Питання для контролю знань

1. Дайте визначення зобов’язальному праву та охарактеризуйте його систему.

2. Цивільно-правові зобов’язання виникають: за договорами…., за договорами…., за…, внаслідок заподіяння…, через події, з настанням яких…., через інші дії….

3. Охарактеризуйте форми та способи забезпечення виконання зобов’язань.

4. Зобов’язання припиняються за настанням таких подій:

а)

б)

в)

г)

….

5. У чому полягає цивільно-правова відповідальність?

Цивільно-правові договори

ПЛАН

1. Поняття й види цивільно-правових договорів.

2. Умови, укладення, зміна і розірвання договору.

3. Окремі види зобов'язань.

4. Договірні зобов'язання.

5. Зміст договорів.

6. Форма договорів, типи договорів.

7. Поняття і характеристика окремих типів договорів.

(Див. тему 5.1 ЦКУ). Цивільно-правовий договір – це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Приклади договорів: купівля-продаж, дарування, позика, доручення.

Розгалужена система договорів є надійною основою ділових відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють такі види договорів:

1. за моментом початку дії розрізняють консенсуальні та реальні договори. Дія консенсуального договору починається з моменту укладення угоди учасниками договору. Наприклад, права й обов'язки продавця і покупця виникають в момент укладення договору купівлі-продажу. Дія реального договору починається з моменту передачі речі, що становить предмет договору. Наприклад, права позикодавця і обов'язки позичальника виникають не в момент угоди, а лише тоді, коли позикодавець передасть позичальнику гроші;

2. за наявністю вигоди у контрагентів розрізняють оплатні та безоплатні договори;

3. у залежності від розподілу прав і обов'язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні договори;

4. за змістом регульованої діяльності розрізняють майнові й організаційні договори. Майновий договір спрямований на безпосереднє одержання майна чи блага. Таким є більшість цивільно0правових договорів. Організаційний договір призначений для створення передумов одержання майнової вигоди, наприклад, договір про спільну діяльність (будівництво й експлуатацію якої-небудь споруди);

5. головні та додаткові договори. Додатковий договір не може існувати без головного договору. З виконанням головного договору припиняється дія додаткового договору. Наприклад, договір позики є головним, а договір застави в забезпечення виконання договору позики – додатковим;

6. попередні та основні договори. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються у певний строк укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.

Особливо слід відмітити публічний договір. Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Окремі види зобов'язань студенти знайдуть у розділі ІІІ ЦКУ (Договірні зобов'язання. Підрозділ 1.). Це різні типи цивільно-правових договорів. Наприклад, зупинимось на найпоширенішому типу договорів – договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу – це двосторонній консенсуальний оплатний договір, за яким продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Обов'язки продавця: 1) передати товар у власність покупця; 2) попередити покупця про всі права інших осіб щодо проданого майна: такою особою може бути, наприклад, наймач речі; 3) зберігати товар до передачі її покупцю; 4) якість продаваного товару має бути належною, відповідати умовам договору, а за відсутністю вказівок у договорі – вимогам, що звичайно ставляться.

Обов'язки покупця: 1) сплатити за куплений товар установлену ціну; 2) прийняти куплений товар; 3) відшкодувати продавцю витрати щодо збереження товару. Покупець, якому був проданий товар неналежної якості, має право вимагати (на вибір): заміни речі, зменшення покупної ціни, усунення недоліків речі, розірвання договору і відшкодування збитків.

Різновидом договору купівлі-продажу є договір роздрібної купівлі-продажу, який є публічним. Інакше кажучи, продавець зобов'язаний продати товар кожній особі, яка до нього звернеться.

Договір дарування – односторонній реальний договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі та нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (наприклад, майнові права суб'єкта інтелектуальної власності).

Договір найму (оренди) – це двосторонній консенсуальний оплатний договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору майнового найму може бути будь-яка індивідуальна неспоживна річ (приміщення, ділянка землі, побутова техніка, автомобіль і т. ін.) або майнові права.

Підрозділ 2 книги 5 ЦКУ визначає недоговірні зобов'язання, до яких належать: публічна обіцянка нагороди; вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення; рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи; створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи; відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); набуття майна, його збереження без достатньої правової підстави.

Зупинимось на зобов'язаннях, що виникають унаслідок заподіяння шкоди. Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяної шкоди, належать до недоговірних зобов'язань. Наприклад.

Громадянин попав під машину; діти граючи з вогнем, запалили стіг сіна, що належить фермеру, при ремонтуванні даху було спричинено шкоду перехожому і т. д.

До заподіяної шкоди сторони (заподіяч і потерпілий) не знаходились між собою ні в яких договірних стосунках. Зв’язав ці сторони факт заподіяння шкоди. Між ними виникло певне зобов’язання. В силу цього зобов’язання шкода, заподіяна особистості чи майну громадянина, а також – організації підлежить відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду у повному обсязі за виключенням випадків, передбачених законом.

Розглянемо окремі статті Нового Цивільного кодексу України з питань відшкодування шкоди згідно вище вказаної програми.