Питання для самоконтролю

1. Що таке правовідносини?

2. Наведіть приклад конкретних правовідносин з Вашою участю?

3. Чим відрізняється правова ідеологія від правової психології?

4. Що таке правомірна поведінка? Які форми правомірної поведінки Ви знаєте?

5. Що таке правопорушення? Назвіть основні види правопорушень.

6. Назвіть відомі Вам причини вчинення правопорушень.

7. Що таке юридична відповідальність? Назвіть основні види відповідальності.

8. Іваненко, працюючи токарем, через свою неуважність зіпсував заготовку вартістю зіпсував заготовку вартістю 500 гривень. За неуважне ставлення до своїх обов’язків директор оголосив Іваненкові догану (що є дисциплінарним стягненням) і крім цього, Іваненко було притягнуто до матеріальної відповідальності. Чи є законним застосування до Іваненко одночасно двох заходів відповідальності?

Розділ ііі. Основи адміністративного права

Тема 3.1 Адміністративно-правові норми адміністративно-правові відносини

ПЛАН

1. Система адміністративного права України.

2. Центральні органи державної виконавчої влади України.

3. Поняття державної служби в Україні.

Адміністративне право — це галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини у сфері державного управління, тобто суспільні відносини, які виникають в процесі організації і здійснення органами держави виконавчої і розпорядчої діяльності. Тому предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення управлінської діяльності в державі, тобто державного управління.

Державне управління – це певний вид діяльності органів держави, що мас виконавчий і розпорядчий характер, та полягає у регулюванні суспільних відносин в економічній, адміністративно-політичній і соціально-культурній сферах шляхом застосування державно--владних повноважень.

Суб'єктами державного управління є органи виконавчої влади, а об'єктами управління – сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.

Для державного управління властиві такі риси:

• діяльність для реалізації завдань та функцій держави;

• воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами та посадовими особами;

• державні органи та посадові особи діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження;

• форми та методи роботи управлінських органів регла­ментуються законом.

Державне управління регламентується нормами адміні­стративного права, яке закріплює організацію, повноваження і порядок діяльності органів виконавчої влади, механізм функціо­нування державної служби, форми взаємодії цих органів з громадянами тощо.

Отже, сукупність правових норм, що регулюють державне управління, утворює галузь адміністративного права. Тобто адміністративне право регулює суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління.

Суспільні відносини, передбачені нормами адміністративного права, в яких сторони наділені певними правами та обов'язками, є адміністративно-правовими відносинами, а також предметом адміністративного права.

Таким чином:

У широкому сенсі слова під державним управлінням розуміють діяльність законодавчого виконавчих, судових, контрольно-наглядових органів держави.

У вузькому сенсі слова державне управління розглядається як діяльність органів виконавчої влади держави, до яких відносяться:

Кабінет Міністрів; Міністерства – центральні органи галузевого управління; Відомства, місцеві державні адміністрації.

Основні його сфери:

1. управління економікою;

2. управління в соціально-культурній сфері;

3. управління в області адміністративно-політичної діяльності( забезпечення державної безпеки, громадського порядку, відправлення правосуддя тощо).

Звернемо увагу на те, що

Адміністративно-правові відносини характеризуються двома моментами:

• одним з обов'язкових їх учасників, орган державного управління;

• цей орган має право, в межах своєї компетенції, вимагати відповідної поведінки від інших учасників адміністративно-правових відносин.

Для виникнення адміністративних правовідносин не вима­гається обов'язкової згоди обох сторін. Діє імперативний метод з боку адміністрації.

Отже, норми адміністративного права регулюють процес створення, реорганізації, ліквідації органів виконавчої влади; встановлюють повноваження цих органів та їх посадових осіб; визначають права та обов'язки підприємств, установ, організацій, а також громадян у сфері державного управління; передбачають дію адміністративно-правових санкцій за вчинення адміністративного правопорушення.

Основними джерелами адміністративного права є Конституція України, відповідні закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, акти міністерств. Найважливішим з них є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Організація і діяльність державних органів здійснюється державними службовцями, а це передбачає необхідність з'ясування питань про розуміння державної служби. В Україні склалася і зміцнюється єдина державна служба. Її єдність характеризується єдиними організаційними, правовими кадровими та інформаційними засадами. Отже, державну службу необхідно розглядати як систему організаційно-правових, кадрових та інформаційних суспільних зв'язків і відносин, а не як суму службовців і державних установ. В основі такої системи лежить потреба визначити загальні засади, мету та функції державної служби, а також правове положення державного службовця. Загальні положення діяльності і статус державного службовця передбачені Законом України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.

Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони одержують за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями, мають відповідні службові повноваження і займають певні посади.

Посада – це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами, відповідно до цього Закону вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

Основні завдання служби:

а) охорона інтересів суспільства, прав і свобод людини й громадянина;

б) досягнення і зміцнення цілісності держави;

в) забезпечення ефективної діяльності державних органів;

г) демократизація шляхів формування та діяльності державного апарату та ін.

Втілення цих завдань здійснюється через державних службовців.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Головне управління державної служби при Кабінеті Мініст­рів України (Головдержслужба) є центральним органом держав­ної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів Украї­ни. Вона забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління держав­ною службою відповідності їх вимогам Закону України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.

У своїй діяльності Головдержслужба керується статтями Кон­ституції України та законами України, постановами Верховної Ради України, указами й розпорядженнями Президента Украї­ни, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Мі­ністрів України, а також своїм Положенням. У межах своїх пов­новажень Головдержслужба організовує виконання актів зако­нодавства України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням:

а) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції;

б) розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Робимо висновок.

Призначення державної служби полягає в тому, що через неї повинна реалізуватися сутність держави, підтримуватися лідерство державного апарату в суспільному розвитку. Державна служба повинна стати повсякденним каналом зв'язку держави з народом.