Питання для контролю знань

1. Згадайте, що таке угода, як вона називається за новим Цивільним кодексом

2. Дайте визначення цивільно-правовому договору.

3. Назвіть види договорів.

4. Дайте характеристику окремих видів зобов'язань (типи договорі).

5. Який характер носять цивільно-правові договори – обов'язків чи вольовий?

6. Чим цивільно-правова відповідальність відрізняється від інших видів відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної)?

7. Які види цивільно-правової відповідальності існують залежно від характеру розподілу відповідальності між кількома боржниками? Чим дольова відповідальність відрізняється від солідарної і субсидіарної?

8. У яких випадках і в якому порядку встановлюється позадоговірна відповідальність?

Спадкове право

ПЛАН

1. Поняття спадкування.

2. Сторони у спадкуванні.

3. Спадкодавець.

4. Спадкоємець.

5. Час і місце відкриття спадщини.

6. Склад спадщини.

7. Поняття спадкування за заповітом.

8. Спадкування за законом.

9. Порядок прийняття спадщини.

10. Спадковий договір. Охорона спадщини. Оформлення спадкових справ.

Спадкове право – це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу прав та обов'язків померлого до інших осіб. Слід наголосити, що спадщина відкривається після смерті фізичних осіб і лише вони можуть бути спадкоємцями. Юридичні особи не помирають, а ліквідуються; отже, вони можуть бути тільки спадкоємцями. Не буває спадкування і між живими (Новий Цивільний кодекс України. Книга 6). Отже спадкування – перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, існування яких не припиняється його смертю. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права, право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом. Однак спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за борги спадкодавця лише в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. Велике значення для спадкування мають час відкриття та місце відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місцезнаходження майна або його основної частини.

Спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті. Проте не мають права стати спадкоємцями особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або зробили замах на їхнє життя, інші громадяни, яких визначив закон.

Існує два види спадкування: за заповітом і за законом. Спадкуванню за заповітом віддається перевага, тому що він втілює волю спадкодавця. Спадкування за законом має місце в наступних випадках:

1. коли відсутній заповіт;

2. коли відсутні спадкоємці за заповітом.

Спадкоємцями за законом є той з подружжя, хто пережив спадкодавця, родичі спадкодавця і деякі інші особи. Вони закликаються до спадщини в порядку черговості. Усі спадкоємці за законом одержують рівні частки спадкового майна. За новим законодавством існує п'ять черг спадкоємців (див. ЦКУ). Принцип черговості при залученні до спадщини дозволяє справедливо розподілити майно померлого - у такому випадку його одержать найбільш близькі до спадкодавця люди.

Заповіт – це особисте розпорядження своїм майном на випадок смерті. Право на заповіт має тільки фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповіт належить до числа юридичних актів, що носять виключно особистий характер, тобто можливе складання заповіту тільки від свого імені. Заповіт власноручно підписується заповідачем і засвідчується нотаріусом або іншими особами, коло яких визначено законодавством. Цивільне право України виходить із принципу свободи заповіту. Це означає, що заповідач може:

1. залишити своє майно одному або декільком особам незалежно від наявності родинних відносин з ними.

Згідно з чинним цивільним законодавством важливе місце у вирішенні питань щодо спадкування майна належить спадковому договору, відповідно до якого сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача), взамін чого стає власником майна відчужувача у разі його смерті.

Сторонами у спадковому договорі є відчужувач (подружжя, один з подружжя або інша особа) та набувач – фізична або юридична особа.

Необхідно пам'ятати про право обов'язкову частку у спадщині. Цивільне право України певною мірою обмежує заповідальну свободу – свободу розпорядження своїм майном на випадок смерті. Незалежно від волі заповідача деякі особи мають право на обов'язкову частку у спадщині. До таких осіб належать:

1. неповнолітні діти спадкоємця;

2. повнолітні непрацездатні діти спадкоємця;

3. непрацездатна вдова (вдівець) спадкодавця;

4. непрацездатні батьки (усиновителі) спадкодавця.

Всі ці особи успадковують половину частки спадкоємного майна, що належала б їм за відсутності заповіту.

І останнє. Це порядок прийняття спадщини. Студенти мають знати, що після відкриття спадщини державна нотаріальна контора за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням спадкового майна, а в населених пунктах, де немає нотаріуса – відповідні органи місцевого самоврядування, вживає заходів з охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів. Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи за законом спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини спадщина визнається судом відмерлою і переходить у власність територіальної громади.