.

3. Права та обов'язки батьків і дітей.

4. Державна допомога сім'ям з дітьми.

Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 10 січня 2002 року, мав вступити в силу з 1 січня 2003 року, але за рішення Верховної Ради України вступив в силу одночасно з введенням Цивільного кодексу України: 1.01.2004 року.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті майнові і немайнові права і обов'язки подружжя. Згідно з цим кодексом шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу та релігійний обряд шлюбу не є підставами для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя.

Умовами укладення шлюбу є вільна згода жінки і чоловіка, які одружуються, та досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється для жінки у 17 років, а для чоловіка у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Наприклад: ст.26 сімейного кодексу зазначає осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою, а саме:

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідна тітка, дядько та племінник, племінниця.

4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Доцільно ознайомитись з демонстраційними таблицями, які додаються до практичного заняття: “Основи шлюбного законодавства”; “Усиновлення, опіка, піклування, патронат”; “Нотаріат”, “Нотаріус”.

Необхідно звернути увагу на нормативно-правові акти, які регулюють сімейні відносини в Україні:

• Конституція України, ст. 51, 52.

• Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (21.11.1992, зі зм.).

• Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок укладання шлюбного контракту” (10.06.1993).

• Закон України “Про попередження насильства в сім'ї” (15.11.2001).

• Закон України “Про охорону дитинства” (26.04.2001, зі зм.).

• Сімейний Кодекс України.

Особисті права та обов'язки подружжя

Сімейний кодекс встановлює значний обсяг особистих немайнових прав та обов'язків подружжя.

Так, закріплюється право на материнство та право на батьківство. Небажання чоловіка мати дитину (відмова дружини від народження дитини) або нездатність його (її) до зачаття дитини (до народження дитини) може бути причиною розірвання шлюбу. Позбавлення жінки (чоловіка) здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням нею (ним) конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї (нього) є підставою для відшкодування завданої їй (йому) моральної шкоди.

Вагітній дружині мають бути створені в сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

Дружині-матері мають бути створені в сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

Дружина та чоловік мають рівне право:

• на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань (ст.51 СК);

• на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку (ст.52 СК);

• на обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя (ст. 53 СК).

Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Всі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. До того ж, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.

Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка, на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом (ст. 56 СК).

Новий Сімейний кодекс чітко розмежовує право особистої приватної власності дружини та чоловіка, право спільної сумісної власності подружжя, права та обов'язки щодо утримання.

Так, особистою приватною власністю дружини, чоловіка

є (ст.57 СК):

• майно, набуте нею/ним до шлюбу;

• майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

• майно, набуте нею/ним за ч ас шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть коли вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не має з поваленої причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК).

Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя є будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту; зарплата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу; гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним в інтересах сім'ї; речі для професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя (ст. 61 СК).

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку або є інвалідом І, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо зарплата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто. став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їх згодою. При цьому подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки виплати аліментів.

Кодексом також регулюються питання утримання дружини під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, а також утримання чоловіка у разі проживання з ним дитини; утримання того з подружжя, з ким проживає дитина — інвалід; витрат на лікування одного з подружжя; утримання жінки або чоловіка, які не перебувають між собою у шлюбі.