Питання для контролю знань

1. Пригадайте, що таке право власності? Із яких повноважень воно складається?

2. Які форми власності існують в Україні?

3. Які види та об'єкти власності є в цивільному праві?

4. Охарактеризуйте способи здійснення захисту власності.

5. Дайте визначення приватизаційного права виходячи з його предмета, методу та об'єктів приватизації.

6. Що таке підприємницька діяльність? Які особи не можуть вести підприємницьку діяльність?

7. Які основні організаційно-правові форми здійснення підприємницької діяльності передбачені чинним законодавством України?

8. Дайте коротку загальну характеристику товариству з обмеженою відповідальністю.

9. Які органи здійснюють реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності?

10. Які документи необхідні для реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю та підприємця, котрий здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи?

Тема 4.2. Загальні положення про зобов'язання, правочин, договір.

ПЛАН

1. Поняття і види зобов'язань.

2. Зміст зобов'язань.

3. Сторони у зобов'язаннях.

4. Підстави виникнення зобов'язань.

5. Виконання зобов'язань.

6. Відповідальність за порушення зобов'язань.

7. Припинення зобов'язань.

8. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання.

Книга 5 Цивільного кодексу України розкриває поняття зобов’язального права, зобов'язань і їх види. Зобов'язальне право – система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з покриття заподіяної шкоди за участю юридичних осіб.

Система зобов'язального права поділяється на загальні положення про зобов'язання. Загальні положення складаються з норм які поширюються на всі зобов'язання, що виникають у цивільно-правових відносинах (наприклад, норми, про поняття й підстави виникнення зобов'язань, виникнення зобов'язань, відповідальність суб'єктів за порушення зобов'язань та їх припинення). Розділ ІІІ зобов'язального права містить норми , які регулюють окремі види зобов'язань (приміром, купівлю-продаж, поставку, майновий найом, підряд, підряд на капітальне будівництво тощо).

Зобов'язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, уповноваженою особою (носієм права, що випливає із зобов'язання) в зобов'язанні є кредитор.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимагати, і боржник-особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимагати кредитора.

Об'єкти зобов'язань – відповідні дії, на реалізацію яких спрямовано право та обов'язки суб'єктів (скажімо, передача майна, виконання роботи, сплата грошей тощо).

Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора та обов'язки боржника. При цьому зобов'язання спрямовані на: передачу (наприклад, на підставі договору куплі-продажу, міни, дарування, поставки, позики тощо); виконання робіт на підставі договорів підряду, побутового замовлення, підряду на капітальне будівництво, договорів про сумісну діяльність; надання послуг на підставі договорів перевезень, страхування, доручення, комісії, схову; сплату грошей на підставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунку; покриття шкоди, заподіяної протиправними діями, а також шкоди, що її зазнав протиправними діями, а також шкоди, що її зазнав громадянин унаслідок рятування об'єктів державної та колективної власності; повернення безпідставно придбаного майна і передачу безпідставно збереженого майна.

Зобов'язання виникають із таких підстав:

• за договорами, передбаченими законодавством;

• за договорами, непередбаченими законом, але такими, що не протирічать йому;

• за адміністративними актами;

• внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а ще – придбання чи зберігання майна коштом іншої особи без достатніх підстав;

• через інші дії громадян;

• через події, з настанням яких закон пов'язує виникнення цивільно-правових наслідків.

Підстави припинення зобов'язань:

1. належне (тобто відповідне умовам) виконання зобов'язання. Це найбільш бажаний варіант припинення зобов'язання. При цьому права кредитора реалізовані, а обов'язки боржника – вичерпані;

2. передання боржником кредиторові відступного у вигляді грошей або іншого майна зі згодою сторін;

3. зарахування, тобто погашення зустрічних, однорідних вимог, термін яких уже настав;

4. за домовленістю сторін. Різновидом такого припинення зобов'язання є новація, за якої старе зобов'язання замінюється новим;

5. прощення боргу;

6. поєднання в одній особі боржника і кредитора. Наприклад, боржник став спадкоємцем кредитора;

7. неможливість виконання з незалежних від боржника причин. Наприклад, індивідуально-визначена (незамінна) річ, що була предметом зобов'язання, загинула без вини боржника;

8. смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи. Якщо зобов'язання могло бути виконане тільки при особистій участі боржника, то його смерть припиняє зобов'язання.

Забезпечується виконання зобов'язання такими правовими діями, як неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання (Розділ І, глава 49 ЦКУ). За невиконання чи неналежне виконання зобов'язання передбачається цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність – один з видів юридичної відповідальності, сутність якої полягає в покладенні на правопорушника невигідних майнових насідків. Цивільно-правова відповідальність має компенсаційний характер: її мета – відновити порушені майнові права кредитора або відшкодувати заподіяну йому моральну чи майнову шкоду. Підстави цивільно-правової відповідальності становлять: невиконання або неналежне виконання зобов'язань; заподіяння шкоди. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані йому збитки. У збитки кредитора включаються витрати, здійснені кредитором, втрата чи пошкодження його майна (прямі збитки), а також не отримані кредитором доходи, які він одержав би при виконанні зобов'язання боржником (упущена вигода).

Шкода, заподіяна особі чи майну громадянина, а також шкода, заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодуванню винною особою у повному обсязі. Відшкодування як моральної, так і майнової шкоди здійснюється у майновій, зазвичай, грошовій формі. За загальним правилом, однією з умов цивільно-правової відповідальності є вина правопорушника. ЇЇ наявність презюмується (тобто особа вважається винною, якщо не доведе зворотне). Відсутність вини, тобто – і підстав для цивільно-правової відповідальності, доводиться особою, що не виконала зобов'язання або завдала шкоди. Зокрема, особа звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності.