- •Основи правознавства
- •5.05050302 "Технологія обробки матеріалів на
- •5.05050202 "Обслуговування верстатів з програмним
- •5.05050201 "Технічне обслуговування і ремонт
- •Пояснювальна записка
- •Вимоги до знань та умінь студентів:
- •Тематичний план
- •Розділ і. Основи конституційного права україни
- •Тема 1.1. Конституція України та її політичне і юридичне значення Засади конституційного ладу України
- •1. Перелік документів. Декларація про державний суверенітет України
- •Постанова Верховної Ради Української рср про проголошення незалежності України
- •Акт проголошення незалежності України
- •2. Етапи конституційного процесу в Україні 1991—1996 pp.
- •Питання для контролю знань
- •Співвідношення і взаємодія держави і особи
- •Питання для контролю знань
- •Сутність конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.
- •Питання для контролю знань
- •Державна влада в Україні. Конституційний принцип поділу влади. Безпосередня й представницька демократія. Виборче право та виборча система України
- •Питання для контролю знань
- •Безпосередня і представницька демократія в Україні
- •Питання для контролю знань
- •Система правоохоронних органів України
- •Питання для контролю знань
- •Місцеве самоврядування в Україні
- •Питання для контролю знань
- •Розділ іі. Основи теорії держави і права
- •Тема 2.1. Загальне вчення про державу
- •Ознаки та функції держави
- •Походження держави
- •Основні теорії походження держави
- •Основні етапи розвитку української державності
- •Питання для контролю знань
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2.2. Загальне вчення про право
- •Питання для самоконтролю
- •Правотворення як процес самоорганізації права
- •Питання для самоконтролю
- •Правові відносини
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ ііі. Основи адміністративного права
- •Тема 3.1 Адміністративно-правові норми адміністративно-правові відносини
- •Питання для контролю знань
- •Питання для контролю знань
- •Розділ IV. Основи цивільного права і цивільного процесу
- •Тема 4.1 Поняття, джерела і завдання цивільного законодавства України. Юридичні особи. Право власності.
- •Питання для контролю знань
- •Право власності та інші речові права
- •Питання для контролю знань
- •Тема 4.2. Загальні положення про зобов'язання, правочин, договір.
- •Питання для контролю знань
- •Цивільно-правові договори
- •Відшкодування шкоди. Загальні положення про відшкодування шкоди
- •Питання для контролю знань
- •Спадкове право
- •Питання для контролю знань
- •Розділ V. Основи трудового права. Право соціального захисту
- •Тема 5.1 Поняття, принципи та джерела трудового права. Основні трудові права громадян
- •Питання для контролю знань
- •5.2 Трудовий договір. Прийняття на роботу. Укладення трудового договору.
- •Питання для контролю знань
- •5.3 Робочий час і час відпочинку
- •Питання для контролю
- •Тема 5.4 Заробітна плата. Гарантії і компенсації
- •Питання для контролю знань
- •Трудова дисципліна. Матеріальна відповідальність працівників
- •Питання для контролю знань
- •Трудові спори
- •Питання для контролю знань
- •Право соціального захисту
- •Питання для контролю знань
- •Види державних пенсій і допомог. Пенсійна реформа
- •Юридичні гарантії права на охорону здоров'я
- •Питання для контролю знань
- •Соціально-побутове обслуговування
- •Питання для контролю знань
- •Розділ VI. Основи кримінального права.
- •Тема 6.1 Кримінальна відповідальність та її підстави. Поняття злочину та його ознаки.
- •Питання для контролю знань
- •Тема 6.2 Покарання за кримінальним правом
- •Питання для контролю знань
- •Розділ VII. Основи сімейного права. Нотаріат в україні.
- •Тема 7.1 Загальні положення сімейного права України.
- •Взаємні права та обов'язки батьків і дітей
- •Не можуть бути усиновлювачами особи
- •Не може бути опікуном, піклувальником особа, яка:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7.2 Загальні положення нотаріату України
- •Заповіт
- •Питання для контролю знань
- •Розділ vііі. Основи фінансового права україни
- •Тема 8.1 Фінансова діяльність і фінансове право України
- •Відповідальність за порушення законодавства про податки
- •Питання для контролю знань
- •Тема 8.2 Законодавство України про банки і банківську діяльність.
- •Законодавство України про банки і банківську діяльність
- •Питання для самоконтролю
- •Література
Питання для контролю знань
Що таке трудове право, предмет його регулювання?
Які нормативно-правові акти регулюють трудові відносини?
Які права і обов'язки має працівник?
Що таке колективний договір?
5.2 Трудовий договір. Прийняття на роботу. Укладення трудового договору.
План
Колективний договір і його відмінність від індивідуального трудового договору.
Порядок ведення трудових книжок.
Правове регулювання зайнятості населення.
Гарантії, компенсації звільненим працівникам..
Перехід України до ринкової економіки, використання різних форм власності потребують створення механізму соціального захисту прав та інтересів працівників.
Колективний договір як одна з важливих форм демократичного самоврядування сприяє визначенню взаємовідносин власника або вповноваженого ним органу з трудовим колективом у галузі праці, економіки та соціального розвитку підприємства.
Легального визначення поняття колективного договору не дається ні в Законі України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 p., ні в КЗпП України. Тому в юридичній літературі існують різні визначення цього поняття. Аналізуючи чинні норми трудового права, доходимо висновку, що колективний договір — це письмова нормативна угода між власником або вповноваженим ним органом і трудовим колективом, від імені якого виступає профспілковий комітет чи інший уповноважений трудовим колективом орган. Цією угодою визначаються взаємні зобов'язання сторін у галузі трудових і соціально-економічних відносин.
За правовим значенням колективні договори можуть бути двох видів:
колективний договір підприємства, установи, організації;
колективний договір структурного підрозділу підприємства в межах його компетенції.
Закон України «Про колективні договори і угоди» визначає й види угод, зокрема генеральну, або державну, угоду, сторонами якої є професійні спілки, котрі об'єднуються для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди; власники або уповноважені ними органи, які об'єднуються для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.
Другим видом є угода на галузевому рівні, сторонами якої виступають власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи; профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження щодо ведення переговорів, укладення угод та реалізації їх норм.
Третім видом є угода на регіональному рівні, котра укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців; об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовим колективом органами.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.
Згідно зі ст. 13 КЗпП та Законом України від 1 липня 1993 року „Про колективні договори і угоди” до питань, що становлять зміст колективного договору відносяться (ст. 7)
зміни в організації виробництва і праці;
забезпечення продуктивної зайнятості;
нормування та оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів зарплати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);
встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
умови і охорона праці;
участь трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства та ряд інших.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Процес укладення колективних договорів передбачає колективні переговори, складання протоколу розбіжностей, якщо такі є, консультації, примірну комісію.
Основна вимога колективного договору полягає в тому, що його умови можуть лише покращувати становище працівників порівняно з чинним законодавством, а умови, що погіршують умови праці працівників, визнаються Законом недійсними (ст. 5 Закону).
Важливою специфікою трудового законодавства є визначення сфер дії і поширення колективного договору. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і обов'язкові як для власника або уповноваженого ним органу, так і для всіх працівників підприємства (ст. 9 Закону, ст. 18 КЗпП України). За сферою дії колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі, і діє протягом усього періоду, на який сторони уклали його (рік, два чи більше), – це визначається сторонами при укладенні договору.
Таким чином, колективний договір відрізняється від індивідуального трудового договору сторонами, змістом, часом дії і сферою дії.
Друге питання пропонує звернути увагу на оформлення трудових книжок як основного документа про трудову діяльність працівника (ст. КЗпП). Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, коли працівника приймають на роботу вперше. Трудові книжки осіб, які ведуться тільки за основним місцем роботи.
Працівникам, які стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється протягом п’яти днів після прийняття на роботу.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення й нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Звернемо особливу увагу на те, що відомості про стягнення до неї не заносяться.
У третьому і четвертому питаннях розглянемо правове регулювання зайнятості населення й гарантії та компенсації звільненим працівникам, пов’язаних, на жаль, з поняттям „безробіття”, створенням центрів зайнятості, правове регулювання.
Демократичність конституційних норм про працю забезпечується як можливістю вибору професії та роду трудової діяльності, так і забороною примусової праці (ст. 43 Конституції України).
Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об'єднання громадян», Закону, що розглядається, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, прийнятих щодо них. Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди.
Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності та видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.
Усі профспілки рівні перед законом і мають однакові права щодо захисту прав та інтересів членів профспілки. Профспілки можуть мати статус місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.
Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з'їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.
Легалізація (офіційне визнання) профспілок, їх об'єднань є обов'язковою та здійснюється шляхом їх реєстрації. Реєстрація всеукраїнських профспілок, їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції України.
Профспілки, їх об’єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).
Профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян. Вони ведуть колективні переговори, здійснюють укладення колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних, міжгалузевих угод від імені працівників у порядку, встановленому законодавством. Профспілки, їх об'єднання захищають право громадян на працю беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики в галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту. До їх компетенції належить також право брати участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних і територіальних програм зайнятості, проводити спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об'єднаннями тощо.
Профспілки, їх об'єднання беруть участь у визначенні головних. критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини та соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством.
Профспілки, їх об’єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав і законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана у десятиденний термін. Профспілки, їх об'єднання _можуть брати участь у створенні умов для загальнодоступного користування громадянами надбаннями української національної культури, культур національних меншин, які проживають на території України, світової культури, свободи літературної, художньої, наукової, технічної творчості, соціального захисту працівників інтелектуальної сфери діяльності.
Профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.
Особи, які перешкоду здійсненню права громадян на об'єднання у профспілки. а також посадові та інші особи, винні в порушенні законодавства про профспілки, які своїми діями чи бездіяльністю перешкоджають законній діяльності профспілок, їх об'єднань, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами.
Порівняльна таблиця
Ознаки договору (угоди) |
Колективний договір (угода) |
Трудовий договір |
Рівень, на якому укладається договір (угода) |
Підприємства або структурний підрозділ |
Індивідуально (окремий працівник) |
Сторони договору (угоди) |
Профспілковий комітет або інший уповноважений трудовим колективом орган чи представники та власник або уповноважений ним орган |
Працівник та власник або уповноважений ним орган |
Зміст договору (угоди) |
Основи положення з питань праці і зарплати, охорони праці, робочого часу та часу відпочинку, стимулювання, соціально-побутових, житлових умов, додаткові пільги та переваги тощо, які стосуються колективу в цілому. |
Характер (професія, посада, кваліфікація) та умови роботи (робочий час, пільги тощо), умови оплати праці. |
Форма договору (угоди) |
Письмова |
Як правило, письмова, в деяких випадках обов'язково письмова |
Строк дії |
І рік (ст.НКЗпП) |
На весь час роботи працівника на даному підприємстві |
Правове забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності здійснюється відповідною системою норм, до яких належать Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 p., Кодекс законів про працю України, Положення про державну службу зайнятості від 24 червня 1991 р., Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки від 27 квітня 1998 p., Положення про інспекцію з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення від 24 червня 1991 р.
Важливо звернути увагу на визначення понять, пов'язаних з основними положеннями правової організації працевлаштування громадян України.
Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Це визначення вказує на фактичну реалізацію права на працю без будь-якого примусу, оскільки незайнятість не може бути підставою для правової відповідальності.
Безробітними Закон визнає працездатних громадян працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність належної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Разом із тим, Закон не відносить до безробітних громадян віком до 16 років за винятком тих, які працювали й були звільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства або скороченням чисельності працівників (штату); які вперше шукають роботу й не мають професії в разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи й роботу тимчасового характеру; які відмовились від двох пропозицій запропонованої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, що шукають роботу; які мають право на пенсію відповідно до законодавства України (ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»).
Забезпечення зайнятості включає комплекс соціально-економічних і юридичних гарантій, спрямованих на боротьбу з безробіттям, реалізацією всіма бажаючими права на працю, допомогу у працевлаштуванні.
Працевлаштування є передумовою такого явища, як зайнятість, і гарантією останнього. Це процес підшукування необхідної роботи, підготовки до неї та влаштування на цю роботу. Розрізняють працевлаштування в широкому й вузькому розумінні. У широкому розумінні — це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і з допомогою служби зайнятості. Зокрема, це й переведення працівників за умови їх вивільнення на іншу роботу на тому ж підприємстві чи в організації.
У вузькому розумінні працевлаштування — це діяльність відповідних державних органів зі сприяння громадянам України у відшуканні потрібної роботи й улаштуванні на неї, включаючи й процеси професійної підготовки, перепідготовки та ін. Найбільше такої допомоги потребують неповнолітні, інваліди, звільнені зі Збройних Сил України тощо. З цією метою Закон України «Про зайнятість населення» (ст. 20) надає підприємствам, що активно сприяють зайнятості, пільги щодо податків та інших платежів до бюджету.
Практична допомога у працевлаштуванні громадян надається державною службою зайнятості, до складу якої входять Державний центр зайнятості Міністерства праці України; Республіканський (Автономної Республіки Крим) центр зайнятості; обласні, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості. Крім цих органів до державної служби зайнятості входять також:
а) центри професійної орієнтації;
б) навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення.